Про основні невдачі в 2017 році – в матеріалі сайту "24".


Головні провали України у 2017 році

Читайте також: Чого досягла Україна в 2017-му: оцінки експертів (Інфографіка)

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

Основна проблема 2017 року – істотне посилення конфліктності у внутрішньополітичному житті країни. Розпочався рік з торгової блокади Донбасу, а закінчується – так званим Міхо-майданом.

Крім того, в громадській думці зберігається переконання, що немає вагомих результатів боротьби з корупцією. Відсутні судові вироки і покарання високопоставлених корупціонерів. Тобто справи є, а результатів немає – в цьому суперечливість боротьби з корупцією. Але така ситуація склалася тому, що є сильний опір діям антикорупціонерів.

Багато хто не очікував, що НАБУ і САП вийдуть на такий високий політичний рівень. Але НАБУ ризикнуло. Правда, ми не знаємо, чим ці справи закінчаться, але їх відкриття – підтвердження продовження боротьби з корупцією. Інша справа, що ці розслідування корупції високопосадовців викликали і загострення боротьби навколо НАБУ.

Читайте також: Порошенка просять відкликати законопроект про Антикорупційний суд: названі причини

Не варто дорікати тільки адміністрації президента. Все складніше і драматичніше. Більшість депутатів парламенту, включаючи опозицію, дуже критично ставляться до діяльності антикорупційних інституцій. Зокрема, посилилася боротьба навколо конкретних справ, тому що діяльність НАБУ зачіпає інтереси впливових політичних сил – "Народного фронту", БПП, Радикальної партії, "Опоблоку".

Народний фронт стривожений справою проти однопартійця Миколи Мартиненка, до неї додалася так звана справа рюкзаків сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який теж представляє "НФ". У Арсенія Яценюка бачать персональну загрозу для своїх лідерів. До того ж, справи повільно розслідуються тому, що правова система так працює. Кожна зустріч слідчого прокуратури зі свідком – багатогодинний ритуал. Найкоротша зустріч триває три години. Середня – 5-6 годин. Тобто цілий робочий день йде на одного свідка. А якщо справа велика і свідків багато, треба проводити експертизи, то це надовго.

Це все відповідає нашим традиціям і особливостям. Але тут все відбувається по-українськи. У нас специфічна траєкторія політичного розвитку – зигзагами: крок вперед, крок у бік, крок назад, знову вперед. Петляючи, йдемо вперед.

Микола Давидюк, директор аналітичного центру "Політика"

Можна виділити п’ять негативних тенденцій. По-перше, протистояння НАБУ і Національної комісії із запобігання корупції один з одним і ГПУ з НАБУ замість того, щоб разом боротися проти корупціонерів-чиновників.

По-друге, не завершена війна з Росією. Були надії, і політики обіцяли, що 2017 рік може стати вирішальним. В цьому контексті, на жаль, так і не вирішене питання введення миротворчої місії ООН на Донбас.

По-третє, ні одна гучна кримінальна справа так і не доведена до кінця. Досі немає судових рішень по жодному з фігурантів режиму Януковича, а також проти корупціонерів-високопосадовців. На лаві підсудних українці так і не побачили ні главу Державної фіскальної служби Романа Насірова, ні підозрюваного в бурштиновій справі нардепа Розенблата. Також немає і вироку щодо самого Януковича. Більшість справ спускаються на гальмах.

По-четверте, економіка залишається залежною від зовнішніх кредитів, що не дозволяє їй нормально розвиватися. Беремо в борг мільярд доларів, а потрібно віддати 1,3 мільярда. Ріст ВВП замість 3% склав всього 2%, це мінімум, який не дає можливості подолати кризу.

І наостанок: парламент залишається олігархічно орієнтованим. Як тільки депутатам пропонують по 200 тисяч доларів за лобістський закон, вони одразу змінюються в обличчі. Верховна Рада так і не продемонструвала свою україноорієнтованість на звичайного громадянина.

Сергій Фурса, економічний експерт

До невдач 2017 року можна віднести економічну блокаду, яка вкрала один відсоток ВВП. Та саботаж земельної, приватизаційної реформ і ухвалення закону про антикорупційний суд. Причина саботажу реформ – комбінація популізму і корупційних інтересів як влади, так і опозиції. Замороження траншу МВФ відбулося через небажання влади піднімати ціни на газ, що є популістським кроком. Що стосується землі – існують величезні об’єми у державній власності, яка ніяк не регулюється. Це тіньовий ринок, на якому заробляються шалені гроші.

Зокрема, агрохолдингам вигідна відсутність ринку землі, тому що таким чином вони мають досить дешеву оренду. Якщо з’явиться ринок землі, то оренда поступово зростатиме і збільшиться майже в десять разів. Крім того, агрохолдингам треба буде шукати гроші, щоб купувати землю. Тому їхні власники також допомагають саботувати реформу.

Читайте також: Фесенко: У нас специфічна траєкторія розвитку – петляючи, йдемо вперед