2018 рік залишив по собі численні докази провалу судової реформи. Більшість суддів із заплямованими мантіями залишились на посадах, обіцяного оновлення судів не відбулось, Вища рада правосуддя поповнилась новими сумнівними членами, а Вища кваліфікаційна комісія продовжує імітувати реформу і протягувати потрібних владі суддів.
Читайте також: Від збирачів полуниці до збирачів квартир: про новообраних членів Вищої ради правосуддя
Ложка позитивів реформи повністю розчиняється у бочці проблем, які свідомо залишають у судовій системі. Проте на подив системі, громадськість продовжує боротись за чесні суди і 2019 буде ключовим у цій боротьбі.
2019 рік дійсно ключовий для судової реформи. Впродовж 3 місяців буде сформовано та запущено Вищий антикорупційний суд. Також мають заповнитися усі вакансії Верховного Суду і сформовано Вищий суд з питань інтелектуальної власності. З квітня буде відновлено перевірку понад 3,5 тисяч діючих суддів і почнуться конкурси до апеляційних судів.
Верховний суд України
Конкурс до Верховного Суду та оцінювання діючих суддів чітко продемонстрували, що Вища кваліфікаційна комісія, Вища рада правосуддя і Президент не зацікавлені у справжній реформі. Та й об’єктивно, зважаючи на їх ціннісні орієнтири, неспроможні її провести.
Це зрозуміло не лише суспільству, але й міжнародному співтовариству. Саме тому для міжнародних партнерів було принципово, щоб при обранні суддів Антикорупційного суду ключову роль грали не дискредитовані Вища кваліфікаційна комісія та Вища рада правосуддя, а міжнародні експерти, які мають справжню репутацію та дійсно дорожать нею.
Завдяки шаленому опору Президента цю ідею не вдалось втілити повністю і ключова роль збереглася саме за українськими органами. Але в закон таки було втілено інструмент, який дозволяє створити перешкоди для очевидних негідників – це Громадська рада міжнародних експертів, яка складається з 6-ти авторитетних та досвідчених іноземних експертів.
Читайте також: Про суддю Вовка, заради якого змінюють закони, і фабрику рішень на користь корупціонерів
Очолює Раду сер Ентоні Хупер з Великобританії. Професор права, який серед іншого був суддею Верховного Суду Англії та Уельсу, лордом-суддею Апеляційного суду Великобританії, вів багато справ, пов’язаних з ТОП корупцією.
Інші члени ради це Аурелійус Гутаускас – суддя Верховного Суду Литви, голова Комісії з питань судової етики та дисципліни. Флемінг Денкер – колишній прокурор Офісу тяжких економічних злочинів Данії.
Лорна Харріс з Великобританії, яка очолювала Відділ повернення доходів від злочинної діяльності в Канцелярії прокурора Единбургу. Мір’яна Трайковська з Македонії – десять років працювала суддею Європейського суду з прав людини. Тед Зажечни, який 22 роки працював федеральним суддею Канадського суду Королівської лави та був директором Канадської асоціації суддів Верховного Суду.
Як бачите, експерти дійсно досвідчені та з репутацією. Їх завдання проаналізувати кандидатів до Антикорсуду та відсіяти тих, які не відповідають критеріям доброчесності та компетентності.
Рада експертів має право ініціювати спільне засідання з Вищою кваліфікаційною комісією, де провести співбесіду з кандидатами, у доброчесності яких є сумніви. Якщо після співбесіди за такого кандидата проголосує менше трьох міжнародних експертів, то він вибуває з конкурсу.
Звертаю увагу, що Громадська рада доброчесності не має таких повноважень, а тому Комісія легко протягувала недоброчесних кандидатів під час конкурсу до Верховного Суду та перевірки діючих суддів.
Читайте також: До річниці Революції Гідності: про наслідки перевірок суддів Майдану та хто заважає їх покаранню
При цьому Комісія пояснювала свої рішення дуже просто. Мовляв, суддя користується презумпцією невинуватості і вважається ідеальним поки не буде доведено протилежне. А виявлені громадською радою факти недоброчесності судді не доводять протилежне, бо не підтверджені вироком суду чи рішенням НАЗК.
Тому судді, які мають лише суддівську зарплату, але живуть у розкішних будинках, мають по "Лексусу" на кожного члена родини та відпочивають на Мальдівах легко проходили перевірку у Комісії. При цьому розказували, що будинок їм подарувала бабуся, "Лексуси" купили за 149 тисяч гривень, а відпочивати на Мальдівах дешевше, ніж в Одесі. І все це Комісія приймала, бо такі міжнародні стандарти.
Але вже перші дні роботи Громадської ради міжнародних експертів довели, що міжнародні стандарти якраз дуже жорсткі у питаннях оцінки доброчесності. Рада затвердила свої критерії оцінки кандидата, де чітко вказала, що для визнання кандидата не гідним посади судді Антикорсуду достатнім є лише обґрунтований сумнів у його доброчесності.
Саме так, не вирок суду, як вимагає Сергій Козьяков, а обґрунтований сумнів. І саме кандидат повинен його розвіяти. Якщо сумнів не спростовано, то цього достатньо, щоб для такого кандидата конкурс закінчився. Тобто експерти, спираючись на міжнародний досвід, підтвердили підхід, який застосовувався Громадською радою доброчесності, але категорично заперечувався Комісією.
Суддя Сергій Козьяков
Це ще раз доводить, що посилання Комісії на міжнародні стандарти є банальною маніпуляцією ради протягування недоброчесних суддів. Громадська рада міжнародних експертів уже провела 3 засідання і визначила 32 кандидата, щодо яких у членів Ради виникли сумніви. Серед цих кандидатів є доволі цікаві персонажі.
Читайте також: Як Вища кваліфікаційна комісія суддів працює за подвійними стандартами
Тарас Заєць є суддею Святошинського суду Києва. Як це часто буває, родина у судді Зайця не проста: мати кандидата – колишня суддя Вищого адміністративного суду Катерина Леонтович, дядько Леонтович Андрій є суддею Київського окружного адміністративного суду, а дружина і двоюрідний брат працюють у Вищій раді правосуддя.
Цікаво, що Вища рада юстиції внесла подання про призначення Тараса Зайця суддею саме тоді, коли його брат був помічником заступника голови цієї Ради – одіозної Інни Отрош, яка вже 5 років у бігах. Сергій Козьяков неодноразово стверджував, що раніше суддями ставали не просто так. Дуже схоже, що історія Зайця саме така.
Суддя Тарас Заєць
У часи Майдану суддя Заєць кинув за грати учасника акцій протестів без жодних на те підстав. При заповненні декларації доброчесності суддя "забув" про це рішення.
А загальна тенденція щодо збереження на посадах заплямованих суддів вселила у нього впевненість, що він може стати переможцем конкурсу. З майном у судді теж стандартно. Ще будучи помічником судді, він придбав собі новеньку Ауді Q7. Не дарма у міжнародних експертів виникли сумніви щодо його доброчесності.
Ще одна суддя Майдану з Шевченківського суду Києва Оксана Голуб також розраховує на перемогу у конкурсі. Вона позбавляла прав керування учасників поїздки до Межигір’я.
До речі, інша суддя цього суду під присягою дала показання прокуратурі та публічно заявила, що голова суду Олена Мєлєшак тиснула тоді на суддів з метою винесення рішень проти учасників акцій протестів.
Суддя Оксана Голуб
Очевидно пані Голуб слухняно виконала вказівку голови. Такі судді потрібні владі, тому Вища кваліфікаційна комісія не звільнила її під час оцінювання. Натомість, міжнародні експерти вважають дії судді Голуб сумнівними.
Читайте також: Як громадські та журналістські розслідування допомагають очищати судову систему
Прагнуть стати суддями Антикорупційного суду і судді ліквідованого Вищого адміністративного суду Ігор Штульман та Анатолій Загородній. Вони відомі тим, що розглядали скаргу одіозного голови Апеляційного суду Черкаської області Володимира Бабенка. Його ще півтора роки тому рекомендували звільнити, але завдяки позову звільнення затягнулось. Так от, я був присутній засіданні і ці судді заборонили мені не лише відеозйомку процесу на телефон, але взагалі користуватись телефоном.
Це суперечить не лише закону, але й здоровому глузду. Коли ж я запитав – невже мені і у Facebook не можна новини подивитись, то мені ще й попередження винесли. Ось такі суворі судді, які так свавільно порушили базовий принцип судочинства – гласність. До речі, суддя Загородній земляк Бабенка і вони добре знайомі. Очевидно, дуже хотіли допомогти Бабенку ухилитись від відповідальності.
Але у нас немає ілюзії щодо намірів Вищої комісії. У них єдине завдання – сформувати суд до виборів Президента з суддів, які не будуть проявляти надмірну незалежність і на яких можна впливати. Тому єдина надія на громадськість, яка має максимально мобілізуватись, стежити за конкурсом і не дати Комісії протягнути до Антикорсуду негідників та змарнувати останні можливості судової реформи.