Початок контрнаступу ЗСУ й куди "зник" Залужний: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Ці та багато інших цікавих тем наша Катерина Соляр в інтерв'ю для 24 Каналу обговорила з радником голови Офісу Президента України Михайлом Подоляком.

Варте уваги Крим, Буданов та український Бєлгород: чого Путін не побачив на "мапі без України"

Початок контрнаступу ЗСУ

Кажуть, що контрнаступ розпочався й навіть триває вже кілька днів. Давайте з цього й розпочнемо, бо так кажу не я, а радник голови ОПУ Михайло Подоляк. Тож що відбувається з контрнаступом?

Я постійно на цьому наголошую: контрнаступ – не дія, яка розпочалась о 12:00 якогось дня. Я говорю постійно про те, що ми поступово збільшимо інтенсивність тих дій, які відбуваються на лінії фронту й особливо в останні тижні, ми збільшуємо кількість обстрілів тилового забезпечення російської армії, тестуємо можливості оборонної системи Росії.

По суті для нас контрнаступ – загалом велика кількість подій, це й накопичення ресурсу, і певні дії зі знищення стратегічного чи оперативно-тактичного рівня. Це дії і на Бахмутському напрямку – давайте дивитися, що відбувається на флангах.

Я все ж вважаю, про це можна говорити, як про злам системи наступу Росії, про який вона говорила від грудня, і про інтенсифікацію певних дій ЗСУ, щодо знищення резервів і ресурсу російської армії.

Інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

 

Україна та події на Бєлгородщині

Створення "БНР" – частина українського контрнаступу? Чи ми не маємо до цього жодного відношення?

Україна не може мати жодного відношення, нам немає сенсу, бо ми не зможемо тримати під контролем людей, які живуть в іншому ціннісному вимірі. Ми Росію не перевиховаємо. Навіть якщо ми зайдемо, у нас не вистачить ресурсів контролювати диких людей.

Нам немає сенсу заходити на територію Росії, воювати ми не будемо на території Росії. Ми це постійно партнерам пояснюємо. Для нас дуже важливо максимально знищити боєздатні частини на Росії на окупованій території, вони потім підуть на свої території і там почнуться хаотичні процеси трансформації політичної системи. Тобто ці самі бунти на різних рівнях.

Що відбувається зараз у Бєлгороді – це вже інша історія. Якщо підготовка до контрнаступу, чи навіть певні дії з точки зору знищення російської окупаційної адміністрації ми проводимо, то в Бєлгороді сьогодні працюють громадяни для того, щоб заявити про свою альтернативну Росію, своє альтернативне бачення майбутнього Росії і вони, на мій погляд, проводять це максимально ефективно.

Безумовно, ми за цим спостерігаємо. Я скажу, що це система. Бо це не перший захід російських добровольчих загонів, які створюють громадяни на території Росії. Вони продемонстрували:

• Перше – дії такого руйнівного характеру точно будуть на російській території. І вони будуть організовані громадянами, підкреслюю, Росії – не терористами, не українськими бойовиками, як про це говорить російська пропаганда. Виключно громадянами Росії масштабно будуть організовані руйнівні дії на території Росії.
• Друге – внутрішній простір Росії абсолютно незахищений, тобто ось ця концепція – ми забираємо у вас права в обмін на безпеку – не працює, ніякої безпеки на території Росії немає.
• Третє – Росія перебуває, маю на увазі керівництво на різних рівнях, у вкрай ефективному панічному стані й не може приймати відповідні антикризові рішення. Це важливо.
• Четверте – безумовно підкреслено, що немає ескалації, червоних ліній, тому що це внутрішній процес подій у Росії.

Головне, що показали ці заходи, які ми побачили в Бєлгородській області, що російська армія буде воювати зі своїми протестними громадянами на території Росії так само, як воює в Україні.

Тобто масштабно знищувати населені пункти, бомбардування, артилерійські обстріли, в панічному стані вона буде все знищувати, так само Бєлгород, Воронеж – все, що вони там собі в прикордонних областях бачать, як спроби початку протестних акцій. Ось це російська армія буде там знищувати.

Тому громадянам Росії треба усвідомлювати: або вони масштабно підтримують протестний рух як такий і мінімізують свої втрати, або вони так само будуть знищуватися російськими збройними силами. Але вже на території Росії і відповідно матимуть наслідки, які Україна вже бачить 15 місяців на своїй території.

Ми не маємо відношення. Спостерігаємо, але заборонити повертати території з-під путінського впливу не маємо права?

Задам зустрічне питання: чому ми маємо забороняти їм йти на територію своєї держави? Якщо вони вважають, що путінська вертикаль є вкрай негативною для майбутнього Росії і вона вбиває майбутнє Росії.

Тобто чим довше Путін перебуває при владі, чим довше ця авторитарна вертикаль буде утримувати владу, тим менше шансів у Росії взагалі існувати. Чому ми маємо їм це забороняти?

Чому вони не мають права боротися за свою свободу? Безумовно, ми уважно за всім спостерігаємо, укріплюємо свої кордони з точки зору проти Брянської, Бєлгородської частково області. Безумовно, будемо з симпатією відноситись до протестних рухів у Росії.

Що стосується класичної російської опозиції – будь-які активні протестні рухи на території Росії суттєво пришвидшують справедливий фінал війни і суттєво збільшують шанси на те, що Росія частково збережеться в історичному вимірі.

Тобто це буде держава, що існує. Так, вона буде мати інший вигляд у політичному, з точки зору функцій буде глобально інша держава. Росія не сидітиме за столом G8 і щось говоритиме. Тобто Росія не буде суб'єктною, якою вона була для всього світу і для України перш за все останні 20 років.

Між тим, саме підтримка активних протестних рухів, які ми з вами бачили в Бєлгородській області, є запорукою для російської опозиції, що вона матиме певну країну.

Якщо вони не хочуть загальну мобілізацію, то їм тут ще пропонувала Симоньян, вона сказала, що пропонує їм всім по 2 години після роботи вгамовувати снарядний голод. Тобто вони або протестують проти режиму, або мобілізуються як їм пропонує це зробити Пригожин.

До речі, Пригожин каже, що це доволі зручно буде для них, бо не треба буде йти через всю Росію для того, щоб померти на території України. Він каже, що це дуже зручно, тому що війна вже настільки близько до кордонів, вона вже майже біля вашої домівки, що вам в принципі для того, щоб мобілізуватися, потрібно вийти й зробити кілька кроків до окопа, повоювати й повернутися назад додому.

Давайте тут правильно поставимо акцент. Дуже важливий акцент. Це так звучить страшно на перший погляд, але давайте говорити про наступне. Росія теж живе в 21 сторіччі.

Їм же обіцяли яку війну і що говорили постійно? Їм говорили так: "Ви будете сидіти на дивані, пити пиво, а в цей час невеличка кількість спецназу буде нищити інфраструктуру іншої держави".

Їм же не обіцяли, що вони будуть воювати і вмирати? Ні, не обіцяли. Тому мотивація у них абсолютно відсутня. Вони не захищають свою країну, свої родини. Ба більше, вони, безумовно, сьогодні в угарі перебувають патріотичному, але підсвідомо вони не розуміють.

Якось дивно це виглядає: на нас не нападали, ми, величезна країна, напали на іншу країну, ґвалтували, грабували, але ця країна чинить дуже ефективний спротив і вона сьогодні хоче захистити себе. Тобто в них немає психологічної мотивації.

Про дві години – для них не є авторитетом. Я хочу, щоб ви зрозуміли, що пропагандисти для Росії в самій Росії попри все не є авторитетами. Так, вони їх слухають, тому що вони така монополія на інформацію. Тому що там немає конкуренції ні політичної, ні економічної вже фактично, ні інформаційної, ні ідеологічної.

Вони для них не авторитети. Абсолютно точно, що вони їх не слухають, але вони були в такому угарі. Їм же обіцяли, казали так: "Дивіться, у вас немає доріг, нічого немає, немає нормальних кар'єр  – маю на увазі не Москву, а в принципі всю Росію – у вас немає комфортних міст, сіл. Зате у вас є велич Росії. І цю велич ви можете дивитися у прямому ефірі, як ми, наприклад, вбиваємо місто Київ, Львів, а після цього – Варшаву, Вільнюс, Таллін, потім ми беремо місто Кишинев".

Вони ж хотіли все це дивитися по телевізору, а не безпосередньо на полі бою, тому ніякої мотивації для них немає. Вони сьогодні відповідно до кількості похоронок, які отримують, вони розуміють, що це дорога в один кінець.

Тобто ти прийшов, 20 хвилин – і тебе вже немає. А російська держава сьогодні втрачає економічні можливості, важелі і не може виплачувати соціальні трансферти. Тому ця технологія не працює. Так, вони будуть говорити про мобілізацію, але скоріше за все це такого психологічного типу дія для того, щоб повпливати на нас з вами чи на наших партнерів.

Дивіться, пів року тому, коли вони починали свою часткову мобілізацію, вийшов суб'єкт на прізвище Шойгу й сказав: "У нас мобілізаційний ресурс 30 мільйонів". Немає ніякого мобілізаційного ресурсу 30 мільйонів.

Але хочу нагадати, що це війна технологічна. Ми нашим партнерам пояснюємо, що незалежно від того, скільки вони там намобілізують, дайте нам достатньо далекобійної зброї, щоб далеко на підходах знищувати. Це те, про що ми з вами починали говорити – класифікація сьогодні знищення й певні наступальні дії України.

Коли ми будемо суттєво на далеких підступах знищувати у великій кількості, то це, безумовно, буде ще їх додатково деморалізувати.

Щодо додаткової двогодинної роботи, то це ж класична Росія, табір, трудовий табір. Тобто ви працюєте, ми вам не платимо, але ви маєте бути нам вдячні за те, що ми вам даємо можливість попрацювати додатково. 

І нарешті третій варіант – це дуже складна тема. Мені здавалося і вам, певно, здавалося, бо ми логічно думаємо про це, що можете вийти сьогодні на протести, можете взяти навіть зброю, ніхто вам нічого не скаже – це буде абсолютно легітимно й зможете вирішити нарешті питання свого виживання. Це логічно.

Але є питання – це ж Росія. Ви подивіться, про що говорить сьогодні російська ліберальна спільнота? Вона шукає негатив у цьому і говорить: "А чого ви взагалі зі зброєю приходите у прикордонні з Україною території? Навіщо ви це робите?"

Це вона говорить до цих добровольців. Давайте ми з вами зробимо клуби за інтересами, чайні клуби організуємо в Берліні і обговоримо те, як ми маємо прийти до зміни політичного режиму в Росії – неважливо, через який час.

Вони начебто говорять, що проти війни, але не зовсім проти війни, тому що війна має йти так, щоб вони нічого не втрачали, тобто щоб це точно не було на території Росії, трішки повбивають українців, але головне, щоб це не було в Бєлгородській області.

Немає, на мій погляд, сьогодні ключового консенсусу в російських спільнотах щодо того, що єдиний варіант зберегти Росію – не важливо, в якому територіальному вигляді – як концепцію держави, і це все ж таки активно зі зброєю в руках заходити на територію Росії та знищувати вертикаль Путіна.

Чим закінчилась операція на Бєлгородщині: дивіться відео

 

Роль Бахмута в російсько-українській війні

А Пригожин каже, що втрат немає. Тобто повна мобілізація буде, але втрат немає. Каже: "Ну скільки ми там в Бахмуті втратили? 10 тисяч вбитими й 10 тисяч пораненими".

Навіть той, хто в нього інтерв'ю брав здивувався й каже: "Мені здається, це вперше в історії, коли сторона, що наступає, втратила менше, ніж та, що захищалася". Тому що він же сказав, що втрати ЗСУ при цьому в 3 рази більші.

Давайте все ж таки Пригожина виведемо за дужки – людина говорить правду. Це точно людина, яка виконує свої певні інформаційні завдання. Ключове із них – це все ж таки підтримувати на високому рівні свій статус найбільш медійної персони у війні.

Давайте знову ж таки скажемо, що для тієї спільноти у Росії z-патріотів, ультрапатріотів, які абсолютно зацікавлені у максимально геноцидному типі війни він є пасіонарною особою, яка для них є лідерською.

Він на цьому фоні абсолютно точно перемагає всі інші медійні персони, особливо, які мають відношення до мінборони Росії. Тобто про війну він розуміє набагато більш глибоко, ніж міноборони.

До речі, ПВК "Вагнера" воює набагато професійніше, ніж ті чи інші підрозділи міноборони, але тут треба сказати наступне. Оборона Бахмута – це переломний момент у цій війні. 224 дні – це набагато більше, ніж оборона Сталінграду, якою пишаються любителі "повторимо" чи "завжди знову".

Абсолютно точно, що Бахмут перевернув уяву наших партнерів про те, що таке російська армія, і міф про потужну російську армію. Безумовно, Бахмут точно перевернув міф про те, що Росія розуміє, що вона робить і в неї є якийсь сценарій, який дозволяє все ж таки контролювати хід війни.

Бахмут дозволив Україні переформатувати свою армію, наситити її додатковою зброєю, особливо зробити інтегровану систему використання різних видів використання національної зброї. Це дуже тяжко у мирний час, та неможливо у воєнний, якщо ми не говоримо про Україну. Це Бахмут все зробив.

Це фантастична та історична подія, яка буде зафіксована у підручниках історії. Тому з точки зору того, що було зроблено безпосередньо в Бахмуті на лінії фронту, то було знищено дуже й дуже багато боєздатних частин Росії, найбільш боєздатних.

Перш за все не 10 плюс 10, як говорять, а скоріше 30 плюс 30. Маю на увазі вбитих членів безпосередньо контрактників ПВК "Вагнера" 30 тисяч і безпосередньо 30 тисяч зеків, яких вони рекрутингували по всій системі тюрем Росії.

Я не кажу про те, що були ще масово поранені, вбиті ФСБшники, росгвардійці, десантники, які мають відношення до міноборони. Тому там багато чого втратили. І тому Пригожин так відверто говорить, тому що він розуміє, яку криваву ціну заплатило його ПВК "Вагнера".

Немає жодних сумнівів, що Бахмут абсолютно точно перевернув все в цій війні. І сьогодні очікуємо наростання афективних наслідків саме бахмутського захисту України з точки зору того, як далі буде модеруватись ця війна.

У мене немає жодних сумнівів, що далі вона буде модеруватись виключно Україною в повному обсязі. Це не означає, що вона завтра закінчиться. Тому що Росія має отримати декілька суттєвих тактичних поразок для того, щоб ці від'ємні наступи були масованими і все це побігло в Росію.

І тоді мені видається, що буде ще декілька заходів добровольчих об'єднань. І ці добровольчі об'єднання будуть суттєво збільшуватись в міру того, як Росія буде отримувати тактичні поразки.

Також цікаво Росія "знищила" 16 армій НАТО, але є нюанс: з чим можна порівняти 200 тисяч втрат ворога

Ви маєте на увазі те, що Пригожин виходить чи не виходить з Бахмута і нібито віддає його під контроль міністерства оборони Росії?

Щодо того, виходить чи не виходить. Безумовно, ніхто його з Бахмуту в повному обсязі відпускати не буде. ПВК "Вагнера" там залишаться, бо це смертники. Вони виведуть на ротацію низку своїх людей, а низка людей, найбільш боєздатних, залишиться в Бахмуті. Пригожин про це, до речі, говорив.

Також це елемент інформаційного тиску на міноборони, яким Пригожин займається останні півтора місяця. Він вирішує свої завдання і хоче залишатись в порядку денному як ключовий коментатор війни, найбільш розуміючий її і розуміючий, що буде після війни.

Пригожин на сьогодні є сталкером, який пришвидшить процес розпаду російської політичної еліти. І він буде цю еліту атакувати, тому що поступово суспільство буде ставити питання: а хто в цьому всьому винний? Ви ж нам обіцяли "молнієносную" війну, в якій ми не будемо втрачати щось. А ми втрачаємо все.

Що сьогодні має Росія? Вона – абсолютно закрита держава, практично ізольована від цивілізованого світу. Росія сьогодні – це абсолютно відстала країна. Ми там бачимо суттєве зменшення навіть так званого "паралельного імпорту".

Вони відверто говорять, дивіться, нам заборонили постачати лінзи, то давайте будемо їх просто красти у виробників, тих брендів, які заборонили, і будемо це називати "паралельним імпортом".

Але навіть це все вже зупиняється. І Росія буде дуже швидко деградувати. І там на перший план буде виходити дуже багато ключових питань: а що далі? Грошей – немає, перспектив – немає. Або Путін має підсилити свою вертикаль і закрутити гайки ще більше. Але у нього немає ресурсу для цього.

Будь-яка влада тримається на сакральності, ікононічності. Тобто цар має виглядати, як ікона. Сьогодні ж в Путіні сумніваються всі. У тому, що він адекватний, що в нього завжди є рішення, що він керує процесами, що він взагалі щось розуміє, що відбувається. Він абсолютно десакралізований.

І Пригожин підвищує свою "вагу" на внутрішньому ринку, тому що інші мовчать. Той же Патрушев мав би вийти й сказати: ми вважаємо що Путін, не то що помиляється, а взагалі дурнувата людина. Тому що він не розуміє, що він робить. Але Патрушев, Наришкін та інші так не роблять. Вони продовжують нести нісенітницю.

А Пригожин ставить питання: а з якими цілями ми заходили на територію України і що ми отримали? Ми заходили з одними цілями, а через те, що вони були не продумані Путіним, бо він не розуміє, що робить, ми сьогодні отримали підвищену суб'єктність України на глобальному ринку і на внутрішньому. Підвищений страх перед Україною в Росії. Росія розуміє, що Україну треба боятись.

Ми отримали армію зовсім іншого рівня. Якщо раніше було 20 тисяч особового складу і якась кількість радянської зброї. То сьогодні маємо 400 тисяч вмотивованих людей, які вміють дуже ефективно воювати – про це говорить сам Пригожин. Маємо натівську стандартну зброю тощо. Все, що стосується русифікації і всього іншого взагалі вбито.

Пригожин говорить, що Путін є нікчемою, яка абсолютно не розуміє, що робити далі. І Пригожин хоче зафіксувати свою суб'єктність. Він розуміє, що це буде не класична революція на верхах у Москві. А це буде багато протестних, бунтарських проявів в різних регіонах. Буде відбуватись перерозподіл майна, впливу, можна буде грабувати людей. І він хоче застовпити за собою місце ключового "перерозподільника" майна в Росії.

Все, що вони робили в Україні, коли грабували наші населені пункти, Пригожин очікує, що те саме буде робити в Росії в іншому масштабі. І він точно розуміє, що ПВК "Вагнера" буде в цьому лідерською організацією, тому що має дуже потужний потенціал грабувати.

Ви бачите в Пригожині президента тимчасової Росії?

Ні. Це не той тип людини, яка може бути лідером масштабної держави. Це зовсім інший рівень. Рівень людини, яка може претендувати на певну активність на певний час.

Це класична "чорносотенна" група, яка абсолютно точно може вирізати населені пункти, зокрема в Росії. Але точно не буде претендувати на базову політичну модерацію. Це Пригожину не дадуть зробити. Але він отримає "в кормленіє" низку регіонів.

Куди "зник" Залужний

Питання №1 на всіх шпальтах російських видань: де Залужний?

Залужний на робочому місці. Росія завжди намагається зайти в інформаційний порядок денний України своїми інформаційними ініціативами. Вони це закидають. Потім ми чи наші західні партнери друкують це в газетах і це стає ключовою темою для обговорення. Її реально не існує.

Ми замість того, щоб обговорювати, що нам потрібно збільшити для контрнаступу, що ми можемо зробити, щоб зменшити вплив глобального ринку Росії, маю на увазі санкції, трибунал тощо, ми обговорюємо, чи є на робочому місці Залужний.

Вчора була офіційно ставка Верховного Головнокомандувача, де пан Залужний об'ємно з іншими очільниками інших напрямків доповідав Верховному Головнокомандувачу. Він безпосередньо щоденно розмовляє з нашими партнерами щодо забезпечення.

Він щоденно працює з очільниками такими, як Сирський, Тарнавський та іншими. Залужний безпосередньо спілкується з бригадними командирами. В нього стандартна, об'ємна робота, яку він ефективно виконує.

Росія весь час намагається закинути щось, щоб домінувати. Вони виходять і кажуть: Залужний поранений, його немає. Де поранений? Це нонсенс. І ми починаємо це обговорювати на різних майданчиках. Це стає ключовим наративом, який забиває 80% медійного простору.

Після цього виходить хтось з африканських країн і говорить: 15 місяців війни ми не бачили, але ми придумали унікальну посередницьку місію. Ми настільки здібні, що вважаємо, що потрібно негайно зупинити бойові дії без виходу росіян з території України. І після цього сідайте за стіл переговорів. Дивіться, яка геніальна ідея. Ніхто до неї не додумався – тільки ми. І всі починають це обговорювати.

Оце важливо для росіян. Вони насичують наш і західний простір подібними відсутніми інформаційними приводами. Давайте не годувати тролів.

Мені подобається реакція самого пана Залужного. Він з посмішкою говорить: якщо я буду реагувати на кожний подібний вкид, мені не буде коли працювати. Не звертайте увагу на це. Абсолютно здорова людина зі здоровим ґлуздом здорову позицію займає.

Вони ініціюють щось, а ми виправдовуємось. Тоді всі будуть казати, що Росія знову домінує та дає інформаційні приводи. А Україна на них, як це було 30 років...

Я хочу, щоб ми з вами стали… Суб'єктами в глобальній політиці ми вже стали. У дипломатії ми практично вже стали суб'єктами повністю. Там треба ще працювати з Латинською Америкою, Африкою, щоб довести, що Росія втрачає суб'єктність і не буде більше такою суб'єктною, як була до війни. Україна, навпаки, буде збільшувати суб'єктність.

Так давайте і в інформаційному просторі не поводитися так, як себе 30 років поводили. Росія щось казала? А ми обов'язково рефлексували й говорили. Говоримо про свій порядок денний. Говоримо про свої ініціативи, позиції, про те, куди, як і що будемо робити. І чому ми з вами вважаємо, що інтелектуальний рівень Росії сьогодні абсолютно відсутній.

Російська пропаганда "поховала" Залужного: дивіться відео

 

Ядерна зброя в Білорусі та… в Україні?

У мене теж є кілька питань щодо того, що мінімальна кількість зброї для контрнаступу в нас є. Це попередження, анонс, і що значить мінімальна? І якщо кажемо вже про зброю, то не спитати про "ядерку" – одну спільну на двох між Росією і Білоруссю – я теж не можу.

Дуже чітка й проста відповідь. Росія знову-таки демонстративно маніфестно порушила ключовий договір, на якому базується глобальна безпека. Хочу, щоб про це ми постійно говорили. Це важливо.

Вони порушили Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Бо юридично є суб'єктно дві різні країни. Білорусь та Росія. Нема ніякої "союзної держави". Це – фікція в інформаційному плані, яку використовують для внутрішнього споживання в Білорусі та Росії. Безумовно, вони в праві це робити.

Але з точки зору передачі ядерної зброї Росія демонстративно порушила Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. І мають бути реакції міжнародних інституцій, які опікуються глобальною ядерною безпекою. Це перше.

Друге. Відповідні реакції ядерних держав. Бо це означає, що будь-яка ядерна держава може передавати будь-якій неядерній державі від сьогодні будь-яку кількість тактичних, нестратегічних ядерних боєголовок. Ви розумієте абсурдність цього?

На це потрібно реагувати не Україні. Бо в нас своя програма в межах конвенційної війни, яка обговорюється стандартною зброєю. Ми тут поводимо себе належним чином. Абсолютно звертаємо увагу на усі конвенції та загалом міжнародне право. Зокрема, міжнародне воєнне право.

Що стосується ядерних аспектів. Треба на це звертати увагу таким країнам насамперед як США, Китай, Індія. Вони мають відповідні рішення приймати. Бо це на іншому рівні йде загроза глобальній безпеці. Це не на рівні звичайної зброї. Ядерні держави мають це вирішувати.

Два питання. Якщо вони так нахабно порушують, то питання до України. Чи не прагнемо ми мати ядерний потенціал? Чи є у нас політичне прагнення відновити все це? І питання – те, що перебуває тепер на території Білорусі, контролювати буде все одно Росія?

Безумовно. Що таке доросла цивілізація, доросла держава? Це – держава, яка грає за правилами. Ми взяли на себе певні зобов'язання. Є абсолютно чіткі домовленості між нами та демократичним світом щодо того, що ми робимо; як ми робимо; як ми ставимося до ядерної зброї і так далі.

Чому нас люблять? Чому ми збільшуватимемо свою суб'єктність? Бо ми суворо дотримуємося правил поведінки в глобальному світі. Для нас існує конкретика. Є конвенційна війна. Ми в межах міжнародного права маємо право абсолютно законно отримати будь-які види зброї. Пріоритетно отримати.

Закупити все що завгодно, знищувати все російське на своїй території включно з окупованою, включно з Кримом, щоб не було ніяких там обговорень. І це буде абсолютно підтримуватися всім світом, який дотримується міжнародного права. В цьому ми працюємо. А все інше – інформаційні провокації. Бо ніхто не дозволить порушувати міжнародне право.

І ми тоді не будемо мати морального права, якщо ми будемо добровільно порушувати якісь домовленості. Ми тоді не будемо мати морального права сказати: "А давайте ви все-таки поставите на місце Росію?"

Вона не може загрожувати не тільки Україні, але й всьому світу тим, що ламає глобальний ядерний каркас. Ставте на місце. Жорстко ставте. Не бійтеся, ми ж показали, що у цій війні не треба боятися. Треба швидко приймати відповідні рішення.

Розумію, що Зеленський не клонований. Його немає в інших країнах. Він є в Україні. Але принаймні. Робіть та приймайте відповідні рішення. Ви ж підписували велику кількість меморандумів, міждержавних договорів, структурних договорів, які так чи інакше описують, що треба робити в ситуації, коли одна країна демонстративно порушує ядерний статус.

І знову-таки це не до України. Знову-таки. Підкреслюю. Передача Україні ядерної зброї також не вирішує питання глобальної ядерної безпеки. Вирішують це питання дві речі.

• Перше – зброя для України. Бо це – пришвидшена фіналізація війни.
• Друге – зброя для України. Бо це – трибунал для Росії.

Тут можна нагадати, якщо хтось кричить про те, що в них ядерний потенціал, тому вони не можуть розвалитися. Можемо нагадати, що СРСР теж був ядерною державою. І розпався. Стосовно Китаю. Сподобається йому ця ідея щодо ядерної зброї на території Білорусі?

Виступ в євразійській спільноті був буквально вчора. І там президент Казахстану сказав дуже важливу річ. Він, по суті, сказав, що суб'єктність Білорусі втрачена. Бо це одна система, дві держави, ядерна зброя одна на двох.

Ви знаєте, я не готовий сказати щодо Китаю. Бо вони все-таки мають для себе вирішити, чи вони суб'єктний глобальний політичний гравець, чи вони стоять осторонь того, що відбувається.

Але це точно буде бумерангом бити по них. Зокрема, і по репутації Китаю. Бо Китай вважають країною, яка більш-менш контролює певні процеси, які відбуваються на пострадянському просторі. Без України, без країн Балтії, без Молдови.

Але між тим. Це точно не має сподобатися Китаю. Бо Росія фактично обнуляє зусилля Китаю щодо виведення ядерної зброї з обговорення. Так, ви воюєте, ми певним чином на війну дивимося. Але все, що стосується ескалації. А це – єдиний тип ескалації. Коли хтось говорить там про ескалацію. Це все – маячня.

Єдиний тип ескалації – це використання зброї масового ураження. І тут Китай, який неодноразово казав про неприпустимість будь-чого, що стосується ядерної зброї. Не те що використання, а навіть риторики такої. Це обнуляє репутацію КНР. І робить Росія це свідомо. Це дуже тонка гра.

Росія розуміє, що втрачає контроль над певними процесами серед колишніх радянських середньоазіатських країн. Вони збираються на ті чи інші саміти, де Китай – модератор. Вони розуміють, що Китай точно і швидко буде модерувати процеси на цьому просторі. І Китай буде домінувати. І Росія втрачатиме суб'єктність навіть в межах СНД, ШОС і так далі.

Тому вони сьогодні демонстративно говорять, принижуючи авторитет Китаю, репутацію Китаю. Вони типу демонстративно говорять, що мають порох в своїх кишенях, який будуть використовувати.

І це для Китаю важливий момент. Чи він дійсно глобальний гравець, який точно фіксує своє слово й гарантує виконання та дотримання слова. Маю на увазі не слова щодо війни в Україні. А в цілому глобальне політичне слово.

Або все-таки Росія буде постійно репутацію Китаю принижувати. Це треба їм вирішити. Переломний момент для Китаю з точки зору глобальної суб'єктної гри.

Ганебна позиція Грузії

Про переломний момент для Грузії давайте ще поговоримо. Тому що з 15 червня грузинська авіакомпанія запустить транзитні авіарейси для росіян до Європи. Тягне їх до “загніваючого запада”. Певно, розуміють, що літній сезон для них накрився, тому дуже хочеться їм побачити Європу.

Щодо Грузії, чи радше грузинського уряду, уряду Іванішвілі – Гарібашвілі. Тому що президент Грузії не має достатньо повноважень, але пані Зурабішвілі займає правильну позицію щодо того, що відбувається зараз у Грузії.

Уряд Грузії займає сьогодні абсолютно продуману антизахідну позицію. Тобто Грузія точно відмовилась від європейської інтеграції. Я маю на увазі Грузію не як суспільство, я говорю про уряд.

Це дивно, але Грузія вибрала для себе роль "Білорусь 2.0". Вони ж вважають, що Росія може не програти в цій війні. Вони очікують, що будуть отримувати певні зиски від єдиного ринку з Росією, будуть повністю орієнтовані на російський ринок, повністю залежні від кредитів російських.

Вони не будуть мати відношення до європейського чи євроатлантичного ринку. Вони будуть абсолютно маріонетковою державою, попри те, що 12% території контролюють російські проксі.

Їх принизили у 2008 році, а сьогодні вони на колінах і кажуть: "продовжуйте нас принижувати". Це те, що робить сьогодні уряд Гарібашвілі – Іванішвілі. Давайте не забувати, модератором процесів там є олігарг Іванішвілі.

Це дивно для мене. Я думаю, що грузинське суспільство ще трішки подумає, і ми побачимо достатньо жорсткі протестні процеси в Грузії. Я не готовий казати, коли та як це буде. Це буде рішення грузинів, але в їхній історії ми вже неодноразово бачили, що вони вміють захищати своє право бути такими, як вони хочуть.

Грузинський уряд однозначно вибрав антизахідну позицію, використовує антизахідну риторику, тож буде мати суттєві й важкі наслідки саме для економіки Грузії. І коли Росія програє у війні буде мати важкі економічні наслідки, а я вже не кажу про репутаційні наслідки для майбутнього Грузії.

До слова Угода з дияволом: як і чому Грузія перетворюється на ворога України

Ну й звісно про нас, про наші Збройні Сили України. Кирило Буданов сказав, що мінімальний набір того, що нам треба, у нас є. Але що там з F-16 і рештою озброєння, що нам ще обіцяють, що нам має прийти? Я знаю, що про плани говорити ви не любите.

Дуже не люблю, я прагматично до цього ставлюся. Про використання мають говорити виключно Збройні Сили, Генеральний штаб.

Щодо забезпечення – на мій погляд, ефективно забезпеченням займається виключно президент України. Він безпосередньо веде переговори щодо найбільш складних кейсів – як от F-16.

Ми будемо їх мати, будуть навчання. Вже створили коаліцію, куди входять і Сполучені Штати, і особливо мені подобається Велика Британія, адже в цій війні вони займають дуже й дуже проукраїнську позицію, багато процесів ініціювали. У цю ж коаліцію входять Нідерланди, інші країни.

У чому є дефіцит? Перший дефіцит – це снаряди. Створена така міжнародна європейська агенція, яка має шукати ці снаряди. Вона опікується цим, вони шукають, інвестують у виробництво. Та при такій інтенсивності війни снаряди – це дефіцит, зокрема вже й для Росії.

Другий дефіцит. На мій погляд, це не те, що дефіцит – хотілося б просто наростити. Це кількість далекобійних ракет. Тут ми повертаємося на початок нашої розмови – щодо збільшення наступальної інтенсивності знищення російського тилового забезпечення.

Для цього потрібні далекобійні ракети з дальністю в 150 і більше кілометрів. Будь-яка дальність, адже саме там іде накопичення залишкового ресурсу та мобілізованого резерву. Якщо ми зможемо цей резерв там далеко знищувати, це суттєво полегшить просування по лінії фронту.

Третій дефіцит, на мій погляд, який треба вирішувати, і він вирішується нашими фантастичними волонтерами – це дрони. У нас є армія дронів, якою опікується пан Федоров, у нас є багато волонтерів, які привозять сюди велику кількість дронів. Та все одно це дефіцит.