Зараз Росія змогла досягти чогось подібного до того, що у США представляв собою крейсер USS Bunker Hill 1986 року. Про це повідомляє Defence Express.

Дивіться також "Я хочу поставок Tomahawk для України": Сенатор США закликав Трампа надати Києву ракети

Чому російський крейсер "Адмірал Нахимов" застарів ще до завершення модернізації?

Якщо модернізований "Адмірал Нахимов" таки повернуть до строю у 2026 році, це буде радше символічний жест, ніж стратегічний прорив. Фактично Москва лише повторить те, що США реалізували ще у середині 1980-х, коли ввели в експлуатацію USS Bunker Hill із системою вертикального пуску Mk 41.

Історія цього російського крейсера – це хрестоматійний приклад того, як амбіції обганяли технологічні можливості. Роботи над проєктом 1144 "Орлан" стартували ще у 1960-х у ленінградському "Северном ПКБ". Спершу планувався великий протичовновий корабель, але апетити швидко зросли: атомна енергетична установка, потужна ППО, ударні ракети проти авіаносців, системи боротьби з підводними човнами – усе й одразу.

У підсумку вийшов важкий атомний ракетний крейсер водотоннажністю понад 24 тисячі тонн. Його головним козирем стала ракета П-700 "Граніт", розрахована на знищення авіаносних груп на дистанції до 500 кілометрів. Для протичовнової боротьби – "Метель" (згодом "Водопад") з доставкою торпеди крилатою ракетою на дальність до 90 кілометрів, ППО – морська версія С-300Ф.

Але був нюанс: на момент закладки корабля більшість ключових систем існували лише на папері або проходили випробування. Тобто до запроектованих бойових можливостей корабель дійшов лише через 10 років від початку будівництва.

Поки СРСР "шліфував" "Орлани", у США відбулася справжня морська революція. Система Aegis та універсальні пускові шахти Mk 41 VLS дозволили не просто збільшити кількість ракет, а й зробити кораблі гнучкими: вони могли запускати і зенітні SM, і "Tomahawk" для ударів по суші. USS Ticonderoga увійшов до строю у 1983 році, а USS Bunker Hill – у 1986-му. Останній отримав шахти Mk 41 VLS.


USS Bunker Hill / Фото Seaforces

Радянські ж 1144 – "Кіров", "Фрунзе", "Калінін" (майбутній "Адмирал Нахимов") і "Куйбышев" ("Петро Великий") – попри масштаб і грізний вигляд, не мали ключової можливості: системи далекобійної атаки наземних цілей високоточною зброєю.

Після розпаду СРСР Росія продовжила намагання "наздогнати". Лише у 2010-х з’явилися універсальні пускові установки УКСК 3С14 під "Калібр" і "Онікс". Саме їх і вирішили інтегрувати у модернізований "Адмирал Нахимов", замінивши старі "Граніти" на 80 універсальних шахт.

А тепер головна іронія. Якщо крейсер повернуть у стрій у 2026 році, це означатиме, що Росії знадобилося приблизно 40 років, щоб отримати корабель із можливістю завдавати масованих ракетних ударів по суші – те, що США реалізували ще у 1980-х. І навіть тут різниця відчутна: Ticonderoga мають 122 пускові шахти при водотоннажності близько 9 800 тонн, тоді як "Адмірал Нахимов" – 80 при майже 24 тисячах тонн.

І це ще без урахування сучасного контексту. Поки крейсер роками стояв на модернізації, саме поле бою змінилося. Дрони, морські безпілотники, високоточна зброя – усе це робить гігантські надводні кораблі дедалі більш вразливими. У новій реальності вони виглядають не як інструмент війни майбутнього, а як плаваючий символ амбіцій минулого.

Чому "Адмірал Нахимов" безпорадний у сучасній морській війні?

  • Модернізований крейсер "Адмірал Нахимов" вартістю понад 5 мільярдів доларів не готовий до війни з дронами на морі.

  • Експерти стверджують, що вкладення в модернізацію можуть бути невиправданими, оскільки корабель не здатний ефективно діяти в умовах активності морських дронів.