Перші дні окупації Криму

Про спротив кримськотатарського народу російській окупації та актуальну ситуацію у Криму – читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

Зауважте Щоб був дім після війни: який приклад нам треба взяти від прадідів

Було прикро від того, що численні загрози з боку Росії, що зрештою призвели до окупації, роками ігнорувалися центральною владою, попри всі намагання разом з колегами й друзями довести очевидність наслідків такого ігнорування.

Ворог без перешкод інспірував засобами пропаганди російські наративи у суспільні настрої, відверто підтримував створену п'яту колону, вербував відкритих та таємних агентів у державних структурах та місцевій владі, а також цілеспрямовано протиставляв корінний кримськотатарський народ українському суспільству, як джерело загрози територіальній цілісності української держави.

Було важко приймати рішення. Не було нікого, хто мав би реагувати на загрозу окупації. Бездіяльною ховалася за парканами військових частин армія, зрадили правоохоронці, а вчорашні пихаті можновладці якщо не перекинулися на бік ворога, то й не взяли на себе жодної відповідальності.

Людям довелось діяти самостійно. Ще на початку окупації у лютому 2014 року.

23 лютого на центральній площі Сімферополя Меджліс кримськотатарського народу зібрав мітинг. Кримська влада тоді була доволі сильно налякана перемогою українського суспільства над режимом Януковича, його втечею. У виступах звучала впевненість у проведенні найближчим часом демократичних реформ, відновлення євроінтеграційного курсу України. Багато хто з учасників того мітингу пропонували знести головний пам'ятник Леніну, фактично почавши в Криму декомунізацію, що вже ширилася Україною. Люди на мітингу, у себе дома, на роботі відчували піднесення. Але й ворог почав діяти.

Дізнавшись про загрозу можливого звернення кримського парламенту до очільника Кремля, 26 лютого Меджліс кримськотатарського народу організував масштабну акцію перед будівлею Верховної Ради Криму. Тисячі кримських татар та українських активістів зібралися, щоб захистити територіальну цілісність України та не допустити ухвалення рішень, спрямованих на відокремлення Криму. Завдяки мужності та звичайній силі захисників України цей план Кремля вдалося зірвати.

Вночі російські спецслужби та військові почали активну фазу операції: 27 лютого озброєні люди без розпізнавальних знаків захопили будівлі Верховної Ради Криму та Ради міністрів.

Спротив не зник

З перших днів окупації кримські татари виявили чітку позицію – вони не підтримували окупацію й чинили активний ненасильницький опір. Головним осередком боротьби залишався Меджліс, який намагався організувати спротив політичними та дипломатичними методами. У своїх зверненнях Меджліс закликав міжнародну спільноту не визнавати "референдум", який Росія готувала на 16 березня 2014 року, а мешканців Криму – не брати в ньому участі.

Читайте також Три роки повномасштабної війни: буду говорити неприємні речі

Росія швидко взяла ситуацію під контроль. Зрозумівши неможливість перетягти на свою сторону Меджліс кримськотатарського народу, окупаційна влада розпочала відверті репресії. Кримські татари стали однією з головних мішеней окупантів: активістів почали викрадати, затримувати, видворяти, пізніше заарештовувати.

Однак попри загрози, кримські татари та українці продовжили чинити ненасильницький опір – від бойкоту "виборів" і "референдуму" до акцій протесту. Хоча з часом постійні переслідування досягли певного результату і форми протесту початку окупації зникли, це не означає, що зник сам спротив.

Крим під час повномасштабного вторгнення

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року ситуація в Криму стала ще напруженішою. Російська армія активно використовує півострів як тилову базу для атак на Україну. Через Крим перекидають військову техніку, запускають ракети по українських містах і формують нові підрозділи для війни.

Окупаційна влада посилила репресії проти громадян України в Криму. Одним із головних методів тиску стала злочинна мобілізація, яка щодо кримських татар є фактично геноцидною політикою. Крім того, посилилися обшуки, арешти та вироки за сфабрикованими справами. За звинуваченням у "тероризмі" та "екстремізмі" українських громадян засуджують до двох десятків років ув'язнення.

До теми Нічого невідомо вже 8 місяців: мешканка Криму Лєра Джемілова зникла після арешту ФСБ

Попри це, опір у Криму не зникає. Українські партизани та проукраїнські активісти поширюють листівки, ведуть підпільну роботу, фіксують розташування та переміщення окупаційних військ, повідомляють про реальну ситуацію на півострові. Також у 2022 – 2023 роках відбулося кілька атак на російські військові об'єкти в Криму, що стало частиною українського спротиву.

Росія послідовно продовжує з одного боку знищувати будь-яку опозицію на півострові, щоб утримати контроль над Кримом. З іншого – шукає нові форми демонстрації прихильності, згоди насамперед кримських татар з окупацією.

При цьому Кремль добре розуміє, що місцеве населення, особливо консолідовано кримські татари, не сприймає окупацію й чекає на повернення України.

Саме тому Росія штучно змінює склад населення, витісняючи нелояльних законних мешканців Криму та заселяючи півострів росіянами. Все жорсткіше контролює інформаційний простір. Незалежні журналісти, активісти та правозахисники першими потрапляють під репресії, щоб у Криму не було альтернативної думки. Особливу увагу окупаційна влада приділяє зміні ідентичності молодого покоління українських громадян, яким через систему освіти нав'язують російські цінності та погляди.

Ці злочини Кремля мають свої негативні для людей, для української держави наслідки, але далекі від досягнення своєї мети.

Однак Крим залишається територією спротиву, попри 11 років російської окупації. Росія намагається придушити будь-яку незгоду, однак українські патріоти, особливо кримські татари, продовжують боротьбу, ознаки якої необізнаній людині здадуться непомітними чи незначними.

Але цього більш ніж достатньо, щоб відкинути брехливі твердження про те, що Крим скорився. Щоб питання звільнення Криму тримати в порядку денному. Щоб зрозуміти, що не можна залишати Крим ворогові.

Без Криму не буде перемоги!