З часу масової примусової депортації минуло понад 73 роки, а в пам’яті свідків це було наче вчора. Родина харківської студентки Рушени під час депортації опинилася в Узбекистані.
Дівчина росла під сумні оповіді старших про те, як вони втратили рідний дім і жили з надією повернутися додому. Рушені було 12 років, коли вона вперше почула розповіді бабусі про депортацію родини до Узбекистану. Бабусі Гульнари не стало у березні. Та, її спогади дівчина обіцяє передати вже своїм дітям.
Чиайте також: Окупаційна влада Криму саботує вшановування пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу
У селища, де вивантажували людей, навіть назв не було. Сім'я Рушени опинилася в населеному пункті "сьоме відділення". На нове місце, родина із 6 дітьми приїхала із невеличким клунком, який дозволили взяти НКВС-ники. Дивом цій родині вдалося зберегти всіх близьких. У 1990 році вони почали повертатися назад на батьківщину, у Крим. З того часу громадою вшановували день депортації.
В Криму досі живе уся родина Рушени. Сама вона у Харкові, куди поїхала навчатися ще за рік до окупації. Сьогодні дівчина обов'язково запалить свічку пам'яті про ту страшну історію.