Лавров підкреслив, що відбулися вже два раунди перемовин в Абу-Дабі, але до завершення війни ще далеко. Про це заявив Віталій Портников.

Читайте також Цей один болючий удар по Кремлю дасть негайний результат

Головний інструментом шантажу Росії

Це не перша заява російського чиновника, в якій підкреслюється розчарування Кремля діями США після зустрічі в Анкориджі. У популярній російській діловій газеті "Відомості" з посиланням на анонімного учасника перемовин в Абу-Дабі заявляли, що США не виконують обіцянок і зобов'язань, які взяли на себе під час зустрічі президентів.

Джерело, яким може бути представник російського зовнішньополітичного відомства, вважає, що на Алясці Путін був готовий піти на поступки у територіальних питаннях, звичайно, не ставлячи під сумнів контроль Росії над всією Донецькою областю. Мовляв, навіть можна було досягти компромісу по чисельності Збройних Сил України. Однак умовою Росії було очищення Донецької області від українських військ та економічна співпраця з США.

У Москві говорять, що це була обов'язкова умова припинення війни, що, звичайно, досить промовисто ілюструє занепокоєність Путіна економічною ситуацією власної країни. Адже виникає питання – яке відношення до завершення війни в Україні мають економічні взаємини між Москвою і Вашингтоном?

Однак з того часу Росія так і не побачила від США жодних доказів, що Вашингтон готовий йти на зустріч Москві. Крім того, Україна не погоджується з виведенням військ з території Донецької і Луганської областей, а США послідовно витісняють Росію з енергетичних ринків і запроваджують проти неї економічні санкції.

Попри очевидне небажання Путіна сваритися із Трампом, Росія не бачить прогресу в діалозі з чинною американською адміністрацією. Саме про це і говорить Лавров. Його слова демонструють кілька тенденцій відразу.

  • По-перше, Путін починає усвідомлювати, що за допомогою Трампа йому не вдасться досягти ані капітуляції України, ані того, що європейці перестануть допомагати нашій країні.
  • По-друге, українська оборона виводить російську економіку на межу виживання. Саме тому Путіну дуже потрібно всеохопне економічне партнерство з Вашингтоном. Адже воно має передбачати скасування санкцій проти Росії, повернення її на енергетичні ринки, насамперед на ринок країн Європи, а також можливість збереження російських активів і передачу їх Росії.
  • По-третє, Путін використовує перемовини між Росією і Україною виключно як інструмент шантажу Києва та Вашингтона і не хоче, щоб перемовини призвели до якихось конкретних результатів.

Коли міністр закордонних справ Росії говорить, що мирний процес навряд чи швидко призведе до реального результату, то насамперед має на увазі те, що перемовини не позначаться на передвиборчих позиціях Трампа.

Ми знаємо, наскільки серйозно президент США ставиться до виборів у Конгрес, від яких може залежати і його спроможність реалізовувати власні амбітні плани і навіть можливість перебувати при владі до 2029 року, якщо демократи встановлять контроль над обома палатами Конгресу.

Так от, головним інструментом шантажу Росії є демонстрація Трампу, що Москва не допустить його миротворчих зусиль, які мають продемонструвати, що він здатний завершити війну в Україні. Мовляв, якщо Трамп так зацікавлений в тому, щоб війна дійсно добігла кінця, то має тиснути не на Росію, а на Україну і Європейський Союз.

Тобто змусити Київ погодитися на російські умови, які можуть призвести до дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні і полегшити дії російських військ.

На ці війська Путін продовжує сподіватися. Військові експерти зараз говорять про розгортання нових ворожих військ на східному і південному напрямках, що може свідчити про бажання Москви підготуватися до нового весняного наступу на українські позиції. Або ж розгортання цих військ є новим елементом путінського блефу з метою натиснути на Україну і західні країни загрозою нового наступу.

На тлі того, що нинішній російський наступ не призвів до жодних стратегічно важливих результатів, ці елементи блефу Москви розраховані на одного єдиного глядача – Трампа. Сигнали, які Путін за допомогою Лаврова адресує Трампу, насамперед пов'язані із бажанням переконати американського президента сильніше тиснути на Україну і ЄС.