Американський письменник Джонатан Летем опублікував роман "Сирота Бруклін" у 1999-му. Едвард Нортон одразу купив права на екранізацію і поволі втілював задум, який можна назвати проектом мрії – так довго він добирався до кіноекранів.
Також у кіно: "Термінатор: Фатум": шостий фільм, який дуже хоче бути третім
Нортон сам займався сценарієм і переніс оригінальну історію в часі – з 1999 року у 1950-ті. Антураж посилив неонуарну атмосферу "Сироти Брукліна", з довгими кадрами, красивою музикою і детективним сюжетом. Вибираючи режисера, актор вирішив і цю роль взяти на себе. Людина-оркестр, не інакше.
"Сирота Бруклін": офіційний кадр з фільму / IMDb
В деталях і персонажах "Сироти Брукліна" можна заплутатись. Особливо, за відсутності знань біографії Роберта Мозеса, який зіграв значну роль у забудові Нью-Йорку. Втім, Нортон проводить глядачам екскурс у всю потрібну інформацію. Основне встигати за багатим на подробиці ритмом оповіді і не відволікатись від подій фільму.
Акторський склад "Сироти Брукліна" зібрався знатний. Нортон залучив до зйомок Алека Болдвіна, Брюса Вілліса і Віллема Дефо. Компанія хороша, і кожному виділили достатньо екранного часу для розкриття персонажа. Відчувається, що фільмом займалась людина з акторським досвідом.
"Сирота Бруклін": офіційний кадр з фільму / IMDb
Наскільки добре б не впорались інші, найбільше увагу тримає саме персонаж Нортона. Його Лайонел хворий на синдром Туретта. Він то викрикує щось, то говорить скоромовками, то не контролює свої руки. Нортон чудово передає буденні складнощі й недоліки хвороби, але при цьому не провокує глядачів до жалю. Лайонел тримається мужньо і постійно приборкує свою хворобу, наскільки це можливо в його ситуації. На противагу складнощам у комунікації у головного героя в арсеналі є виняткова пам’ять. Ну і любов глядачів, бо розібратись у заплутаному сюжеті без Лайонела практично неможливо.
Попри більш, ніж двохгодинний хронометрах, "Сирота Бруклін" тримає увагу, красиво подаючи історію. Одних антуражу і Лайонела достатньо для того, щоб схвально відгукуватись про кіно. І його хороші сторони переважають недоліки, які навіть не хочеться помічати.
У будь-якому випадку старання Едварда Нортона варті поваги. А після перегляду "Сироти Брукліна" стає очевидно – це не намарно згаяний Нортоном час. Його "Сирота Бруклін" вартий прикладених зусиль і, можливо, навіть окупиться актору-режисеру-сценаристу-продюсеру якоюсь кінонагородою.
Рейтинг фільму на IMDb – 7,2. Вікове обмеження – 16 років.
"Сирота Бруклін": дивитись трейлер фільму онлайн
Також у кіно: "Доктор Сон": продовження культового "Сяйва"