Проблиск надії у чорну годину
Але жодного разу за ці 80 років ніхто не міг припустити, що настане момент світової історії, коли La Grandeur de la France виявиться затребуваною не риторично, а до повної загибелі насправді, і від того, чи є це Grandeur, чи ні – залежатиме доля людства.
Читайте також Щоб зберегти Харків, потрібне політичне рішення союзників
Вороги свободи, сили абсолютного зла не випадково обрали момент свого нападу на Україну та Ізраїль з метою тотального знищення цих країн. Вони уважно спостерігали за внутрішньополітичною еволюцією США. Дві ракові пухлини – трампізм праворуч і прогресизм ліворуч – розростаються останніми роками, роз'їдаючи традиційний американський політичний центр і фатально підриваючи здатність США виконувати роль Лідера Вільного Світу.
Росія, як відомо, двічі (царська та радянська) злиняла за три дні. Джо Байден, на відміну від Барака Обами та Дональда Трампа, сприймав себе (принаймні на риторичному рівні) Лідером Вільного Світу. Але за три роки його президентства лідерство США злиняло остаточно, залишивши по собі величезну дірку у системі міжнародної безпеки.
Допомога Україні заблокована у Конгресі трампістами вже майже пів року. Є реальна перспектива приходу до Овального кабінету шанувальника Владіміра Путіна, який не приховує своєї ворожості як до України, так і до європейських союзників США.
У цю чорну годину нового 1938 року для України та всіх нас, які вважають себе частиною Вільного Світу, з'явилася надія. Президент Франції Еммануель Макрон, оцінивши навислу над його країною безпрецедентну загрозу, звернувся до світу з низкою дуже важливих тез. У своїй попередній колонці я позначив їх як доктрину Макрона:
- Франція зробить усе можливе, щоб завдати поразки Росії у її війні з Україною.
- Франція і низка її союзників готові надіслати свої збройні сили в Україну.
- Французькі (та британські) військові фахівці вже беруть участь в обслуговуванні ракетних систем Storm Shadow і Scalp, що поставлені Україні.
- Франція не збирається більше допомагати ворогові, заздалегідь накладаючи на себе якісь червоні лінії, що обмежують підтримку України.
- Щодо ядерного шантажу диктатора, Макрон нагадав, що Франція теж має ядерну зброю.
Разюче порівняння Макрона і Саллівана
Не відправивши в Україну додатково жодного французького військовослужбовця і ще не поставивши Україні жодного літака, Макрон вже завдав Путіну серйозної психологічної та політичної поразки. Він позбавив агресора найефективнішого його інструменту у злочинній війні – здатності паралізувати політичну волю Заходу, змушуючи знову і знову накладати горезвісні червоні лінії.
Важливо Справжня причина, чому Польща не збила російську ракету
Яким разючим контрастом з позицією Макрона став візит до Києва радника президента США з національної безпеки Джейка Саллівана, який відбувся в ті ж дні.
Салліван приїхав у найважчий для України момент, позбавлений американської військової допомоги, з ганебною та жахливою вимогою з боку США – припинити удари по російських нафтопереробних заводах. Радник доброго дідуся Байдена вимагав більше бензину для російських літаків, які несуть смерть українським містам. Дідусеві це, виявляється, потрібно для якихось його передвиборчих розкладів.
Але повернімося до доктрини Макрона. Цінність будь-якої політичної перемоги під час війни вимірюється одним критерієм – здатністю втілитись у воєнну перемогу. У нашому конкретному випадку привести до заявленої Макроном мети – поразки Росії.
Я не маю інсайдерів у французькому генеральному штабі, але я можу поділитися своїм баченням сценарію реалізації цього задуму.
Реалізація задуму Макрона
Але спочатку кілька зауважень щодо характеру російсько-української війни. Структура цієї війни – динамічна суперпозиція двох різних воєн. Перша – це класична війна на виснаження вздовж майже тисячокілометрової лінії зіткнення сторін, в якій Росія теоретично має перевагу через свій більший мобілізаційний потенціал і традиційно меншу в російському суспільстві цінність людського життя.
Але російська військова машина має ареал крайньої вразливості – це Кримський острів. Бій за нього і є, як сказав би Карл фон Клаузевіц, психологічним центром тяжкості усієї російсько-української війни. У цьому другому компоненті війни Україна вже продемонструвала свою очевидну перевагу. Не маючи ні флоту, ні сучасної авіації, Україна викинула із Севастополя Чорноморський флот Росії та щодня знищує військові об'єкти Росії на всій території півострова.
Зауважте Доки в Україні буде демократія
Сформульовані вище п'ять тез доктрини Макрона взаємопов'язані. З них математично випливає необхідний сценарій поразки Росії.
Coalition of willing (Франція, Велика Британія, Швеція, Польща, Фінляндія, Румунія, Канада, Нідерланди...) відмовляється від найбезглуздішої червоної лінії, яку Європа наклала на себе на вимогу США, – щоб сучасні західні літаки, що надаються Україні, пілотувалися винятково пілотами з українськими паспортами.
- По-перше, це згубне самообмеження вже щонайменше на рік затягнуло перебіг руйнівної для України війни.
- По-друге, якщо продовжувати тупо слідувати цій вимозі, то ми в кращому разі отримаємо 30 – 40 розрізнених літаків, які не стануть вирішальним чинником у цій битві. Для вирішального перелому потрібні сотня-півтори й не просто індивідуальних літаків, а злагоджених підрозділів французьких Mirage, британських Typhoon, шведських Gripen.
До речі, на цих носіях зовсім іншими фарбами заграють ті ж Storm Shadow і Scalp, на дальність яких теж не буде накладатися жодних обмежень.
Приблизно такою здається мені реалізація доктрини Макрона. Український прапор над Севастополем автоматично означатиме поразку Росії та принаймні політичну смерть кремлівського упиря.
Так само як взяття французами та англійцями Севастополя 9 вересня 1855 року вирішило результат тієї Кримської війни. Микола I, що затіяв її, розсудливо помер на пів року раніше.