Візьмемо, до прикладу, США і Росію. На двох у них більше ніж 90% світового ядерного арсеналу.

У Москви навіть більше боєголовок, ніж у Вашингтону. На політичній арені обоє стоять міцно, але рівень розвитку відрізняється. Кремль від Білого дому відстає на добрий десяток років. Якби курйозно це не звучало вся ця історія із атомними бомбами та ядерними ракетами починалася з однією метою – покласти край війні. Але ситуація вийшла з-під контролю і переросла у масштабне протистояння в плані гонки озброєнь.

Розпочався ланцюг подій, який неминуче призведе до Хіросіми, створення водневих бомб, Кубинської ракетної кризи. Всі ці фактори триматимуть світ у цілковитій напрузі. І відповідальність за весь цей розклад подій несе ось ця людина – американський фізик, якого вважають батьком атомної зброї, Роберт Оппенгеймер.

"Світ вже не буде таким, як був раніше. Після вибуху кілька людей сміялися, ще кілька плакали. Дуже багато стояли непорушно. А я в цей момент згадав рядки із індуїстського писання: "Я став смертю, руйнівником світів", – сказав батько атомної бомби Роберт Оппенгеймер.

Як прийшла ідея створити ядерну бомбу

Починалося все досить невинно. У 1938 році 2 німецьких хіміки випадковим чином здогадалися, що можна розщепити ядро атома. Рівняння і досліди Айнштайна передбачали, що цей процес породить таку кількість енергії, що вибух лише від одного розділеного атома буде просто неймовірної сили. Фізики усього світу одразу зрозуміли, що це дасть можливість створити супербомбу. А тоді саме назрівала Друга світова.

До слова Потужні секретні операції та повалення режимів: чим займається Управління спеціальних акцій ЦРУ

Уже було зрозуміло, що Гітлер планує поділити світ на свій манір, а отже, він не втратить шансу на отримання такої зброї. Першими в гру вирішили вступити Штати. Вони засилали своїх людей в ряди німецьких військових, аби відстежувати спроби нацистів у створенні такого арсеналу. Пильнували і за "совєтами", які теж гналися за розробками супербомб. Будь-яка інформація в той час була на вагу золота. Навіть найменша дрібничка могла зіграти у створенні бомби ключову роль. Маючи в арсеналі таке озброєння, можна було б поставити на коліна не просто амбітні плани німецького диктатора, але й підкорити увесь світ. Щоправда, був один нюанс.

Першим поштовхом до появи проєкту "Мангеттен" стала невеличка група біженців-євреїв, які приїхали до США, утікаючи від нацистської Німеччини. Вони заявили, що Берлін працює над розробкою атомної зброї. Що цікаво, всі знання про намагання створення такої зброї лежали на поверхні,
– сказав дослідник Девід Кеннеді.

"Необхідні для цього матеріали і процеси були добре відомими для наукового співтовариства. Але проблема полягала в тому, що ніхто не знав, як це можна об'єднати в технологічному та інженерному планах. Ось це головний виклик – зібрати всі знання до купи", – пояснив Девід Кеннеді.

Масштабна операція із розробки атомної зброї

Під патронатом тодішнього президента країни Франкліна Делано Рузвельта стартувала масштабна операція із розробки атомної зброї. Почали будувати спеціальні полігони, викуповувати землю у фермерів. Вже в 1941 році глава Овального кабінету офіційно затвердив атомний курс США і в рамках роботи над цим курсом він уклав співпрацю із Британією та Канадою. Щоб досягти результату, потрібні були:

  • ресурси;
  • люди;
  • місце.

З останнім пунктом проблем практично не виникало. Штати викуповували фермерські угіддя, навіть не питаючи дозволу в місцевих. Вони тисячами виселяли людей із місцин, де жили цілі покоління. Робота над проєктом стала пріоритетом номер 1. Загалом, на 3 країни існувало 30 різних локацій: десь працювали над паливом, десь над виробітком сировини і так далі. Початкове фінансування – більше ніж 2 мільярдів доларів. Сьогодні це трохи більше ніж 20 мільярдів.

"Мангеттенський проєкт"

Проєкт вирішили назвати "Мангеттен". Він і уваги не привертав та й назва була цілком типовою для армії США. Назвами міст і районів військові зазвичай іменували свої бази та місця дислокації. "Мангеттен" особливо уваги не привертала. Але варто зауважити, що такий проєкт розкидали по всій території США. Щоправда, називався він по-іншому, в залежності від району.

Цікаво Розвідка RGB: чому агентів КНДР назвали кишеньковими

"Коли мовиться про створення такого озброєння, то це не лише про теоретичну частину роботи. Це ще й гігантська частина інженерної роботи. Треба розробити паливо, яке курсуватиме у центрифугах, створити достатню кількість палива для самих бомб. Над цим працювали найкращі науковці не тільки США, а й долучилися вчені зі всього світу", – зазначив журналіст Джеймс Меігс.

Над "Мангеттеном" працювали 4 країни

Оскільки над проєктом "Мангеттен" працювали вчені 4 країн, то й суперечок між державами уникнути було неможливо. Річ у тім, що кожен учасник вносив у створення бомби щось своє. Відповідно, кожен хотів рівних прав. Але американці не горіли бажанням ділитися атомними секретами із союзниками, які за наявності такого озброєння можуть легко перетворитися на ворогів.

Білий дім критикував союзників за те, що ті вкладають у розробки замало грошей. Це й справді було так. Американці вливали мільярди, решта обмежувалися кількома мільйонами. Але й відмовитися від співпраці не могли. Потрібні були найкращі "голови" планети. Такі були в Британії. Після 11 місяців суперечок до консенсусу дійшли. Зброя розробляється у США, але використовувати її чи ні – вирішуватимуть колективно.

Роботи тривали під керівництвом Роберта Оппенгеймера

В принципі, нові правила всіх влаштували, і британці відіслали до Штатів необхідну кількість науковців. Всі вони працювали під керівництвом фізика Роберта Оппенгеймера, якого за кілька років назвуть батьком атомної зброї. Однак, затвердження його кандидатури як керівника пройшло не без проблем. Річ у тім, що серед його оточення (друзів та рідних) були комуністи.

Роберт Оппенгеймер
Роберт Оппенгеймер / Фото Department of Energy, Office of Public Affairs

Тому спершу його як очільника проєкту ніхто й не розглядав, якби не Леслі Гроувз – керівник всього проєкту "Мангеттен". Він наполягав на тому, щоб саме цього фізика призначили координувати роботу вчених. Це було правильне лобіювання. Вже в 1945 році Леслі Гроувз та Робберт Оппенгеймер представлять світу першу атомну бомбу.

Як працює ядерна бомба

Якщо коротко про те, як працює така бомба. За все відповідає ланцюгова реакція, яка починається із надвисокого тиску, створеного завдяки звичайній вибухівці всередині боєзаряду. Від цього тиску атоми високозбагаченого урану або плутонію розчіпляються, виділяючи величезну кількість енергії. Нейтрони починають рухатися із шаленою швидкістю і вдаряються в інші атоми урану або плутонію. Якщо звичайний снаряд вражає ціль уламками, то в атомної чи ядерної бомби все складніше. Там аж 5 факторів ураження:

  • вибухова хвиля, яка зносить все на своєму шляху;
  • пекельний жар, який спопеляє все в найближчому радіусі вибуху;
  • світлове випромінювання, яке позбавить без зору будь-кого, хто у той момент матиме розплющені очі;
  • електомагнітний пульс, який вибиває всі електронні прилади і радіація, яка отруює все живе в зоні дії бомби.

І все це завдяки технології розщеплення атомів…

Оппенгеймер не одразу зрозумів, як правильно сконструювати атомну бомбу. Його перші напрацювання показували лише напрямок руху. Але сам шлях був занадто довгим і дорогим. Все впиралося в уран. На його видобуток витрачали роки. Що в кінцевому результаті призводило до виробництва однієї бомби на рік. Цього вистачило би, щоб нанести шкоду, але не виграти війну. Адже завжди існує ризик, що знайдеться хтось розумніший, хто пришвидшить процес і врешті-решт виграє гонитву озброєнь.

Такого розумника знайшли. Ним виявився американець українського походження Георгій Кістяківський. Він розв'язав проблему з ураном і теж вніс свою лепту в розробку атомної зброї. Виробництво пришвидшилося. Оак-Рідж зі збиткового лабораторного комплексу перетворився на фабрику смерті. Там на повних потужностях працювали всі системи, які пришвидшили процес створення атомної бомби.

Більше про велетенський лабораторний комплекс Оак-Рідж та випробування ядерної бомби – дивіться в програмі.