Документальна картина "Маріуполь. Невтрачена надія" знятий за щоденниками маріупольської журналістки Надії Сухорукової. Вона занотовувала усе, що відбувалося довкола неї від початку повномасштабного вторгнення.

Читайте також "А потім прийшли "братья": до Дня Незалежності 24 канал покаже документальні фільми про війну

Журналістка наголосила на тому, що таких моторошних подій в Україні не мало б статися взагалі. Це просто неможливо собі уявити, що у 21 столітті одна країна нападатиме на іншу. А її громадяни вбиватимуть, ґвалтуватимуть й катуватимуть мирне населення іншої.

Стрічку продемонстрували глядачам 22 серпня, і вона вже знайшла відгук серед багатьох. Хтось побачив у ній себе та знову повернувся в ті моменти, коли рятувався від росіян. А хтось зміг на собі відчути все те пекло, яке переживали мешканці Маріуполя з 24 лютого.

Маріуполь. Невтрачена надія: дивіться документальний фільм

Хотілося натиснути на паузу

Одна з користувачок мережі зізналася, що спочатку їй хотілося натиснути на паузу під час перегляду. А все тому, що їй – мешканці Києва – сльози буквально заважали розгледіти те, що показали творці фільму.

Але як заспокоїлася, дивилася до кінця... Це боляче, надзвичайно боляче. Ми переможемо, обов'язково переможемо. Інакше бути не може,
– наголосила вона.

Інша користувачка зазначила, що дивилася стрічку частинами. Іноді їй здавалося, що все це сон, але ж ні – перед нами реальність. Вона також підкреслила, що картина, знята за щоденником журналістки, дуже сильна.

Дякую за фільм! Дивитися важко. Не дивитися – ще важче. Люблю Україну. Молюся за неї. Знаю, Україна переможе!,
– додала інша глядачка.

Ще одна глядачка підкреслила, що фільм "Маріуполь. Невтрачена надія" неможливо дивитися без сліз. Жінка розповіла, що їй болить, але вона переконана у тому, що Україна зможе перемогти.

"Дівчатка, милі, це неможливо дивитися, тому що сльози не дають. Як ви змогли там перебувати, це незбагненно. Ксенія, я захоплююсь Вами, будь ласка, не опускайте рук", – звернулась інша жінка до однієї з героїнь фільму.

Інша користувачка мережі розповідає, що їй було боляче все це переживати знову. А все тому, що 4 березня вона вибралася з Харкова, а потім намагалася витягнути своїх дітей з Маріуполя. Вдалося їй це лише 24 березня. Зараз же вона щаслива, що рідні разом, і що весь цей жах позаду.

"Мороз по шкірі весь час... і почуття провини, що живу в безпечнішому регіоні та не зазнала й сотої частки того, що пережили ці сильні, прекрасні люди, маріупольці! Вибачте нам, любі...", – написала ще одна глядачка.

Мешканка Херсона розповіла, що під час перегляду її душа буквально розривалася. Вона зауважила, що весь біль, який демонструють у цьому фільмі, можуть пережити лише ті, хто був в окупації.

Ті, хто вже встиг переглянути фільм "Маріуполь. Невтрачена надія" приголомшені тим, що побачили на екранах. Глядачі наголошують на тому, що цю документалку повинен побачити кожен українець, і після перегляду – поширити її у своїх соціальних мережах. Ба більше, його мають побачити й ті, хто живе далеко за межами нашої держави.

24 канал покаже фільм про Київщину

Ми ж нагадаємо, що 24 канал покаже також наступний фільм з серії, який отримав назву "Втрачений дім". Його можна буде побачити 23 серпня о 22:00 в телеефірі або о 19:30 на ютубі 24 каналу. Ця картина розповість про звільнену з-під окупації Київщину.

Весь же цикл "А потім прийшли "братья" складається з чотирьох стрічок. Мовиться про картини:

  • "Маріуполь. Невтрачена надія",
  • "Дев'ять життів",
  • "Вокзал надії",
  • "Втрачений дім".

І всіх їх 24 канал покаже для глядачів як телеефіру, так і ютубу. Тож слідкуйте за анонсами, щоб одними з перших побачити ці важливі для кожного українця документальні фільми.