Центр економічної стратегії / Centre for Economic Strategy дослідив питання працевлаштування жінок і пояснив, чому це дуже важливо для України. Детальніше ознайомитися з дослідженням можна тут.

Читайте також: Випускникам училищ гарантуватимуть перше робоче місце: що пропонує міністерство

Але ключове, на що варто звернути увагу – це декілька цифр:

– Якщо в Україні працюватимуть стільки ж жінок, скільки наразі працевлаштовано чоловіків – рівень ВВП зросте приблизно на 7%.
– Якщо всі жінки України вийдуть на ринок праці – можна очікувати зростання ВВП на 21%.

Тож, як бачимо, працевлаштування жінок – це не лише про гендерну рівність, це й про розвиток держави. Але для того, щоб вирішувати проблему, варто розуміти, у чому причина такого стану речей.

– Жінки, що не працюють, апелюють до обмежених можливостей щодо догляду за дітьми та бажання виховувати їх самостійно. В Україні дійсно бракує дитячих садочків: на 100 місць у середньому претендують 113 дітей. Альтернативні опції коштують доволі дорого, і далеко не кожна родина може собі їх дозволити.

– Аналітичні дані свідчать, що високі соціальні виплати по догляду за дітьми негативно впливають на працевлаштування жінок, адже позбавляють мотивації працювати за несуттєво більшу зарплату. Крім того, вони стримують жінок виходити на роботу довший час, що призводить до втрати компетенцій та зниження конкурентоздатності на ринку праці.

– Але водночас, лише 54% домогосподарок мають дітей дошкільного віку. Тож майже половина жінок не працюють з інших причин: таких як гендерний розрив в оплаті праці, брак вакансій для дистанційної роботи або ж із вільним графіком.

– Чверть жінок, які наразі не мають місця роботи, хотіли б займатися власною справою, але відчувають браку фінансових можливостей та кваліфікації.

– Жінки також не працюють через те, що не впевнені, чи зможуть знайти роботу; бояться, що не встигатимуть вести домашнє господарство та працювати; їхній партнер проти, аби вони працювали або ж сімейного доходу решти членів сім'ї вистачає на життя.

Суто про "класичну дискримінацію" при працевлаштування, на щастя, вже йдеться набагато менше. Наприклад, як на Заході, так і в Україні, більш освічені жінки мають рівний доступ до роботи та до керівних посад із чоловіками.

Водночас, архаїчні гендерні стереотипи все ще мають місце в українському суспільстві. Дослідження 2008 року свідчить, що від 62% до 83% українців різною мірою підтримують тезу про те, що жінці краще бути домогосподаркою або вважають, що це співмірний із роботою спосіб самореалізації. 10 років потому (у 2018 році) дослідження показало, що 70% чоловіків та 65% жінок вважають, що "кожна жінка має бути передусім дружиною та матір'ю". Водночас, 63% чоловіків вважають, що зміна підгузків, купання та годування немовлят – це обов'язки матері.

Ці цифри насправді дуже небезпечні, адже в нашому суспільстві жінки виконують чимало неоплачуваної роботи, натомість цей час та зусилля могли б піти на оплачувану працю чи професійний розвиток. Це по-перше, є однією з причин різниці в доходах чоловіків та жінок. А по-друге, сприяє посиленню дискримінації та гендерних стереотипів, через які жінки більш схильні погоджувати на менш оплачувані роботи.

Варто знати: Що змінять у новому трудовому кодексі: страйки, виплати, покарання за булінг

Тож що ми, як суспільство, можемо зробити, аби змінити такий стан справ:

– Місцева влада має працювати над розбудовою інфраструктури для дітей дошкільного віку.

– Необхідні державні або приватні програми, які б підтримували жінок, що хочуть розпочати власну справу.

– Роботодавцям варто бути більш відкритими до побажань жінок працювати дистанційно або ж обирати часткову зайнятість. Не відмовляти жінкам у працевлаштуванні через наявність маленьких дітей – це зрештою незаконно.

Культивувати гендерну рівність в побуті – ділити домашню роботу між подружжям/парою/усіма членами сім'ї. Жінкам із маленькою дитиною дуже необхідна допомога та підтримка партнера – аби не набути післяпологову депресію.

Варто також звернути увагу на західний досвід, адже навіть найбільш розвинені країни стикалися з такою проблемою:

– Наприклад, у Британії створили спеціальний курс "What's stopping you". Він був присвячений стартам та мав допомогти жінкам знову повірити в себе, здобути нові знання та знайти можливість для самореалізації. Крім того, британський уряд запустив проект "Women and Work", аби жінки мали змогу підвищити кваліфікацію з окремих спеціальностей.

– У Польщі діє онлайн платформа, на якій збирають інформацію про те, як збалансувати робоче та особисте життя, а також найкращі пропозиції від компаній та рекомендації, як впроваджувати такий досвід.

– У Данії місцева влада зобов'язана покривати витрати батьків на приватні або державні дитячі садочки. Крім того, перевагу при влаштуванні в садочок надають дітям, у яких працюють обоє батьків. Так держава заохочує громадян працювати повний робочий день.

– Також у Британії та Нідерландах можна коригувати свій робочий графік для збереження балансу між роботою та сім'єю.

Попри всі зусилля західних країн, вони ще також мають над чим працювати. Але їхній досвід свідчить, що коли і роботодавці, і держава зацікавлені в працевлаштуванні жінок та створюють для цього необхідні умови, це дає результати. Тож маємо навчитися будувати суспільство, в якому всі мають рівний доступ до роботи та професійного розвитку, а домашні справи не є нав'язаним тягарем жінки, бо "так склалось історично".

Читайте також: "Слуга народу" пропонує звільнити молодь до 27 років від податку на доходи та ЄСВ