Командиру взводу розвідки 137-го окремого батальйону морської піхоти ВМС ЗСУ Івану Сакалю було 24 роки. 1 травня біля селища Новотроїцьке він отримав кульове поранення. П'ять днів лікарі боролися за його життя, але 6 травня у лікарні імені Мечникова в Дніпрі він помер, не приходячи до тями. Іван на війні був із 2014 року. Хлопець родом зі Львівщини, вдома на нього чекали батьки та молодший брат.
Іван Скалюк
Разом із Іваном у бою загинув старший матрос Денис Козьма з позивним "Дєд". У той день, 1 травня, під прикриттям туману противник намагався наблизитися до українських позицій. Українські бійці відкрили вогонь по ворожій ДРГ у "сірій зоні". Після бою Денис пропав безвісти. Тільки 5 травня від ворожої сторони надійшла інформація, що тіло українського бійця перебуває у морзі на окупованій території, а 8-го його передали українській стороні. Денису був 31 рік, він родом з Одеської області, на війні – з серпня 2014 року. У нього залишилися мама, брат і маленька донька, яку він виховував сам.
Денис Козьма
Сергій Дрогін на псевдо "Скіф", військовослужбовець 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї ОМБр, загинув 7 травня. У бійця влучила куля ворожого снайпера біля селища Південне поблизу окупованої Горлівки. Сергію було 32 роки. Він родом із Сєвєродонецька (Луганська область), на фронті – з 2015 року. У воїна залишилися мати та дружина.
Читайте також: Було у ворога кулеметне гніздо, а тепер нема, – боєць "Бандерчик" про відсіч ворогам
Сергій Дрогін
Володимир Коваль був командиром десантно-штурмового відділення 79-ї ОДШБр. Він загинув 8 травня на одній із позицій у районі селища Палопіль на Донеччині. Старшина отримав важке поранення під час прицільного ворожого обстрілу. Володимир родом із Хмельниччини, йому був 51 рік. У військового залишилися дружина та 27-річна донька.
Володимир Коваль
Антон Безверхній на псевдо "Пітбуль" був бійцем 46-го окремого батальйону спецпризначення "Донбас-Україна". Він загинув 14 травня поблизу селища Новозванівка на Луганщині від кулі ворожого снайпера. Антон родом із Харкова, йому було 25 років. До останнього боєць мстився за свою напарницю та близьку подругу Яну Червону, яка загинула на тих же позиціях 2 квітня.
Антон Безверхній
Василь Джус був навідником одного з підрозділів 79-ї ОДШБр. Він отримав смертельне поранення під час бою з терористами поблизу селища Водяне на Донеччині. Василь родом із Івано-Франківщини, йому було 44 роки. У військового залишилися мати та донька.
Читайте також: Опитування військових щодо можливих перемовин з "ЛДНР": документ і пояснення
Василь Джус
Роман Досяк служив у 10-й ОГШБр. Військовий отримав кульове поранення 18 травня поблизу селища Кримське на Луганщині. 22 травня боєць помер у лікарні імені Мечникова у Дніпрі. Роман родом із Львівщини, йому було 48 років. Чоловік служив за контрактом з 2018 року. На нього чекали мати, сестра, дружина та двоє дітей.
Роман Досяк
Олександр Пузиков служив у 24-му окремому штурмовому батальйоні "Айдар" 53-ї ОМБр. Він загинув 24 травня під час виконання бойових завдань на Донбасі. В армії він з 2004 року. У 2008-2009 роках у складі українського миротворчого контингенту він був у Косово. Потім три роки працював у ДСНС, але згодом повернувся на військову службу. Олександр родом із Нікополя, йому було 33 роки. У військового залишилися мати, дружина та маленький син.
Олександр Пузиков
Вічна слава загиблим Героям! Ми не пробачимо!
Читайте також: Ворог постійно провокує, але ми не ведемося, – український військовий