Те що, все більше та більше стає блокпостів і підрозділів, які готові захищати поки що тилові та мирні міста, це безумовно трошки додає спокою там, де вони стоять, але не робить погоди тут і зараз на позиціях. Як і не зробить ніякої погоди в війні глобально.

Читайте також В Україні Путіну влаштували одразу два Сталінгради

Розумієте, у нас зараз переробкою окупантів займаються на 95% ті ж самі люди, які почали це робити три тижні тому. От як почали, так і кожного дня це роблять. Зазнають втрат, виїдають ресурс техніки, втомлюються. А ми тут в "фісбучиках" вже всіх побороли, навалили селфачів і фоточок зі зброєю, та за традицією почали сратися та з'ясовувати в кого більше, довше, краще.

Люди, ми ризикуємо вскочити в біду

У нас нема нескінчених ресурсів. У нас є перекоси з мобілізацією. У нас нема часу на навчання та залагодження нових підрозділів.

У нас нема часу на розгойдування в отриманні та закупівлі. Все з колес йде в бій. Принаймні, тут у нас.

Ми тут трошки *башим окупанта і цинічно дякуємо богові, що ракети які летять нам на голови, летять не в військових та не в столицю. Бо ми розуміємо, що наша задача знекровити ворога, вимотати його та виграти час для постачання зброї та навчання людей.

І те, що в нас це виходить завдяки героїзму людей зі зброєю, не зменшує загрозу для міст, які вважають, що ворога якась міфічна влада вже "зупинила та мало не знищила". Це не так.

Нам зараз не можна зупинятися

На можна розривати контакт та не можна давати ворогу закріпитися. Подобається це чи ні, але перевага в техніці, в зброї та в кількості особового складу поки що на стороні окупанта. Перевага в спостережені з неба.

Вони уникають прямих зіткнень і працюють артилерією стараючись нанести ураження здалеку не припускаючи своїх втрат. Це їх тактика. Вони намагаються просуватися, зустрічають відсіч, відкатуються і починають утюжити "артою" за підтримки БПЛА все, що бачать.

Так, технічно ми робимо їм втрати та вогневе ураження кожного божого дня. Але треба розуміти – ресурси в росіян ще є.

Вони зараз стягують резерви з усіх куточків Росії. Вони пруть і пруть. Так, вони досі не можуть на окремих ділянках зрозуміти нашої тактики та визначити наші бойові порядки. І не зможуть. Бо їх нема в розумінні догматичної військової російської школи.

Є десятки, сотні рейдових груп, які за підтримкою приданої артилерії вимотують ворога не даючи йому передиху. Але це потребує колосальних зусиль, та несе велике навантаження.

Кожна артилерійська та мінометна батарея придана для такої групи повинна бути повністю мобільна. Від БК до їжі та електрики. Ми ріжемо окупанту логістику, але нам життєво необхідно свою логістику тримати в гарному стані.

Засідки, мобільні групи, рейдові групи, розвідка це все зараз працює з феноменальною ефективністю. Але працює на межі можливостей. На межі можливостей під постійним артилерійським вогнем окупантів. Бо нема поки що чим збивати їх БПЛА в рейдах. І наші птахи виходять з ладу та збиваються.

Все для фронту

Давайте, просто зупинимось з тим що не стосується війни. Бо ще нічого не вирішено, та нічого нема стабільного.

Кожне місто, навколо якого ведуться бої, може стати таким як Маріуполь. Кожне місто, навколо якого сьогодні не ведуться бої, може завтра стати фронтовим.

Просто зрозумійте це. Ніхто. Ні одна людина з тих хто зараз в Україні, зараз не може бути в повній безпеці. Бо кожну мить це може змінитися.

Це я вам кажу як людина, яка коли виходить на годину, бере з собою необхідне на три дні. А коли виходимо на роботу, то все своє цінне та потрібне майно збираю з собою та ховаю як останній раз. Бо тупо може не бути куди повернутися. Це не страшилки. Це буття.

Жорстокі обстріли по цивільних – це симптом, що у Росії проблеми: