Частина імперії чи її противник: ким насправді був Навальний

Ілюзія, у яку вірив Навальний

Отже, спочатку чесно даймо відповідь на запитання, чим же запам'ятався Алєксєй Навальний? Хтось з росіян скаже, що Навальний – це найкраще, що будь-коли траплялося з російською політикою. Він був сміливим, розумним, харизматичним – і що найголовніше для російської політики – він був чесним.

Читайте також Російський неоколоніалізм: як Кремль "ляльководить" країнами Африки

Хтось з них скаже, що він здійснив християнський вчинок повернувшись з Німеччини в Росію, а хтось додасть, що перед цим Навальний мало не воскрес. І я не те щоб готовий сперечатися з чимось із цього переліку.

Мабуть, Навальний – це справді найкраще, що будь-коли траплялося з російською політикою, Але! Саме в тому-то й справа, що з російською політикою. Навальний "топив" за Росію. За державно-терористиче утворення, яке ніколи не могло, не може і не зможе у майбутньому існувати без насильства, шантажу, вбивств та тортур.

"Прекрасна Росія майбутнього" – це мантра, яку постійно повторював Навальний в останні роки свого життя. Вигадав він цю концепцію у 2017 році під час так званих передвиборчих перегонів у Росії. І що далі, то менш адекватною ця концепція видавалася. Спочатку її автора усунули від виборів – і ніхто за нього не заступився. Його право на участь у виборах – а значить, і своє право на "прекрасну Росію майбутнього" – фанати цієї самої концепції не відстояли.

У 2020 році автора концепції спробували вбити, але це також зійшло з рук. Зрештою ці самі "вороги прекрасної Росії майбутнього" розв'язали найкривавішу війну на європейському континенті, відкинувши Росію на 70 років назад у всіх галузях і сенсах. На цей раз знову не знайшлося достатньої кількості фанатів "прекрасної Росії майбутнього" або хоча б "більш-менш адекватної Росії теперішнього", щоб це все зупинити.

З кожним роком і місяцем все ставало тільки гірше, жахливіше й огидніше. Я не уявляю, як за таких умов в якусь прекрасну Росію майбутнього продовжував вірити сам Навальний – та й чи продовжував він у неї вірити, чи все-таки зрештою розчарувався у цій ідеї? Якщо колись взагалі в це щиро вірив.

Ми з вами цього не дізнаємось. Як і не дізнаються прихильники Навального. Немає сумнівів, що для багатьох із них ця концепція тепер уже померла – померла разом із політиком.

Чому у Росії ніколи не буде "прекрасного майбутнього"

Разом з Навальним має померти й ілюзія того, що Росія може бути прекрасною. Ілюзія, якою багато років жила значна частина українців, ілюзія, якою досі живе весь Захід. Не повинно більше на Заході бути надії на якусь прекрасну, договороспроможну Росію. Вбивство того самого символу "прекрасної Росії майбутнього", в яку дуже сильно вірив Захід, – це, як би для когось жахливо не звучало, слушна нагода, щоб нагадати Заходу, що з цими ілюзіями настав час прощатись.

Бо ж, якщо розібратися, то концепція цієї "ПРБ" була приречена від самого початку. Гляньмо, завдяки чому взагалі досі існує Росія? Це державно-терористичне утворення тримається на трьох дуже товстих, але насправді дуже ненадійних стовпах.

По-перше, приречена економіка. Росія живе винятково завдяки природним ресурсам. На жаль чи на щастя, вона не намагається вибратися із цієї залежності. Як ви знаєте, прогрес рано чи пізно знаходить заміну будь-яким ресурсам. Через 10, 20, 50 років нафта та газ можуть виявитися просто нікому не потрібні.

Іноді, щоб знищити нафтову державу, можна навіть не винаходити нічого нового, а просто потрібно, щоб інші гравці на ринку домовилися про зниження світових цін. Так було у 80-ті роки з обвалом цін та розпадом Радянського Союзу. Зараз ця домовленість існує в іншій, легшій формі, адже Захід все ще сподівається якось домовитися з Путіним, але рано чи пізно до них таки все дійде і "лафа" закінчиться.

Вона точно закінчиться, але дуже важливо, щоб це сталося не запізно для України. Я дуже прошу всіх кожної суботи виходити на демонстрації з вимогою справжньої підтримки України в усіх західних столицях.

По-друге, Росія завжди трималася на повній керованості своїх мас. Маючи абсолютно неосвічену більшість населення, ти можеш щодня лякати їх по телевізору всім тим, чого вони ніколи не бачили, й у такий спосіб тримати їх під контролем. По суті, Росія нагадує дуже велике африканське плем'я, яке живе далеко від технологій і яке готове повірити будь-кому, хто приїде до них із колодою карт та покаже фокус.

Зауважте Що насправді важливо в історії зі "зливом" розмови німецьких офіцерів

У цій ситуації гості з великої землі – це Соловйов, Кисельов, Симоньян та Скабєєва. А колода карт – це телевізор і контрольований ними рунет.

Ну, і третій стовп, на якому тримається Росія – це насильство. Так, пряники у вигляді непоганих зарплат у великих містах, так, сироп до цих пряників у вигляді пропаганди, що допомагає присипляти пильність – це, звичайно, дуже важливо. Але головною "скрєпою" Росії є все-таки саме насильство. Саме завдяки йому вони завжди розганяють незгодних. Саме завдяки йому вони утримують цілі регіони. Саме завдяки насильству вони підтримують власну пропаганду, а іноді – навіть й економіку.

Адже лише завдяки війні та вбивствам росіяни змогли частково окупувати багатий своєю промисловістю український Донбас, багатий на зерно Південь України на Лівому березі Дніпра та наш найпрекрасніший у світі півострів Крим, який обов'язково повернеться додому. Війною вони змогли простимулювати свою економіку, яка із задоволенням перебудовується на військову.

Тобто без насильства, без війни з сусідами, без репресій усередині країни, без пропаганди та без важкої залежності від продажу природних ресурсів ніякої Росії не може існувати.

Саме тому Росія ніколи не відмовлялася від послуг найжахливішої у світі терористичної організації – ФСБ, вона ж КДБ, воно ж НКВД. Саме тому Росія ніколи не відмовиться від послуг Кисельова, Соловйова та Симоньян. Навіть якби до влади прийшов Навальний, Каспаров, Ходорковський чи ще хтось, хто хоче зберегти Росію в нинішніх кордонах – вони б не могли цього зробити, не опираючись на пропаганду та насильство. Це неможливо – і ось це має нарешті зрозуміти Захід. Поки існує Росія, існують війни та насильство на континенті.

Тому ніякої "ПРБ" не може існувати навіть в теорії. Це імперія, яка живе лише завдяки знищенню всіх і всього. Так буде, поки вона не знищить взагалі всіх, або її хтось не знищить. Населення цих земель здатне вільно існувати тільки у випадку адекватного та органічного поділу на менш гігантські державні утворення, де ніхто нікого не буде утримувати силою, де діятимуть правила свободи, ринку, слова та вибору. Де кожен поневолений народ зможе говорити рідною мовою та сплачувати податки у рідному місті, а не робити так, як заманеться кривавому центру імперії.

Якщо є сили, то це теж варто доносити до Заходу і самих мешканців "запоребрикової області", бо всі підсвідомо тримаються за Росію ще й тому, що бояться невизначеності.

Що буде зі "спадщиною" Навального

Покійний Навальний був скоріш частиною імперії, ніж її противником. Якщо раптом хтось забув, поспішаю нагадати, що після початку російської гібридної агресії у 2014 році саме Навальний серед російських опозиціонерів виступив проти того, щоб повертати Україні тимчасово окупований Крим, як цього вимагає міжнародне право та просто здоровий глузд.

Уже потім, сидячи у в'язниці та читаючи новини про низку українських контрнаступів та наближення Сил оборони до берегів Криму, Навальний заявив: ні-ні, ви не зрозуміли, Крим – це була і є Україна.

"Які кордони в України? Такі, як і в Росії, – міжнародно визнані, визначені у 1991 році. Ми, Росія, їх також тоді визнали. Ці кордони Росія має визнавати й зараз. Тут нема чого обговорювати. Майже всі кордони у світі випадкові та викликають чиєсь незадоволення. Але воювати за їх зміну у XXI столітті не можна. Інакше світ порине в хаос", – казав Навальний.

Важливо Росія шантажує Німеччину

До речі, зовсім нещодавно і майже випадково я дізнався про існування ще одного – не менш потужного висловлювання Навального про Україну, аніж фраза про бутерброд. 29 серпня 2014 року одразу після Іловайської трагедії Навальний у своєму твіттері написав ось це:

"Оточили хо*лів ясно, що не ополченці. І знищувати, в разі чого, не ополченці будуть. А це "палєво" на цьому етапі".

Словом, можна було б пофантазувати, що б сказав Навальний зараз, коли Росія знову перехопила ініціативу на полі бою і майже день у день із вбивством Навального тимчасово захопила українське містечко Авдіївка?

Невже політик, побачивши на горизонті ілюзію можливої перемоги Росії, знову заявив би про те, що не все так однозначно – проведімо, напевно, в цій Авдіївці референдум, адже Авдіївка – це не бутерброд з ковбасою, щоб її туди-сюди повертати?

У будь-якому випадку ми цього не дізнаємося, тому що Путін вбив Навального. Тепер виникає цікаве питання – що за таких умов буде з його спадщиною? Що буде з мільйонами тих, хто йому вірив та вірив у цю фіктивну реальність під назвою "прекрасна Росія майбутнього"? З тими, хто вважав, що режим можна перемогти, виходячи на вулиці з ліхтариками та кульками? Хто, наприклад, слухав ось ці нісенітниці соратників Навального, поки той сидів у тюрмі?

Дивіться відео, як соратник Навального говорить росіянам, що вони не зможуть повстати:

 

Чесно кажучи, іноді мені здається, що цей Волков здійснює відкриту диверсію проти своєї аудиторії, переконуючи всіх, що для перемоги над Путіним потрібно просто правильно мислити та чекати. Мовляв, воно саме якось розсмокчеться. Так от, чи будуть вони далі слухати Волкова і ко? Тобто чи стануть вони безмовною масою, яку путінський режим першою ж відправить на фронт, щоб утилізувати?

Я не маю ілюзій щодо того, що після смерті Навального всі його прихильники оклигають і почнуть влаштовувати в Росії диверсії. Але якби прокинулася хоча б одна тисячна частина з цих 15 мільйонів… Якби вона зрозуміла, що кульками та ліхтариками від відправки на фронт не врятується, а врятується тільки збройною боротьбою в тилу. Чи зрозуміють вони, що в їхньому "правильному мисленні" немає жодного сенсу, бо рано чи пізно і за правильні думки почнуть вбивати?

Дивіться відео повного відеоблогу Арсена Цимбалюка: