Держперевороти та звірства: як Росія втручається у життя країн Африки

З 1950 року Африка пережила 220 спроб державних переворотів, що становить приголомшливі 44% подібних інцидентів у світі. Половина з цих спроб виявилися успішними.

Читайте також Росія шантажує Німеччину

До розпаду СРСР організація державного перевороту була стандартною стратегією встановлення прорадянської влади в країні. У роки "перебудови" втручання совєтів у життя Африки зменшилося. Однак протягом останніх двох десятиліть Росія намагається відновити контроль над континентом – не лише через інвестиції в критично важливі галузі, а й політично, тобто шляхом приведення до влади "дружніх" урядів і підважування демократії.

Важливість цих змін не можна недооцінювати. Здійснення державних переворотів у нестабільних державах має подвійну мету – як частина глобальної боротьби з демократіями та як перетворення на зброю критично важливих ресурсів подібно до того, як Росія намагалася використовувати енергоносії як зброю.

Росія через своє неофіційне представництво – приватну військову компанію "Вагнер" (або подібні формування) – відіграє все більш впливову роль у конфліктах в Африці, особливо в країнах на південь від Сахари. Таке все більш інтенсивне залучення нагадує нову форму неоколоніалізму та загрожує тяжкими наслідками.

Росія застосовує різноманітні стратегії, зокрема політичне втручання, незаконну торгівлю зброєю, підтасовування голосів в ООН, дезінформацію та експлуатацію ресурсів. Такий підхід згубно впливає на соціально-політичний та економічний ландшафт африканських країн, створюючи загрози глобальній безпеці.

Судан, Малі та Центральноафриканська Республіка є прикладами значного російського впливу в Африці, здійснюваного насамперед через ПВК "Вагнера". Хоча Зімбабве менше безпосередньо постраждала від діяльності вагнерівців, там цей вплив також досить помітний (наприклад голосування Зімбабве разом із Росією за резолюцію ООН 68/262 щодо анексії Криму). В усіх цих країнах відбувалися перевороти, починаючи з 2013 року, коли було створено компанію "Вагнера".

У 2017 році в Зімбабве стався державний переворот, який усунув президента Роберта Мугабе та привів до влади Еммерсона Мнангагву. Історичні зв'язки Росії з панівною партією Зімбабве "ЗАНУ-ПФ" сягають часів боротьби за незалежність. Вибори 2018 року під наглядом груп, пов'язаних із Євгєнієм Пригожиним (лідером вагнерівців) мали на меті легітимізувати президентство Мнангагви.

Незабаром, у 2019 році, російське АТ "Афромет" підписало угоду про розробку мегапроєкту – шахти Platinum Group Metals (PGM) у районі Грейт Дайк – що свідчить про економічне співробітництво в умовах геополітичних складнощів.

Цікаво Китай постачає Росії зброю? Що означають нові ворожі снаряди

Політичні потрясіння в Малі вилилися в серію державних переворотів починаючи з повалення президента у 2020 році, після чого відбувся ще один переворот під проводом віцепрезидента Ассімі Гоїта у 2021 році, що далі підвищило нестабільність. Втручання ПВК "Вагнера" з 2021 року, а також російські дезінформаційні кампанії, посилили політичну кризу.

Примітно, що російські тролі сфабрикували інформацію про виведення французьких військ, облудно звинувативши французьких військових у нібито вивезенні тіл, похованих біля малійської військової бази.

Крім того, за повідомленнями, пов'язані з Росією групи зіграли роль у перенесенні виборів 2021 року, які потім повторно відклали у 2024 році. Посеред цього хаосу Росія зміцнювала власну присутність у Малі через угоду з будівництва золотозбагачувального заводу та угоду з "Росатомом" щодо використання ядерної енергії та видобутку корисних копалин. Це свідчить про складну взаємодію політичного маневрування, дезінформації та економічних інтересів у нестабільному середовищі Малі.

Два значні державні перевороти потрясли Судан останніми роками:

  • перший стався у квітні 2019 року й призвів до усунення багаторічного президента Омара аль-Башира;
  • другий відбувся в жовтні 2021 року, коли військові захопили контроль над урядом.

Починаючи з 2017 року за цими переворотами стояли ПВК "Вагнера", російські радники та збройна підтримка, тоді як масовий видобуток золота здійснювався компанією Meroe Gold, яку на той час контролював Пригожин. У громадянській війні в Судані, що триває, "Вагнер" став на бік однієї зі сторін конфлікту – суданських Сил швидкої підтримки.

Рекомендуємо У Європи є місяць, щоб нарешті зробити складний вибір

Центральноафриканська Республіка загрузла у політичній нестабільності з 2013 року. Присутність ПВК "Вагнера" за підтримки російського уряду зіграла ключову роль у підтримці нинішнього президента Фостена-Арканжа Туадери, що підриває суверенітет ЦАР. При цьому вагнерівці також долучені до видобутку природних ресурсів.

Типово для колоніального впливу, російське панування в Африці ґрунтується на військовій присутності через "посередництво" "Вагнера". Російський вплив послаблює суверенітет африканських країн через:

  • продаж зброї (у 2018 – 2022 роках Росія постачала до Африки 40% імпорту основних видів озброєнь порівняно з 16% зі США, 9,8% із Китаю та 7,6% із Франції);
  • втручання у вибори;
  • дезінформаційні кампанії;
  • військові навчання.

Жоден із перерахованих процесів не був мирним. Натомість вони ґрунтувалися на насильстві, нерівності та потенційних воєнних злочинах, про що свідчать такі звірства, як різанина в Агібадо.

З 2022 року російський вплив посилився

Спочатку залучення найманців "Вагнера" забезпечило Москві можливість заперечувати власне залучення, включно зі звинуваченнями у позасудових вбивствах, зґвалтуваннях, тортурах та свавільних затриманнях. На запрошення уряду ЦАР у 2017 році припинити громадянську війну, яка з 2012 року призвела до загибелі тисяч людей та появи понад мільйона переселенців, Росія домоглася винятку з ембарго ООН на постачання зброї ЦАР, яке діє з 2013 року, розмістивши там близько 2000 "неозброєних військових інструкторів", що лише сприяло насильству.

Незабаром виявилося, що то були озброєні військові, які вбивали цивільних, грабували будинки та розстріляли вірян у мечеті в Бамбарі під час великої військової операції у 2021 році. Повідомляється, що ПВК "Вагнера" також співпрацювала із деякими повстанськими угрупованнями, а її філії активно займалися забезпеченням приватної охорони, видобутком корисних копалин та іншими комерційними проєктами.

Для охоплених війною, але багатих на ресурси країн, як-от Судан, винагорода за російську військову присутність – це буквально визискування. У 2021 році кудись поділися 32,7 тони суданського золота на суму близько 1,9 мільярда доларів. Росія тісно співпрацювала з військовою хунтою Судану, щоб забезпечити непотрапляння золота на мільярди доларів до суданської скарбниці в обмін на політичну та військову підтримку Кремля.

У грудні 2021 року вагнерівців розмістили в Малі за підтримки російських збройних сил, створивши оперативну базу поруч із міжнародним аеропортом імені Модібо Кейта в Бамако, поблизу "Авіабази 101" – військового об'єкта, який використовують ВПС Малі.

Вагнерівців звинувачують у скоєнні жорстоких злочинів разом із малійською армією. Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що після розгортання сил ПВК "Вагнера" у Малі наприкінці 2021 року жертви серед цивільного населення зросли більш ніж утричі.

Зауважте Що насправді важливо в історії зі "зливом" розмови німецьких офіцерів

Спроби Росії розширити свій політичний вплив в Африці посилилися у 2022 – 2023 роках, оскільки Росія прагне легітимізувати власний режим на міжнародному рівні та мати голоси на свою підтримку в Генеральній Асамблеї ООН.

У липні 2023 року, попри повномасштабне російське вторгнення в Україну та західні санкції, 17 глав африканських держав взяли участь у другому російсько-африканському саміті.

Експорт зерна має особливе значення, оскільки майже 30% африканського імпорту зернових надходить із Росії. Після виходу Росії із зернової угоди вона навіть заявила, що постачатиме зерно до шести африканських країн безкоштовно. Втім, наразі, попри ці зусилля, більшість африканських країн (окрім "друзів" Росії на кшталт Зімбабве чи Судану) голосують в ООН на користь України.

Російський неоколоніалізм, яким "диригують" посередники на кшталт ПВК "Вагнера", ставить під загрозу суверенітет, безпеку та демократію африканських країн. Приклади Зімбабве, Судану, Малі та Центральноафриканської Республіки є потужним нагадуванням про наслідки російського впливу.

Міжнародна спільнота має об'єднатися, щоб протистояти цій тривожній тенденції. Наш моральний обов'язок полягає в тому, щоб запобігти повторенню історії, і щоб африканські країни мали автономію й процвітання, на які вони справедливо заслуговують. Ми маємо протистояти новій формі неоколоніалізму та захистити майбутнє Африки та світу.