Трохи поміркуємо про ситуацію навколо скандалу, який стався через жарти "95 Кварталу" про Валерію Гонтареву та її будинок під Києвом, котрий нещодавно був спалений.
PR-служба Коломойського "Квартал-95" чудово спрацювала, адже сьогодні ми забули і про закриття одного із найбільших платників податків (Прилуцька тютюнова фабрика), і про нові бізнеси Коломойського із Росією і про ФОПи, і навіть про формулу Штайнмаєра.
Читайте також: Неоднозначні політичні жарти 95 Кварталу
"Квартал" – чудовий сервіс, який використали у протистоянні двох олігархів – Порошенка та Коломойського. Для українців обидва є злом. Між ними немає різниці, це типові олігархи, які бачать державу виключно своєю коровою.
Виділяти їх в щось окреме не варто. У запалі війни між двома олігархами, в хід пішли не тільки професіонали їх рівня, але й державні надбання: такі як імідж країни закордоном, національні символи, суверенітет та політикум (з нього, власне, і починали).
Якщо національний хор, відомий у всьому світі (а це правда), виступає за 30 тисяч гривень за вечір, то про яку духовність та культуру може йти мова? Поділіть гроші на всіх учасників хору і зрозумієте вартість нашого ставлення до національного надбання.
Але проблема не в хорі, а в тих, хто своїми персональними збагаченнями довів їх до таких корпоративів, і в нас, котрі на все це дивляться крізь призму сцени "Кварталу". Який, до речі, в масовому побуті, уже давно замінив нам культуру. Президентство Зеленського – найкращий тому доказ.
Останнє. Щирий, медійний бунт інтелігенції та культурна рефлексія говорять про те, що не все втрачено, і що інтелігенція все ж в країні існує. Але це не ті, хто займають посади чи визнані в якихось комісіях заслуженими чи народними, а ті хто бореться за цю культуру на вулиці, фронті, волонтерством та жертвують свій час, таланти та ресурс.
Головне, що країна змінюється, а вся ця поточка – проблема росту.