Наймасштабніша евакуація в історії: як випадкове фото показало провал політики США у В'єтнамі
У світлі афганських подій відбилося падіння Південного В'єтнаму. Серпень 2021 року здув пил забуття із подібної історії, яка трапилась майже пів століття тому.
Між Кабулом і Хошиміном більше ніж 4,5 тисячі кілометрів. І 46 років різниці між подіями, які часто викликають ефект дежавю. Люди, які втекли з В'єтнаму, переживають свою травму, спостерігаючи за падінням Кабула.
Цікаво "Зелені берети": як бійці США пошили в дурні найстрашнішу в'язницю В'єтнаму
Наймасштабніша евакуація в історії
30 квітня 1975 року відбулася наймасштабніша евакуація із застосуванням гвинтокрилів. Сполучені Штати завершували свою присутність у Південному В'єтнамі. Сама країна зникала з карти світу.
Мирна угода, укладена в Парижі у 1973 році, мала припинити війну у В'єтнамі. Після перемир'я американці сподівалися на втілення сценарію подібного розділення як це трапилося з Кореєю, де комуністичній Півночі цілком вдалося протиставити демократичний Південь.
Карта розподілу територій у 1973 році / Зображення Researchgate
Для цього у В'єтнамі залишалися американські інструктори і контрактники, які відновлювали інфраструктуру, дипломати і обслуговуючий персонал. Загалом на території, дружнього Штатам, Південного В'єтнаму залишалося до 10 тисяч американців, які мали втілити схожий сценарій до південнокорейського.
Утергейтський скандал
У 1974 році Утергейтський скандал остаточно скинув із політичної арени президента Ніксона, який вважався головним серед прихильників війни. Події в Штатах правильно прочитали в'єтнамські комуністи.
Америка була зайнята іншим і не мала втручатися у події в Південно-Східній Азії. У березні 1975 року комуністи атакували південнов'єтнамських прикордонників. Вашингтон заховався за офіційним обуренням через порушення Ханоєм паризьких угод.
Спинити 150-тисячне військо комуністів звісно це не могло. Як і південнокорейські війська. Втрата потужного союзника відверто деморалізувала в'єтнамців. А тут ще й Конгрес заблокував виділення термінової допомоги Півдню у розмірі 700 мільйонів доларів.
Військам Північного В'єтнаму знадобилося менше двох місяців, щоб з боями подолати майже тисячу кілометрів і вийти на передмістя Сайгону.
На карті стрілками показано, як рухались війська / Зображення Researchgate
Паніка місцевого населення
У квітні столиця Південного В'єтнаму вже не приймала цивільну авіацію. Місто пакувало валізи. Знайомі серед американців були на вагу золота. Люди віддавали шалені гроші оформляючи документи на усиновлення до громадян США, аби отримати легальне право виїхати з ними.
Проти паніки був американський посол Грем Мартін, фактично намісник Вашингтона у Сайгоні. Він сподівався, що вдасться зберегти принаймні столицю Південного В'єтнаму і зволікав із оголошенням остаточної евакуації.
Читайте також Дивовижні люди та пейзажі: захопливі фото, які показують справжню сутність В'єтнаму
Грем Мартін втратив у в'єтнамській війні прийомного сина. Йому важко вірилося, що прихід до влади комуністів вже переграти неможливо. Розвідка ще в березні прогнозувала, що в'єтнамцям без допомоги американців не вдасться протриматися довше ніж пів року.
Тому й пролунала пропозиція починати евакуацію. Але Грем Мартін вимагав не панікувати. Загалом плани евакуації, затверджені Вашингтоном, не передбачали вивезення нікого, окрім американців.
Американський посол Грем Мартін на зустрічі / Фото Fallofsaigon
Мовилось приблизно про 6 тисяч людей. Але проти цього виступили самі військові. Траплялося, що американські офіцери підпільно відправляли літаки з в'єтнамськими друзями і їх сім'ями на Філіппіни. Мартін на це прикривав очі, розуміючи специфіку ситуації.
Чотири варіанти евакуації
Щодо самої евакуації, то було чотири варіанти, як діяти коли прийде час.
- Перший варіант – сплавляти комерційні судна поблизу посольства і вивозити людей ними у безпечне місце.
- Другий варіант – залучення до евакуації цивільної комерційної авіації, коли ще діяв місцевий аеропорт.
- Третій варіант передбачав пригнати на летовище військову авіацію.
- Запасний сценарій, якщо не підійде жоден із вищезгаданих, – вертольоти.
Всього 75 вертольотів американської авіаносної групи. І власне цей варіант довелося реалізовувати.
Коли комуністи підійшли за 100 кілометрів до Сайгону, ілюзій, що треба виносити ноги – не залишилося. Грем Мартін нарешті погодився дати старт великій евакуації. За понад 10 років проведених у В'єтнамі, у багатьох американців вже були сім'ї, діти, друзі, коханки.
А ще – товариші по зброї, з якими воювалося разом. Все це вказувало на те, що вивозити доведеться не лише "офіційно оголошених" 6 тисяч своїх громадян.
Рекомендуємо Китайсько-в'єтнамська війна: чим закінчилось найкоротше протистояння в історії людства
Станом на 27 квітня війська Північного В'єтнаму взяли Сайгон у кільце. Проти 100 тисяч комуністів тримали оборону 60 тисяч військ Південного В'єтнаму. Хоча це військо було деморалізоване і часто кинуте командуванням.
Різдвяна пісня стала сигналом втечі
Сигналом братися за тривожні валізи і добиратися до будівлі американського посольства стала пісня "Вайт Крістмас". Різдвяна мелодія Бін Кросбі різала вухо лунаючи наприкінці квітня. Її нонстоп крутили впродовж двох годин на американському радіо.
Важкі військові вертольоти Чінуки сідали у дворі посольства. Близько 10 тисяч в'єтнамців вже юрмилися під стінами намагаючись прорватися всередину крізь браму, яку охороняли морпіхи. Їм випало непривабливе завдання вирішити, кого врятувати, а кого залишити.
Вдень і вночі гелікоптери з інтервалом у 10 хвилин приземлялися на дах посольства та на прилеглій до нього автостоянці. Автобуси та гелікоптери везли людей до офісу аташе оборони поблизу аеропорту.
Зверніть увагу Скандальний "Проєкт 100 000": чому США відправили на війну людей з низьким рівнем IQ
Звідти літаки мали забрати їх у безпечні пересадкові місця. Гелікоптери доставляли евакуйованих на кораблі американського військового флоту, які стояли за 40 миль у Південнокитайському морі.
Довідка. Таким чином вдалося вивезти з міста 5 000 людей, поки ворожий вогонь не змусив американське посольство стати єдиним пунктом відправлення.Із заблокованими морськими шляхами та неможливим приземленням комерційних та військових літаків – залишалися лише вертольоти. Важкі військові CH-54 Чінук та легші – "ірокези". Культовий Huey був єдиним практичним варіантом евакуації ключового персоналу з міста, підбираючи групи людей з дахів будинків.
Авіакомпанія зіграла вирішальну роль
Air America – вантажно-пасажирська авіакомпанія, за якою стояла ЦРУ – зіграла вирішальну роль в евакуації Сайгона. Їхні вертольоти знімали людей з дахів, там де не могли через вагу сісти велетенські Чінуки.
Тим часом до американських кораблів почали прилітати гелікоптери ВПС Південного В'єтнаму. Пілоти зі своїми сім'ями шукали порятунку. Гелікоптерів було настільки багато, що після приземлення машини просто спихали в море, щоб могли приземлитися наступні.
Читайте більше Мапа найкривавіших конфліктів: за що воював світ у ХХ столітті
Останні морські піхотинці, які звільнили посольство, вилетіли лише після світанку 30 квітня. Сотні в'єтнамців, які пробивались на територію посольства, ще добу чекали на транспорт, який не прийшов.
Фотограф Хуберт ван Ес
У 1975 році голландський фотограф Хуберт ван Ес працював у Сайгоні для United Press International. Власне зроблене ним фото стало показовим – передавало увесь драматизм, що супроводжував провал політики США у В'єтнамі. Вхопити цей кадр вдалося випадково.
Фото Хуберта ван Еса у газеті / Архів I.pinimg
Разом з кількома іншими журналістами Ван Ес працював у офісі на верхньому поверсі готелю Peninsula у центрі Сайгона, за 4 квартали від місця, де жив тодішній очільник відділу ЦРУ Томас Полгар та низка високих чинів розвідки.
Готель у В'єтнамі у 1975 році / Фото Coffeeordie
Режим переназвав Сайгон на Хошимін
Через кілька годин після вильоту останнього гелікоптера з посольства північнов'єтнамські танки пробили ворота Палацу Незалежності. Новий режим перехрестив Сайгон на Хошимін на честь покійного президента Північного В'єтнаму.
Тисячі в'єтнамців сповна відчули усі переваги комуністичного режиму. Під час евакуації Сайгону американцям вдалося неймовірними зусиллями за 24 години вивезти 7 000 людей, у тому числі 5 500 в'єтнамців.
Зауважте! Деякі пілоти відлітали тоді по 19 годин. Це була наймасштабніша евакуація гелікоптерами в історії.Фотографія зажила своєю історією
Але повертаючись до фото Х'ю ван Еса з вертольотом, який забирає в'єтнамців із даху резиденції глави ЦРУ. Дуже швидко цей знімок зажив своєю історією.
Він став головною ілюстрацією, що відкривала будь-яку розповідь про падіння Сайгона. Х'ю ван Ес не сильно радів цьому. За таке популярне фото він отримав штатний разовий гонорару, а всі роялті забирала агенція United Press International.
Фотографія стала популярною / Архів I.pinimg
З часом авторські права цього фото кілька разів змінювали власників і зараз вони належать компанії Corbis, за якою стоїть співзасновник Microsoft Білл Гейтс. Самого Ван Еса, який більше як 10 років вів фотолітопис В'єтнамської війни, продовжило носити по гарячих точках.
Він фотографував повстання маоістів на Філіппінах. А ще і вторгнення радянських військ в Афганістан.