Привид, мертве місто чи відчужена зона – саме так вже понад 30 років називають Прип'ять. Колись тут проживало більше 47 тисяч осіб, яких евакуювали після Чорнобильської катастрофи. Однак і зараз місто постійно відвідують іноземні туристи, непорочна природа пробивається крізь бетонні мури, а вулицями міста розгулюють собаки – чи не єдині його жителі. Як і в будь-якому куточку світу там є небо і сонце – Прип'ять продовжує жити.
Цікаво: Нове життя символу СРСР: у Чорнобилі презентували рекордну діджитал-скульптуру
У селах неподалік на балконах будинків сушиться одяг, з підвіконь квартир видніються вазони, а з вікон яскраво б'є світло. На вулицях майже немає людей, час від часу проїжджають авто. З настанням вечора ця місцевість не відрізняється від будь-якого погано освітленого спального району і аж ніяк не схожа на зону відчуження.
Те, що дійсно відрізняє передмістя Прип'яті від інших населених пунктів – це відсутність засмічених узбіч, шуму машин та відголоски радянської доби, якими просякнутий кожний сантиметр Чорнобильської зони.
В'їзд у Прип'ять / 24 канал
Привітати своє рідне місто приїхала і Олена Панцюк (Онищенко) – громадська діячка та журналістка називає "тією, хто зберігає спогади про Прип'ять". Коли сталася Чорнобильська катастрофа, Олена була дитиною, а зараз закликає усіх, кого евакуювали з міста, знаходити один одного та об'єднуватися.
Прип'ять – жива. Вона ніколи не помре для тих, хто її любить. Для нас, прип'ятчан, сказати, що Прип'ять – це місто-привид чи "мертве" місто – оце справжня трагедія. Ми маємо пам'ятати і передавати спогади про Прип'ять своїм дітям. Може, на сторічний ювілей приїдуть уже вони,
– говорить жінка.
Олена уточнила: з 1986 року дні міста Прип'ять не відзначали. І це – чи не перше святкування такого масштабу. Вона уявляє – якби не сталася Чорнобильська катастрофа, такого резонансу навколо ювілею не було б: "Ми б просто жили спокійно, добудували б 5-й реактор і святкували б зовсім по-іншому".
Олена найціннішим артефактом з Прип'яті називає шкільний фотоальбом / 24 канал
З центральної площі міста дивиться готель "Полісся". Будівля висотою понад 25 метрів в день 50-річчя міста є не просто спорудою, а частиною артоб'єкту. Діджитал-барельєф "Прометей" у день Прип'яті презентував Валерій Коршунов, автор культурного проєкту ARTEFACT.
"Це – медіа-арт, цифрове мистецтво – тут зібрано декілька технологій, вони працюють в декількох площинах. Дійство відбувається під звуки Чорнобиля, які записували в цій зоні," – пояснює медіа-артист Валерій Коршунов.
Відеоперформенс складався з кількох частин / 24 канал
Проєкція загальною площею 350-метрів стала першою та найбільшою мапінг-проєкцією Чорнобильської зони. Сучасна 3D-графіка, наповнена глибоким змістом, перетиналася з хронікою молодої Прип'яті під чутливий саундтрек.
"Вдалося передати як позитивні, так і якісь негативні мелодії міста, емоції, гавкіт собак на фоні, скрип старих дверей і грюкіт старих місць. Прип'ять жива і я сподіваюся, що ми своєю музикою це довели", – розповів піаніст Лесик Якимчук.
Дивіться відео перформансу:
Відеоарт робота розповідала історію Прометея – одного з символів міста Прип'ять, оживляючи спогади та презентуючи сучасний подарунок мешканцям міста.
Відомий міф про Прометея прип'ятчани після катастрофи брали дуже близько до серця. В цій історії йдеться про напівбога Прометея, який забрав у богів вогонь і подарував його людям. У другій частині міфу боги покарали титана. Автори проєкту вирішили розповісти його до кінця, адже в підсумку насправді Прометея звільнили.
Прип'ять сьогодні / 24 канал