24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено. Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.
Трамп був мрією Нетаньягу, але все пішло не так
Своїм рішенням втягнути виснажений ізраїльський народ та військових у безстрокову окупацію Гази, Беньямін Нетаньягу жертвує життєво важливими стратегічними інтересами Ізраїлю. Серед них і нормалізація відносин з Саудівською Аравією, що здавалося можливим ще кілька років тому, як частина грандіозної стратегії США на Близькому Сході. Це цілком влаштовує Нетаньягу, який піклується лише про одне, – забезпечення виживання свого уряду.
Читайте також США та інші союзники пригрозили Ізраїлю через гуманітарну ситуацію в Секторі Гази, – WP
Нетаньягу завжди вважав Трампа президентом США, який здійснить його мрії, усунувши всі бар'єри між Ізраїлем і Сполученими Штатами, що допоможе йому втримати владу. Але, попри всю свою непередбачуваність, Трамп залишається непохитним у бажанні покласти край епосі військових втручань США на Близькому Сході. І ніхто – навіть близький союзник – не може змусити Трампа зробити те, чого він не хоче.
Трамп нічого не зробить, щоб зупинити Ізраїль від продовження своєї нескінченної війни в Газі, доки це не ставить під загрозу інтереси Америки. Водночас Трамп і не дозволить втягнути у це США.
Президент США також розійшовся у поглядах з Нетаньягу щодо Ірану. Ізраїльський прем'єр у 2018 році переконав Трампа вийти зі Спільного всеохопного плану дій – ядерної угоди, яку Іран, США та інші світові держави уклали трьома роками раніше. Але щойно Трамп вийшов з договору, гонитва Ірану за ядерною бомбою відновилася. Після повернення до Білого дому Трамп зіткнувся з противником США, який швидко наближається до статусу ядерної держави. Нетаньягу чекав на зелене світло від США, яке, на його думку, було неминучим, щоб атакувати ядерні об'єкти Ірану. Натомість Трамп ініціював переговори з Ісламською Республікою.
Для Трампа швидке укладення угоди, яку він може розхвалювати як велику перемогу, завжди має більше значення, ніж її суть. Але він, безумовно, відчуває тиск, щоб забезпечити кращі умови, ніж його політичний опонент – колишній президент Барак Обама у 2015 році. З цією метою Трамп із задоволенням використовує ізраїльську військову загрозу як важіль впливу на переговорах, але він не пов'язуватиме свою політичну долю зі світоглядом Нетаньягу та його теократично-фашистських союзників.
Є ще те, як Трамп поводився з хуситами, посередниками Ірану в Ємені. Попри успіх Ізраїлю в розмиванні кола іранських посередників, що його оточують, хусити виявилися незламними, неодноразово запускаючи балістичні ракети по Ізраїлю. На початку цього місяця одна з таких ракет, поставлених Іраном, атакувала головний аеропорт Ізраїлю, що спонукало більшість міжнародних авіакомпаній призупинити польоти.
США твердо стояли на боці Ізраїлю у протистоянні з хуситами й навіть завдавали авіаудари по об'єктах, пов'язаних з хуситами у Ємені, у відповідь на спроби угруповання порушити рух транспорту в Червоному морі. Потім адміністрація Трампа раптово оголосила про угоду про припинення вогню: хусити припинять атакувати кораблі в Червоному морі в обмін на припинення ударів США. Ізраїльські чиновники були абсолютно шоковані.
Ізраїль вже не найбільший союзник США на Близькому Сході
Нещодавно Трамп здійснив грандіозний тур по Близькому Сході, але Ізраїль не був у його маршруті. Ця поїздка була зосереджена на торгівлі та інвестиціях – і, як завжди, можливостях заробітку для нього самого, його родини та друзів. Були підписані угоди, які, за даними Білого дому, гарантують понад 2 трильйони доларів інвестицій Саудівської Аравії, Катару та Еміратів у США та закупівлю передової американської зброї. Ба більше, США можуть погодитися допомогти Саудівській Аравії розробити комерційну програму ядерної енергетики, про яку вона давно мріє.
Досі міцне взаєморозуміння Ізраїлю з попередніми американськими адміністраціями полягало в тому, що не було ніяких несподіванок щодо питань національної безпеки, а США свідчили про непохитне зобов'язання забезпечити військову перевагу Ізраїлю в регіоні.
Дії Трампа в Ірані та його угоди про постачання зброї країнам Перської затоки знаменують різкий відхід від цього статус-кво. З Ізраїлем не консультувалися, а його військова перевага не збережеться, якщо такі масштабні угоди про постачання зброї будуть укладені.
Ізраїль довгий час був центральним стовпом зовнішньої політики США на Близькому Сході. Тепер нею є кронпринц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман. Вся "заслуга" в цьому історичному зрушенні належить Нетаньягу.
За адміністрації Байдена такі угоди мали бути пов'язані з грандіозним стратегічним планом, який включав нормалізацію саудівсько-ізраїльських відносин та створення на Близькому Сході альянсу на кшталт НАТО, в центрі якого був би Ізраїль, відданий тій чи іншій формі палестинської державності. Така угода могла б отримати широку підтримку в Конгресі США та відкрити шлях до оборонного договору із Саудівською Аравією.
Однак ця грандіозна угода майже напевно коштувала б Нетаньягу підтримки найрадикальніших елементів його коаліції. Оскільки для політика це не варіант, Трамп рухається далі без нього. У Перській затоці забагато грошей, щоб Трамп переймався внутрішньою політикою Ізраїлю.
Ні Трамп, ні монархи та еміри країн Перської затоки не хочуть воєн, навіть з Іраном. Лідери Близького Сходу, зокрема колишній командир "Аль-Каїди" та президент Сирії Ахмед аш-Шараа, з яким Трамп зустрівся під час цієї поїздки, хочуть економічного розвитку, а не конфлікту. Вони не терплять ізраїльського прем'єр-міністра, який бачить лише загрози там, де вони бачать можливості.