Після спустошливої Другої світової війни світ чекав на організацію, яка б стежила за дотриманням миру. Зараз ООН — це глобальна міжнародна структура, членами якої є 193 країни. До речі, в 1945 році Україна була однією із засновниць і це при тому, що була у складі Радянського Союзу.
Одну з ключових ролей в ООН відведено Раді Безпеки. Якщо інші органи ООН у конфліктних питаннях обмежуються висловленням рекомендацій, то Радбез має право приймати обов'язкові рішення.
Утім, не все так просто. Рада Безпеки складається з 15 держав-членів: 10 з них непостійні і 5 постійних — Китай, Франція, Великобританія, Сполучені Штати та Росія.
Вони ж мають право вето, яким можуть блокувати прийняття рішень. Чим, до прикладу, Росія активно користується протягом останнього року. На несправедливість одноосібного права вето віддавна скаржаться інші країни. Адже це гальмує прийняття важливих рішень, а іноді й узагалі ставить під питання доцільність цього органу.
Радбез має право надсилати миротворчі місії, якщо в конфлікті як політичні, так і економічні важелі виявилися неефективними, та, звісно, якщо не заперечують постійні члени.
З моменту створення організації таких операцій було 70, при чому 18 із них тривають досі. Особливою результативністю не відзначаються — зазвичай конфлікти припинялися з інших причин або просто заморожувалися.
Так, уже більше 60 років тривають місії на Близькому Сході та на індо-пакистанському кордоні. Рада Безпеки надсилає миротворців у блакитних касках лише коли сторони конфлікту не ведуть активних бойових дій. Іноді до країн вирушають і поліцейські місії, які допомагають офіційній владі створити ефективну поліцію без права самим проводити затримання чи розслідування.
Зараз у дискусіях Радбезу Україну представляє посол Юрій Сергєєв. За його словами, своєму опонентові Віталію Чуркіну він не тисне руку починаючи з лютого цього року, коли розпочалась анексія Криму.