Незрячі люди не бачать снів у яскравих картинках, вони не мають уявлення про колір. Натомість люди, які втратили зір, продовжують бачити сни. Їхня свідомість відтворює уяву виключно з пам’яті. З часом такі сни стають все розмитішими. Особливо швидко з пам’яті стираються кольори, яскравість поступово витісняє темрява.
Людям, які від природи не бачать, доводиться покладатися на інші органи чуття. Для незрячих від народження кожен день наче виклик. У побуті їх значною мірою виручає гострий слух, за допомогою якого вони, наче кажани, орієнтуються в темряві.