Місія – померти за еліту: чому в Кремлі хочуть утилізувати в окопах максимум росіян

Поки зять Шойгу відпочиває зі своєю дружиною у Дубаях та прогулює за вечір сотні тисяч рублів, син Пєскова ганяє на Tesla, а нащадок Соловйова перевдягається у жіноче вбрання та гуляє в гей-барах Лондона, Сили Оборони України знищили вже майже чверть мільйона російських солдатів.

250 тисяч дружин та матерів із країни-бензоколонки вже ніколи не побачать своїх рідних. Бо ті за власним бажанням, або ж просто без жодного опору режиму відправилися воювати за "русскій мир". Скільки загарбників утилізують захисники нашої держави до кінця війни, невідомо. Однак ця цифра може перевалити навіть за мільйон. Чому це реально – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Дивіться також Казали, не будуть, але забрали, – полонений окупант розповів, як проходить мобілізація в Росії

Комусь – чорні пакети, а хтось біситься з жиру 

Спровокована російськими елітами, заради імперських ідей, війна проти України затяглася на той термін, на який у Кремлі зовсім не розраховували. Ба більше, з'ясувалося, що Москва банально не здатна досягти потрібних Путіну та іншим елітам успіху, але й не може відступитися та визнати свою поразку.

Через це рашистам доводиться постійно відмобілізовувати нове й нове "гарматне м'ясо". Зрозуміло, що самі росіяни, які йдуть на війну, здебільшого цілком свідомо, їм цілком подобається вбивати та грабувати українців, захоплювати чужі землі та руйнувати міста. А от вмирати чи повертатися додому без кінцівок чомусь не подобається.

У розумінні рашистів, коли держава кличе їх на загарбницьку війну, не забезпечує нічим, та змушує виконувати незаконні накази, це є нормою. Однак якщо країна-жертва чинить опір та вбиває інтервентів, родичі загиблого чомусь вважають це несправедливим та зляться не на свою владу, а на тих, хто взяв до рук зброю заради захисту своїх родин і територій.

Звісно, власних депутатів, президента та олігархів рашисти все ж таки ненавидять, про що свідчить, як підтримка Пригожина під час бунту вагнерівців, так і загальнонаціональна радість після того, як безпілотники ледь не розбомбили Рубльовку.

Однак, при цьому, ніхто зі звичайних росіян не збирається йти проти влади, виходити на вулиці та вимагати від власних панів виконання давно забутого соціального договору.

Попри те, що під час війни Кремль продемонстрував шалену слабкість: не зміг захопити Київ, приєднав "нові території", але втратив частину з них, поклавши багато бійців, допустив антивладний бунт з боку власноруч вигодованих бандитських угруповань, населення Росії  продовжує боятися та миритися з тим, що йому доводиться гинути у війні незрозуміло за що.

Росіяни, які не наділені можливістю вибудовувати причинно-наслідкові зв'язки, досі вірять у необхідність проведення так званої "СВО", хоча й не можуть сформулювати для себе, яких саме цілей Москва хоче досягти в Україні.

Вони бачать суцільну соціальну несправедливість, коли генерали женуть непідготовлених вояків під ураження все сильнішої зброї, але при цьому продовжують боятися неявки у військкомат більше, аніж опинитися під завалами після прильоту Storm Shadow.

Мовляв, якщо пощастить, то можна обміняти ногу чи руку на закриття кредитів, після чого стати нікому не потрібним та все життя просити милостиню й випивати горілку. Російським жінкам привозять шматки обгорілих тіл їхніх синів та іноді платять якісь компенсації. Тоді як російські еліти продовжують "жирувати", знаючи, що заради збереження їхнього способу життя, у жорна війни постійно підкидатимуть свіже "гарматне м'ясо" – аби лише Кремль не програв, а депутати з олігархами далі могли грабувати країну.

Путін знову всіх обдурив

Після проведення так званої "часткової" мобілізації, яку російський народ, за великим рахунком, зовсім не сприйняв, російська влада з кожної праски запевняла, що примусовий набір до війська зупинено.

Поліцаї припинили затримувати чоловіків та відправляти їх у військкомати з подальшою майже миттєвою відправкою на фронт, а повістки почали надходити здебільшого для уточнення даних.

Тим не менше, сам мобілізаційний процес у Росії аж ніяк не зупинився. Замість набору 80 – 100 тисяч осіб на місяць, Москва продовжила просто поступово компенсовувати втрати, відправляючи на фронт по 40 – 50 тисяч. При цьому, всі структури почали готуватися до другої масштабної хвилі мобілізації, аби після рішення про її проведення холопи не розбігалися та покірно йшли гинути. 

Саме так у Росії з'явилися електронні повістки та заборона видаляти свій акаунт із порталу "Держпослуги". Під розповіді про "влада не збирається проводити мобілізацію", депутати впровадили обмеження на керування транспортним засобом, проведення угод із нерухомістю та відрізали "ухилянтів" від банківських кредитів та позик.

А тепер й узагалі значно збільшили покарання за неявку у військкомати: з 1 жовтня на усіх, хто на думку влади, намагається не поїхати на війну, накладатимуть шалені за російськими мірками штрафи.

Неявка до військкомату обійдеться рашисту у 40 – 50 тисяч рублів, втрата військових документів каратиметься 25 тисячами "дерев'яних", а за спробу не прийти до воєнкома у разі мобілізації з майбутніх вантажів 200 здиратимуть до 80 тисяч. Тобто у владі Росії планують максимально притискати чоловіче населення, аби тільки мати людський ресурс та продовжувати завалювати Україну тілами.

Ба більше, про підготовку чергової масштабної мобілізації вкрай яскраво свідчить ще й той факт, що в Держдумі вкотре прогорнули ще одну махінацію.

• Так, у березні депутати вирішили підняти межі призовного віку з 18 – 27 років до 21 – 30. Мовляв, аби кожен рашист міг закінчити школу чи отримати хоча б середню освіту перед тим, як одягнути форму та після строкової служби (або під час неї) перетворитися у ній на добрива на українській землі.
• Однак 21 липня Путін та його команда продемонстрували цікавий фінт вухами: вирішили, що верхню межу підняти-таки можна, а от нижню варто залишити на тому ж рівні. Бо хочеш-не хочеш, а в окоп треба. І відмазуватися, мовляв, ніколи не служив, досвіду нема, вже ніяк не вдасться, адже тепер кількість тих, кого потенційно можуть призвати на строкову службу, збільшилася на понад мільйон осіб.

А оскільки в рашистів все дуже погано не лише з "гарматним м'ясом" (на деяких ділянках фронту вони сконцентрували більше людей, ніж треба за підручниками, але деякі стоять просто майже повністю незахищеними), але й із офіцерами, у новому законі продумали ще й підвищення вікових меж для військовослужбовців запасу та мобрезерву.

Відтепер на фронт можуть забрати молодших офіцерів до 60 років, а старших – до 65. А це означає лише одне: коли Путін, який затягує із мобілізацією, отримає черговий ляпас від ЗСУ, у Росії почнеться справжнє полювання за молоддю. Чоловіків хапатимуть та гнатимуть на фронт, а командуватимуть ними підстаркуваті 65-річні генерали з виключно совковим мисленням та максимальною технологічною відсталістю. Якщо до всього цього додати ще й той факт, що Україна нарощує свій бойовий потенціал, складно навіть здогадатися, наскільки зростатимуть втрати Росії. Адже після першої насправді масової мобілізації кількість ліквідованих загарбників почала збільшуватись.

Втрати росіян з моменту проведення "часткової мобілізації" зросли дуже й дуже суттєво / Скриншот

Що буде з так званими "нашими мальчиками" після того, як їх знову масово закинуть в окопи без належного навчання та під значно гіршим командуванням, здогадатися не важко. Особливо з урахуванням того, що в ЗСУ вже є касетні боєприпаси, а рано чи пізно на озброєнні з'являться ще й F-16. До того ж, у порівнянні з осінню 2022, зараз у Росії стало значно менше бронетехніки, що здатна хоч якось захищати особовий склад від різноманітних уражень.

Мобілізовуватимуть багато, але порціями

Якщо ж хтось думає, що Росія все ж таки зможе зібрати величезне військо та одномоментно висунути його в Україну для здобуття швидкої перемоги, варто заспокоїтися. При максимальних потугах Москва банально не здатна перетравити понад 300 тисяч мобілізованих протягом 2 – 3 місяців. До того ж затикати ними дірки треба тут і зараз, тобто в фанерних полководців із Кремля банально не буде часу чекати, доки їхнє "величезне угруповання" буде зібрано. 

То ж коли в Путіна та еліт не залишиться ніяких варіантів, окрім як проводити жорстку мобілізацію, ні до яких вкрай серйозних змін на фронті це не призведе. Хіба що затягне війну та наблизить показники ліквідації ворогів Силами Оборони до 500 тисяч осіб, а, згодом, можливо, й до мільйона.

Адже, судячи з усього, російські депутати та чиновники хочуть у будь-який спосіб продовжувати цю заздалегідь програну війну. Виключно щоб набивати свої кишені за рахунок холопів.

Дезертирів все більшає

Крім того факту, що росіяни банально не в змозі втримати настільки великий шматок України, який відкусили, про необхідність та невідворотність проведення у них мобілізації говорить ще той факт, що лише за офіційними джерелами у загарбницькому війську фіксують по 100 на тиждень випадків дезертирств.

Насправді ж кількість мобілізованих втікачів з позицій є значно більшою. Бо після потрапляння на фронт, коли командири віддають наказ у стилі "ані кроку назад", тижнями не привозять їжу та воду, у багатьох росіян відкриваються очі.

А кілька прильотів по позиціях взагалі можуть змусити рашиста протверезіти. Звісно, не йдеться ані про появу якоїсь ненависті до своєї влади, ані про бунти чи спроби розгорнути зброю проти офіцерів. Просто до мобілізованих доходить, що картинка в житті сильно відрізняється від того, що показували по телевізору.

Можна отримати поранення та стікати кров'ю, а ніхто з товаришів по зброї не кинеться рятувати "трьохсотого". А офіцери наводитимуть вогонь по своїх, розстрілюватимуть за відмову від виконання тупих наказів, не відпускатимуть у відпустку та й взагалі ставитимуться з максимальною зневагою.

Якщо додати до цього ще й шалену дідівщину, систему покарань зґвалтуваннями та дію окремих каральних загонів кадирівців, дивуватися постійному зростанню дезертирства серед рашистських військ нема чого. Але роздинкою такої тенденції є саме те, що постійно більшає тих, хто тікає, не покидаючи зброю.

Їдуть вони, зрозуміло, у Росію, однак і це не так щоб лякає колективного Путіна, адже з народними масами еліти не перетинаються, а умовна донька Шойгу ніколи не стикнеться з озброєними втікачами-ґвалтівниками. Це загрожує лише простому народу, який, за великим рахунком, таких злочинців і продукує.