Документів не буде: інтерв'ю з Подоляком про обмеження для чоловіків за кордоном

26 квітня 2024, 08:00
Читать новость на русском

МЗС України вирішило призупинити консульські послуги для військовозобов'язаних чоловіків за кордоном. Держава має чітку позицію – дистанційних документів не буде.

Про це в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу сказав радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк, наголосивши, що треба дочекатися додаткових роз'яснень, коли запрацює закон про мобілізацію. Про обмеження для чоловіків за кордоном і чого чекати українцям 9 травня – читайте далі у матеріалі.

Варте уваги Заборона на консульські послуги для чоловіків за кордоном: все, що відомо про розпорядження МЗС

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми писали про те, чи дійсно ЗСУ вже отримали ATACMS та як має закінчитися війна. Більше важливих деталей – за посиланням.

У Росії затримали заступника Шойгу: хто буде наступним

Заступник міністра оборони Росії Тімур Іванов жив собі, працював. Сєргєй Шойгу у 2017 році за нього навіть заступався і, відповідно, не дав його заарештувати. Тепер виявляється, що беруть за "великий хабар", заарештовують, але говорять, що проблема нібито у держзраді.

Великий хабар – це мільйон рублів? Це трошки дивно. Це для таксиста, певно, з Дагестану у Москві великий хабар, а для цього суб'єкта Іванова – це кишенькові кошти й не більше. Зрада? Були ж процеси зі сталінських часів щодо того, що Микола Бухарін (російський політичний діяч – 24 Канал), наприклад, працював на 6 розвідок. Зокрема, з японською, з фінською тощо.

Нині вони поступово повертаються. Це ж Владімір Путін – людина з дуже обмеженим інтелектом. Він не може нічого новітнього згенерувати. Він може лише щось карикатурно повторити, що десь опосередковано прочитав чи про щось йому розповіли. Це було просто смішно дивитись, як всі вважали: "Це ж Путін, він розуміється на чомусь, він стратег".

Ні, вони просто калькують все, що вже було в їхній історії. Іванов достатньо плідно працював в атомній енергетиці, потім Сєргєй Кирієнко (перший заступник керівника адміністрації президента Росії – 24 Канал) його витіснив. Він активно працював з Шойгу, бувши його довіреною особою. Він відповідав за матеріальне забезпечення російської армії.

Безумовно, вони "дуже ефектно" її забезпечували. Для чого тут держзрада? Для того, щоб підвищувати оцей пропагандистський градус, цю істерію, що всі, хто проти нас – зрадники. Вони казатимуть, що "ця людина працювала на українську, японську й фінську розвідку". Це однозначно.

Чи можемо ми підтримати, що він на нас працював? Так, безумовно, як будь-яка людина, яка ефективно обкрадає російський бюджет, "працює на країни Заходу". Я з сарказмом говорю, але це для Росії очевидно.

Мені здається, що найбільш ефектно розвалює Росію сам Путін. Адже рішення, які він ухвалив, особливо з війною, – це взагалі повне обнулення історичних перспектив Росії, її репутації, спроможностей. Це не так швидко, як нам би з вами хотілося, але мені здається, що треба його відпрацювати на поліграфі. Лише такий суб'єкт як Путін, з його обмеженим інтелектом, може працювати на певну розвідку, адже він ухвалив такі дивні рішення:

  • розширили НАТО максимально, дали "друге дихання" Альянсу;
  • повністю обнулили концепцію Радянського Союзу, який росіяни по цеглині будували;
  • дали Україні свою абсолютно круту ідентичність і суб'єктність;
  • практично вийшли із країн Середньої Азії – вони нині орієнтовані на інші країни;
  • поступилися Китаю глобальним місцем, яке посідала Росія;
  • втратили багато перспективних технологічних ринків і ринків фінансів, на які претендувати більше не можуть;
  • загнали Росію в істерику, яка буде нищити можливість побудувати якісну державу на 10 – 30 років. Це буде відстала країна й нам це дуже подобатиметься;
  • повністю руйнують все, що стосується "інтелектуального поясу" Росії. Вони або в імміграції, або вбиті, або "іноагентами" заявлені тощо;
  • переформатували еліту. Сьогодні Путін називає елітою "героїв" так званої "сво".

Тобто, більш "агентської" істоти, яка повністю обнуляє Росію, ніж Путін, придумати не можна. Це супер, треба дивитись на цього суб'єкта з іронією, сарказмом. На жаль, він веде проти нас війну, це конкретна наша кров. Але просто те, що він зробив з репутацією Росії – складно було б знайти щось інше.

Пишуть про те, що міністр оборони Росії може бути "наступним". Оскільки він у 2017 році виступив "за" або прикрив Іванова, відповідно, розуміє, чим займається його заступник. Є відчуття, що Шойгу піде "наступним" чи все ж таки його залишать номінально керувати, а хтось робитиме те з-під столу?

Він вже понад рік чи навіть трошки раніше – ще до моменту "ефектного фіналу" життєвої кар'єри Євгєнія Пригожина – уже номінально керував міністерством оборони. Там інші люди керують і не лише. Ще там є Руслан Цаліков – інший його заступник, який теж буде заарештований. Мені здається, що конкретно керує вже Нікалай Патрушев (секретар радбезу Росії – 24 Канал).

Це максимально реакційна, максимально негативна група, яка якраз таки створює цей "монструозний" вигляд Росії; яка приведе до фатальної катастрофи Росії. Ця держава у такому вигляді існувати не буде. Я зараз не про географічні параметри, а саме про функціональні параметри тощо. Мені здається, що Шойгу – це абсолютно безперспективна людина. Він нікому не потрібен.

Я думаю, що вони його обов'язково реалізують як "сакральну жертву". І не лише його. Репресії – це ж стандартно. Це так само як було вже неодноразово в російській історії. Через репресії спочатку йдуть "іноагенти", опозиція чи дисиденти, а потім обов'язково починають "пожирати" своїх. Адже ресурсу буде все менше, можливості вижити буде все менше, бажання тотально все контролювати – буде все більше.

Путін не те що там щось контролює, він просто взагалі мало що свідомо розуміє. І мені здається, що "політбюро 2.0" інакше керується. Воно буде поступово зачищати, позбавляючись від усіх тих, які є для них чужинцями – такі як Шойгу.


Шойгу можуть прибрати наступним / Getty Images

Про обмеження для чоловіків за кордоном

Про "Варшавський майдан" українців. У Польщі другий день протестують чоловіки, яким за кордоном не видають закордонні паспорти. У Комітеті з нацбезпеки України кажуть, що МЗС незаконно зупинило надання консульських послуг. Дехто каже про те, що так Україна "мститься". Називають це "дрібною помстою" і "популізмом". Закон про мобілізацію запрацює з 18 травня. Оновити свої дані в ТЦК дистанційно вони не можуть. Що ж відбувається насправді? Це "помста" України чи щось інше?

Немає жодного "Варшавського майдану". Є просто люди, які втекли. Вони, певно, мали право це зробити – законно і незаконно, адже для мене зрозумілий страх. Не може бути ніякої "помсти" України. Україна – це держава, яка має сьогодні війну на своїй території, захищає себе й абсолютно має право використовувати будь-які механізми, щоб збільшити свої шанси на виживання.

Тому держава працює виключно у межах своїх повноважень. Будь-який громадянин України, навіть, якщо він незаконно втік на початку війни, має певні обов'язки. І держава наполягає на тому, щоб, окрім права використовувати її сервісні послуги, громадянин України має усвідомити свої обов'язки чи ухвалити для себе відповідні рішення. Про це міністр закордонних справ достатньо чітко, конкретно заявив.

Як він (громадянин України – 24 Канал) ці рішення буде ухвалювати – це вже його справа. А держава не має йти назустріч. Я не розумію ці всі популістські розмови про те, що "держава може щось робити чи не може, може чи не може виконувати певні сервісні функції через ДП "Документ" чи консулати. Держава може ухвалити будь-які рішення, зважаючи на необхідність виживання.

У нас велика масштабна війна. І у нас з вами там велика кількість людей, які, зі своїх міркувань, адже "це не їх країна, вони не хочуть за цю країну нічого віддавати, вона нічого до них не зробила", виїхали. Я не оцінюю суб'єктивні підстави для виїзду з країни. Хтось боїться – це зрозуміло; законно чи незаконно. Але я не хочу, щоб засуджували державу, яка шукає будь-які механізми свого виживання і їх використовує.

Є очевидне роз'яснення, що сервіс призупинений щодо дистанційного отримання певних документів. Це – нормально. "Дистанційно" – це ж послуга, а не обов'язок держави це робити. Держава зупиняє цю послугу, зважаючи на те, що певні громадяни зупинили свої обов'язки перед державою. І це – нормально, тому я б радив до цього ставитись спокійно.

Безумовно, я буду на боці держави, яка захищається. І, безумовно, я буду на боці людей, які перебувають усі ці 2 і більше років на території України – хтось на передньому краї, хтось у тилу, хтось волонтерить. Це з великими серцями люди.

Я буду негативно ставитись до всіх тих, хто ображає цих людей; хто хоче залишатись на території інших країн і поводити себе так, як він поводить. Тобто ні донатів, ні економічної допомоги, ні протестів, акцій, маніфестацій на вулицях інших країн, коли нам потрібна була допомога. Ні бажання інакше допомогти країні, ні бажання повернутися, попри свій страх, і виконати певний обов'язок. Як можна ставитися до цих людей?

Цікаво Повернення чоловіків призовного віку в Україну: як реагують у різних країнах світу

Популістські міркування "ми будемо захищати людей, адже ми їх втратимо" – ці люди вже самі себе втратили на даному етапі. Може, потім вони усвідомлять, що таке рідна країна, що таке країна, в якій народився ти, твої батьки, яка в будь-якому випадку зробила з тебе ту людину, якою ти є, і повернуться. Але сьогодні говорити про те, що ми когось втрачаємо чи не втрачаємо…

Усі, хто зацікавлений у виживанні України, перебувають тут і зараз, попри страх. Багатьом страшно, але у нас діти перебувають в Україні, попри все. Тому треба спокійно ставитися до всіх цих проявів агресії. Якби цим людям там на місці пояснювали, що "немає питань – приїдьте в Україну і там розв'яжіть всі питання щодо постановки на певні процедури тощо", але як є.

Є абсолютно компетентна позиція міністра, абсолютно компетентна і професійна позиція Міністерства закордонних справ. Треба дочекатися додаткових роз'яснень, коли працюватиме вже закон про мобілізацію, як працюватимуть консульські служби. Є абсолютно чітка позиція держави – дистанційних документів не буде. Будь ласка, приїздіть, отримайте ці документи на місці.

Знову ж таки, ми говоримо про те, що ми маємо бути об'єднаними. Чи не роз'єднує ця ситуація зараз українців? Чи вірите ви в те, що ці українці, які не зможуть отримати послуг за кордоном, повернуться назад в Україну?

Усе, що стосується повернення чи не повернення – будемо обговорювати після війни у повному обсязі, шукати можливості. Якщо хтось захоче повернутися з економічного погляду, будемо шукати ці можливості. Сьогодні говорити про повернення людей. Я просто дуже "люблю" ілюзії. Люди втекли, вони не повертатимуться сьогодні, вони не хочуть повертатися.

Об'єднується чи роз'єднується? А як можна об'єднати людей, які два роки на передньому краї перебувають без ротації, та тих, хто ці два роки проводить десь за кордоном, навіть не донатить на ЗСУ, не волонтерять, не проводять там якісь важливі маніфестації, не тиснуть на політичні еліти інших країн? Це ж теж робить Україна, правильно? Ті, хто тут перебуває – тиснуть, проводять переговори.

Тобто яке тут об'єднання? Про що об'єднання? Ці люди, які тихенько собі затаїлись там і отримували статус біженців, певні кошти, почували себе в безпеці хотіли б бути об'єднаними з тими, хто перебуває під постійними обстрілами в Україні? Як ви собі це уявляєте? Де тут об'єднання?

Об'єднання – це коли так, тобі страшно, ти якось виїхав, боїшся повернутися, розумію, але ти активно займаєш проукраїнську позицію. Є конкретні опції – донати, маніфестації, тиск на політиків, лобізм, економіка та будь-що, що можна було б додати до нашої спроможності чинити спротив. Це ж правильно.

І принаймні не ображати Україну. Принаймні не як ми з вами побачили в Польщі, коли хтось там говорить: "А йдіть ви самі свою Україну захищайте. Хто вона для нас?". Це ж пряма образа.

Що робить Росія одразу? Масштабує це все. Ви розумієте, що вони роблять? Вони беруть і кажуть: "Та яка там Україна? Путін правильно робить, що їх там вбиває. Нам ця країна не подобається. Вони паспорти українські викидають у смітники".

Це про єдність вони говорять? Держава сказала, що у вас не тільки права є, а ще й обов'язки; знайдіть варіант, як ви ці обов'язки будете виконувати, тому що держава сьогодні спливає у крові". А вони замість цього що говорять – чому ми маємо з цією країною про щось там говорити? Тому це не про єдність, давайте без ілюзій.

Тим, хто перебуває в Україні, також може бути страшно, але вони перебувають тут. Є люди, які повернулися, які злякались на початку, а потім повернулися. Багато таких людей є. Вони усвідомлюють, що страшно, є ризики, які збільшуються, але це моя країна, де мої діти далі ростимуть. Це країна, яка буде в історії вписана. А є хтось, хто її ображає.

Тому я не хочу, щоб ми велику дискусію навколо цього вибудовували, тому що це неправильна дискусія. Дискусія має бути така: треба зробити усе, що можна сьогодні для України, щоб вона вижила, обов'язково виграла війну. Усе інше – це не про об'єднання. Усе інше – це фікція, ілюзія.


Дмитро Кулеба заявив про припинення деяких консульських послуг для чоловіків за кордоном / Getty Images

Про телемарафон і порушення прав людини

Запитаю про звіт від Держдепу США про порушення прав людини в Україні, про ці пункти, які там перераховані. Зокрема, щодо 2023 року, мовиться про підконтрольну Україні територію. Першим пунктом у тому звіті йдуть насильницькі зникнення, тортури, жорстоке поводження, а також покарання, суворі й небезпечні для життя умови утримання у в'язниці, довільний арешт або затримання, серйозні проблеми з незалежністю судової влади. Завершується це все телевізійним марафоном.

Це якийсь дивний звіт. Я навіть не знаю, як його коментувати. Ми ж перебуваємо у максимально такому простому історичному проміжку часу. У нас нічого не відбувається. У нас немає війни, окупації, величезної кількості загиблих цивільних. Нас не атакують ракетами. Ми тут можемо сьогодні максимально чітко вибудовувати дискусійні клуби, спокійно і так далі.

Це для мене дивно. Тому що я хотів би подивитись на інші демократичні країни, як вони себе поводитимуть у стані масштабної контрвійни. Те, що перерахували – це якийсь дивний нонсенс.

Безумовно, є певні складнощі, особливо на територіях, де йдуть бойові дії. Безумовно, є певні порушення. Так, але це війна. І в нас є контрольні органи, наприклад, прокуратура, яка постійно оперує тими чи іншими даними, пробує навести лад. Треба ж з розумінням до цього ставитися.

Усе, що стосується, наприклад, свободи слова. А у нас заборонено щось? Тобто якось ми заборонили, цензурували? Ні. Телемарафон? Так, держава захотіла мати певний майданчик, щоб на ньому чітко проводити певні інформаційні програми. Це очевидно. Для того, щоб не було внутрішнього масштабного – те, що було напередодні війни. Щоб нормально для демократичних країн, де йде велика дискусія в онлайні, в прямому етері і тому подібне.

Але ще раз – цензура не введена. Будь-хто може продавати інформаційний продукт у будь-якій кількості. Тільки держава хоче мати певний інструмент для того, щоб говорити і проводити контрінформаційну роботу з урахуванням масштабу інформаційної роботи Росії, зокрема, на нашому ринку. З урахуванням типу політичного процесу, який є притаманний Україні.

А що це за політичний процес? Ви прекрасно знаєте. Це компроматний процес. Тобто тут не дискусія в позитивних тональностях. Тут дискусія в компроматі, образах, деструкції. Ми хочемо під час війни мати максимально деструктивну дискусію. Попри те, що і так маємо неконтрольовані цілі мережі, соціальні мережі. Ми не можемо їх контролювати з технічного погляду.

Тому держава все-таки має відповідний інструмент отримати та працювати з цим інструментом. Чи обмежує це право інших людей говорити чи там публікувати щось? Ні, не обмежує.

Тому ще раз підкреслюю, що це для мене якось дивно звучить. Тоді в мене зустрічні питання. Що потрібно зробити? Програти Росії? Тому що коли Росія прийде і побудує тут концентраційний табір, це "звісно" буде про свободу слова, про права людей, про захист прав, про судову систему і так далі. Це для цього треба написати?

Тобто замість того, щоб написати, як чинить Росія взагалі з погляду війни, що все, що можна обнулити – Росія обнулила, тому сьогодні Україна страждає. Треба прописати, мовляв, ні, ми будемо боятися говорити про Росію, тому що треба буде тоді сказати, що вона робить в Радбезі ООН; що вона робить у міжнародному Червоному Хресті досі; що робить міжнародний Червоний Хрест на території Росії; чому до військовослужбовців полонених ми не можемо дійти, чому не працюють Женевські конвенції.

Замість того, щоб це прописати, ми пропишемо про демократичну країну, яка спливає кров'ю, воює вже понад два роки. Ми напишемо, що в них телемарафон, що він має поганий вигляд. Шість каналів, які працюють, тому що держава хоче мати певний майданчик.

До теми Держдеп вніс "Єдині новини" у звіт про порушення прав людини: у Раді пояснили, що з цим робити

Усі інші також працюють. Вони можуть. Їх закривають? Ні. Цензуру ввели? Ні. Вони ж працюють? Так. То у чому проблема? Ми говоримо не про міжнародний Червоний Хрест, а про телемарафон в Україні. Це дуже круто звучить.

Ще раз поставлю зустрічне запитання. Що треба отримати на виході? Дати можливість Росії трошки більше нас вбивати? Надати Росії можливість, щоб вона нас інформаційно залила всім? І щоб тут були постійні ІПСО? Щоб ми внутрішньо чубились? Що треба зробити?

Чого чекати українцям 9 травня

Скоро сакральна дата для Росії – 9 травня. Поки ми в очікуванні тієї допомоги, яку нам обіцяли, яка до нас йде, Росія може посилити обстріли найближчим часом. Чи не може і в неї немає на це ресурсу?

Росія й так обстрілює нас з вами щоденно, щоночі. Ви ж бачите, що постійно працюють сирени, постійно пробує атакувати критичну інфраструктуру. Росія буде це робити.

Чи зможе вона наростити кількість ракет? Так, вона може, я зараз з сарказмом, такого класично російського "святкового" удару завдати. Але я думаю, що до цього часу ми все-таки трошки підвищимо боєздатність нашої системи протиракетної оборони.

Що для цього потрібно? Це навіть вже не про пускові установки, а це про кількість протиракет. З пусковими установками трошки складніше – довше логістика. Щодо постачання протиракет, думаю, що з цим ми встигнемо боротись до цього макабричного свята під назвою "9 травня".