Колишній речник НАТО Джеймі Ши в ефірі 24 Каналу пояснив, що за цими діями стоїть значно глибший страх, ніж просто реакція на війну. Він розповів, що для Володимира Путіна насправді може бути важливішим за події в Україні.

Дивіться також "За 3 дні": Світан оцінив наявні загрози для України з боку Білорусі

Що показали обмеження Telegram у Росії?

Обмеження мобільного інтернету й тиск на Telegram у Росії Джеймі Ши розцінив не як окремий технічний крок, а як показову реакцію Кремля на внутрішні ризики.

Нагадаємо: Заяви Кремля про нібито "два місяці" для виходу України з Донбасу експерти називають елементом тиску та інформаційно-психологічної операції. Олександр Мусієнко вважає, що так Росія намагається створити відчуття терміновості, хоча сама не має підстав диктувати умови. В ISW також наголошують, що російська армія не змогла швидко захопити великі укріплені міста Донбасу, а її просування від початку 2026 року сповільнюється.

За його оцінкою, навіть той факт, що такі рішення шкодять російській системі, не змушує Москву відступати. Навпаки, це показує, наскільки важливим для Кремля став контроль над інформацією всередині країни.

Наслідком запровадження обмежень на Telegram стало те, що це завадило російським воєнним операціям в Україні, які також використовували Telegram. Але Путін вважав, що шкода власній армії в Україні – це ціна, яку він хоче заплатити за відмову в доступі до інформації для свого населення,
– наголосив Ши.

Саме в цьому, на його думку, і видно справжню послідовність рішень Кремля. Війна проти України для Путіна лишається важливою, але в момент вибору він насамперед думає про утримання влади, безпеку свого найближчого кола і контроль над самою Росією. Тому будь-які інструменти, які допомагають перекривати інформацію і жорсткіше керувати суспільством, для нього можуть виявитися ціннішими навіть за військову ефективність.

Якщо буде вибір між невдачами в Україні та контролем над країною, він завжди вибере контроль над країною,
– пояснив колишній речник НАТО.

Тому скорочення доступу до зв'язку й посилення цифрового контролю в Росії варто сприймати не як технічний епізод, а як ознаку страху перед внутрішньою нестабільністю. Для Путіна найнебезпечнішим залишається не сам хід війни, а будь-яка втрата керованості всередині Росії.

Що відомо про тиск на Росію?

  • Удари по російських балтійських портах та нафтопереробній інфраструктурі вже б'ють по експорту нафти і валютних надходженнях Кремля. Василь Фурман каже, що через проблеми з роботою ключового балтійського порту експорт нафти скоротився на 40%. За його словами, це не лише послаблює російську економіку, а й відкриває додаткові можливості для українських експортерів, зокрема на аграрних ринках.
  • Після катастрофи Ан-26 в окупованому Криму з'явилася інформація, що на борту були генерал-лейтенант Олександр Отрощенко та шестеро офіцерів штабу Північного флоту Росії. Росія продовжує втрачати авіацію: того ж дня удару зазнав Су-34, а кількома днями раніше Сили оборони знищили гелікоптер Ка-52.
  • Bloomberg пише, що Росія й далі розраховує захопити решту Донбасу до кінця 2026 року, однак фронт фактично застопорився, а вирішального прориву немає ні в однієї зі сторін. Джерела видання в Москві кажуть, що без прориву в переговорах війна може тривати ще рік або два.
  • Україна водночас робить ставку на виснаження ворога, нарощує удари по нафтовій, енергетичній і логістичній інфраструктурі Росії та змушує її витрачати більше ресурсів на оборону власного тилу.