Чому заяви росіян про теракт – повна маячня та чи не порушила раптом сама Україна взяті на себе міжнародні зобов'язання – читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
До теми "Павутина" могла викрити стратегію України у війні проти Росії: у чому її сенс
Ретельне планування – майстерне виконання
Операцію "Павутина" готували 1 рік 6 місяців та 9 днів. Її заключний етап відбувся 1 червня шляхом синхронних атак понад 100 FPV-дронів на 5 російських аеродромів:
- в Мурманській ("Оленья"),
- Іркутській ("Біла"),
- Рязанській ("Дягілєво"),
- Іванівській ("Іваново"),
- Амурській ("Українка") областях.
Засоби ураження були віддалено запущені з вантажівок, які перевозили модульні будинки та змогли максимально наблизитися до летовищ. За різними оцінками завдяки операції було знищено від понад 10 до 34% стратегічної авіації ворога. При цьому, за заявами міністерства оборони Росії, "жертв серед військовослужбовців та цивільних у результаті нападу немає".
Атака на військовий об'єкт vs Терористичний акт
Російський режим та пропагандистські медіа охрестили "Павутину" терористичним актом. Протягом дня в ефірах росіяни наводили дані про "незначні ушкодження літаків", посилаючись на місцеві органи влади. Врешті атаки обговорювати припинили, хоча в розмові з Дональдом Трампом 4 червня Владімір Путін заявив, що "буде вимушений на них відповісти".
Аеродроми, на яких дислокована бойова авіація, є хрестоматійним прикладом військового об'єкта. Тобто легітимною цілю для ураження і знищення супротивником. Саме тому в Росії говорять про "теракт", адже визнати публічно, що українці, реалізуючи право на самооборону, змогли правомірно ліквідувати військові цілі за 4000 кілометрів від лінії фронту, означає визнати, що летовища, зумисно розташовані в тилу, більше не є недоторканими.
Крім того, військові, які готують бойову операцію, за один лише цей факт злочинцями не є, бо мають "імунітет комбатанта". Водночас терористи можуть бути притягнуті до відповідальності та запроторені в російську в'язницю на два десятиліття лише за сам факт планування.
Врешті, підмінюючи поняття, росіяни намагаються виставити Україну як терористичну державу, що порушує міжнародне право. Це – спроба маніпулювати міжнародною спільнотою, демонструючи буцімто відсутність бажання України до миру, та прагнучи послабити підтримку нашої держави. Це також виправдання власних "ударів відплати" по цивільному населенню та легітимізація порушень прав людини на окупованих територіях і в самій Росії, через вигадану "боротьбу з тероризмом", яка мала б "виправдовувати" репресії.
Чи була "Павутина" правомірною
Напад на військовий об'єкт є легітимним, якщо дотримані ключові принципи міжнародного гуманітарного права:
- пропорційності,
- гуманності,
- належної обачності.
Об'єкт при цьому вважається військовим, якщо він робить значний внесок в ефективність бойових дій.
Операція "Павутина" в короткостроковій перспективі дозволила унеможливити російську масовану комбіновану атаку "Блискавку Зевса", анонсовану пропагандистами як акт помсти за відхилення Україною російських вимог на переговорах у Стамбулі.
У середньостроковій перспективі росіяни змушені розпорошити ескадрильї та зняти частину винищувачів з виконання завдань на передовій та проти мирних українських міст, аби ті захищали аеродроми. Разом із втратою літаків і ракет, а також враховуючи фінансові та людські ресурси, необхідні для запобігання наступним атакам, це вплине і на наступальну операцію росіян в Україні, яку вони планували здійснити вже цього літа.
Врешті, "Павутина" зробила діру в ядерних спроможностях Росії та ще довго матиме психологічний вплив на державу-агресора.
Що стосується дотримання принципів пропорційності, гуманності та належної обачності, напад відбувався високоточною зброєю у максимально можливій наближеності до військового об'єкта, хоча керування, ймовірно, здійснювалося з території України дистанційно.
За словами Президента Володимира Зеленського, кожен з дронів, оснащених технологією огляду від першої особи, мав свого пілота. Вочевидь, це дозволило зменшити ризики настання випадкової шкоди та збільшити прицільність ударів.
Попри те, що у зв'язку з військовою необхідністю операція виконувалася в трьох часових поясах у світлий час доби, та той факт, що одна з вантажівок до місця призначення так і не дісталася, жодних повідомлень про шкоду цивільному населенню не надійшло, а російські органи влади стверджують, що постраждалих – немає. Це дозволяє стверджувати про відсутність у діях представників Служби безпеки України ознак воєнного злочину, а, отже, про правомірність операції.
Навіщо дотримуватися міжнародного права та за що нам погрожують санкціями
Держава-агресор цинічно не виконує взяті на себе міжнародні зобов'язання, використовуючи широкомасштабне та систематичне насильство й терор проти українців, зокрема, нічні повітряні напади, як стратегію ведення війни. За таких обставин може з'явитися питання, навіщо ми взагалі замислюємося про правомірність власних бойових операцій. Однак річ у тому, що саме разюча різниця в підходах до дотримання міжнародного права дозволяє забезпечувати підтримку нашої країни та тиск на Росію. Відповідно – мати достатньо ресурсів, аби зберегти власну державність та не капітулювати перед росіянами. На жаль, порушення з боку Росії не дають нам "зелене світло", аби діяти так само.
Але якщо ми діємо правомірно, то за що нам починають "натякати" про санкції? Операція "Павутина" не може розглядатися як порушення міжнародного гуманітарного права. Відтак, "класичні" санкції, які на сьогодні запроваджуються проти Росії, за неї настати не можуть у зв'язку з відсутністю правових підстав за чинними нормативними актами.
Водночас мовиться, ймовірно, про припинення чи зменшення допомоги Україні, як-от перенаправлення 20 тисяч ракет на Близький Схід. Причиною став той самий російський наратив про небажання України миритися, який Путін так токсично намагається нав'язати Трампу.
Втім, Україна, як ніхто інший, прагне справедливого та стійкого миру. Такий можливий виключно тоді, коли будуть гарантії неповторення агресії з боку Росії. На сьогодні одна з найкращих таких гарантій – демілітаризація ворога.