Що відомо про очільницю партії Гоміндан на Тайвані?

Молода (за китайськими мірками) політикиня 1969 року народження. Випускниця Тайванського університету, яка продовжувала освіту у Кембриджі та Темплі. Примітно, що політичну кар'єру розпочинала у Демократичній прогресивній партії, від якої обиралася до Законодавчого юаня (парламенту Тайваню). Водночас з 2005 року Лі-Вун змінила партійність і стала членом Гоміндану. Про це пише Ігор Тишкевич, інформує 24 Канал.

Читайте також "Мирний процес імені Дональда Трампа" зав'язаний на Путіні, а не на мирі

Навіщо ці подробиці? Ось декілька фактів.

1. За годину після обрання Чен Лі-Вун отримала вітальну телеграму від Сі Цзіньпіна.

2. Практично одразу вона відповіла від імені партії Гоміндан. "Наша партія відповіла телеграмою з висловленням подяки, в якій говорилося, що обидві сторони Тайванської протоки досягли консенсусу в 1992 році, усно заявивши про свою прихильність принципу одного Китаю. Ґрунтуючись на спільній політичній основі, що полягає в підтримці консенсусу 1992 року і протидії незалежності Тайваню, Гоміндан та Комуністична партія Китаю сприяли мирному розвитку відносин між двома сторонами протоки і досягли численних історичних успіхів, які справді вражають".

3. Після виборів 2024 року "синя коаліція" – Гоміндан та партнери вперше за останні 10 років здобули більшість у Законодавчому юані. І обрали свого спікера. Ним став Хань Гоюй.

Зрозуміли? Якщо міркуючи про "китайське вторгнення на Тайвань" не вивчали ситуацію, то коротко опишу суть.

Про що говорить соціологія Тайваню?

За незалежність Тайваню виступає 30 – 35% мешканців цієї території. За реалізацію політики "одного Китаю" – тобто возз'єднання з материком (за різними алгоритмами) в одну державу – 40 – 45%. Інші – вагаються.

  • Виразником ідеї перетворення Тайваню на незалежну державу є Демократична прогресивна партія, навколо якої зібрана "зелена коаліція" у Законодавчому юані.
  • Виразником ідеї реалізації політики "одна країна два шляхи" (на материку "одна країна дві системи") є партія Гоміндан, навколо якої зібрана "синя коаліція" у Законодавчому юані.

Відповідно, прихильники незалежності не мали переважної більшості, яка б дозволяла реалізувати ідею "перетворення на державу" швидко і без проблем. Але мали десятилітній період більшості у парламенті і близьких до них президентів. Як і зараз – Лай Цінде носить партійний квиток ДПП.

Партія Гоміндан, яка фактично і створила Тайвань, з кінця 80-х проводить політику, спочатку розширення контактів, а потім зближення з материковим Китаєм. Парадокс, але на міжнародній арені ключовим партнером КПК є якась інша компартія, а формально правонаціоналістичний Гоміндан.

Ось ця партія зараз контролює більшість у парламенті, має свого речника. А нова очільниця видається персоною, яка цікава і для виборців ДПП. Тобто не виключено виставлення її кандидатури на найближчих президентських виборах.

До того ж Чен Лі-Вун має чудові контакти серед американських політичних еліт (навчання, стажування, робота в ДПП). Та й не лише там.

Що останні події на Тайвані означають для Китаю і США?

Відповідно виникає питання: а чи варто Китаю сьогодні нападати на Тайвань?

Адже простіше розвивати відносини з Гомінданом та їхніми союзниками й поступово опрацьовувати варіанти зближення, які може схвалити більшість населення.

Для ДПП такий кар'єрний зліт Чен Лі-Вун становить колосальну проблему. Для США – тим паче. Адже алгоритм возз'єднання Китаю та Тайваню з геополітичного, військового, економічного та технологічного погляду є кошмаром для Білого Дому. Тому Вашингтон і намагається всіляко перешкодити процесу.

Ось так начебто звичайна подія – партійні вибори на одній з острівних територій – за своїм значенням виходить далеко за межі регіону. Це болючий удар по інтересах США якраз перед зустріччю Сі та Дональда Трампа.

Для ще однієї ілюстрації наведу цитату з матеріалу про виступ тепер уже лідера партії з мітингу 16 жовтня 2025 року: "Чен Лі-Вун закликала Гоміндан взяти на себе важку відповідальність й представляти нову громадську думку Тайваню, щоб чітко донести до міжнародної спільноти рішучість Тайваню прагнути миру, а не війни".

Ось тепер, читаючи нові одкровення про "війну за Тайвань" поставте собі питання: а який у цьому сенс для Пекіна?