Росія не може досягти поставлених цілей у війні проти України, тому вигадує так звані "перемоги". Окупанти зазнають шалених втрат, намагаючись захопити бодай кілька метрів на різних напрямках. А в Кремлі, щоби приховати свій стратегічний провал, видають це за тактичні успіхи. Росії не вистачає сил і засобів для великих проривів.

Полковник СБУ і секретар комітету Верховної Ради з нацбезпеки Роман Костенко в інтерв'ю 24 Каналу зауважив, що Володимир Путін намагатиметься хитрощами забрати Донбас на переговорах, а наші партнери можуть зіграти на його користь, якщо мовчатимуть. Більше про це, ситуацію в Росії та як Україна готується до війни далі – читайте далі в матеріалі.

Цікаво Перемогти імперію реально? З якими війнами в історії порівнюють війну України з Росією та чим вони закінчились

Віктор Орбан заявив, що, мовляв, він заслухав доповіді служб з нацбезпеки й начебто бачить підготовку України до подальших дій з метою порушення функціонування енергетичної системи Угорщини. Тож наказав посилити її захист. Що може стояти за такими звинуваченнями? Чи може Росія використати це, щоб фактично відкрити другий фронт проти України, і чи є для нас реальна небезпека?

Україна точно не збирається завдавати ударів по країні ЄС і НАТО. Це абсурд, який Орбан використовує у своїх політичних цілях. Можливо, для свого електорату і, можливо, підіграючи насамперед Росії.

Росія тепер намагатиметься це використовувати, мовляв, "Україна – агресор і нібито вже погрожує Угорщині". Тому мені цікаво, як на це відреагують країни НАТО і ЄС. Якщо Орбан справді так думає, якщо спецслужби дали йому таку інформацію, то є НАТО зі статтею 5, яка має активуватися, якщо є загроза.

Ви ж розумієте, що виходить із його логіки. Він каже, що Україна, яка воює з однією з наймасивніших армій світу, сама хоче кинути виклик усьому НАТО, бо якщо ти почнеш воювати навіть з однією маленькою Угорщиною, то по факту включиться все НАТО. А це наші союзники. Тому я ще раз кажу: це абсурд.

Це може бути підігравання Росії, але й виглядає так, ніби Орбан грає на свій електорат. Може, йому підказали, що такі заяви згуртують людей, або він намагається відтягнути наші сили на західний кордон. Тут щонайменше керівники НАТО або військові керівники мають запросити в Орбана інформацію, на підставі якої він робить такі заяви, бо просто так нагнітати ситуацію – це злочин.

Складається враження, що Володимир Путін намагається зірвати переговори, зокрема й через Орбана. Це можлива версія?

Але Путін і так діє в цьому напрямку, тому для мене тут нічого дивного немає.

Повне інтерв'ю полковника СБУ: дивіться відео

У Росії заявляють, що цілі так званої СВО не досягнуті, тому "операція" триває. Але навіть у російському середовищі є ті, хто говорить про провали так званої СВО, зокрема військкори й Ігор Гіркін із тюрми. Водночас у NYT писали, мовляв, Путін вірить, що зможе воювати на Донбасі ще 2 роки. Чи реально це і чи справді все обмежується Донбасом?

Росіяни точно розуміють, що в них провал. Вони не збиралися воювати так довго і не планували таких втрат. Вони хотіли, щоб усе було як у Криму: зайшли, заблокували військові об'єкти, десь вивели людей, отримали підтримку. Хто не підтримав – того виганяли через кордон або засуджували, потім переслідували. Це була їхня тактика після Криму, але цього разу вона не спрацювала.

Ми вже п'ятий рік у цій війні, якщо говоримо саме про повномасштабне вторгнення. Якщо рахувати з 2014 року, це інша історія. Але в повномасштабному форматі, коли вони офіційно ухвалили рішення вдиратися в Україну, своїх цілей вони не досягли. Тепер вони намагаються їх коригувати й "продати" версію, що начебто основною ціллю був Донбас, так звані ДНР і ЛНР. Але ми знаємо, розвідка знає, всі знають, що це не так.

Росіяни атакували Київ. У перші дні в них було завдання захопити Київ "за три дні". Ми це чули неодноразово. Вони атакували із Сумського напрямку, атакували на півдні. Тому Донбас і ці квазіреспубліки, які створили їхні сепаратисти, були відмазкою. Насамперед вони хотіли захопити всю Україну.

Далі вони планували захопити Молдову, приєднати Придністров'я і вже погрожувати всій Європі, поступово повертаючи під свій контроль країни Східної Європи, які колись входили до Варшавського договору. Країни Балтії теж були й залишаються під загрозою. Тобто, цілі у росіян були глобальні.

Вони в них вірили, планували це. Але росіяни не очікували того, що зробили українська армія та український народ, і зараз намагаються підвести під цілі СВО вже іншу картинку. Я вже не кажу про "демілітаризацію", "денацифікацію" та іншу маячню, яку вони озвучували. Тепер вони намагаються подати за перемогу хоча б Донбас, який вони теж не можуть захопити.

Вони зазнають там шалених втрат. Не знаю, скільки вони там захопили: 7% області чи до 10%, можливо, менше. Якщо говорити тільки про Донбас, то це мізерні цифри для всієї їхньої армії. Якщо говорити про всю Україну, там трохи більше, але з літа 2022 року чи з осені вони навіть 1% території не захопили. Тому для них це провал. Для всіх у світі, хто мислить стратегічно, це провал.

А Путін і його командири, щоб сховати цей провал, намагаються перекривати його тактичними досягненнями. Мовляв, "взяли 100 метрів" на одному напрямку, "взяли якесь селище" на іншому і подають це так, ніби йдеться про масштаби Другої світової, коли звільняли міста, області, держави.

Загалом їхня мета була не лише захопити Україну територіально, а й поставити її під політичний контроль. Але вони постійно коригували плани. Коли не досягли успіху в перші дні, а потім у перші місяці, то почали зсувати цілі, і звідси з'явилася мобілізація, яку вони не планували проводити, але були змушені. І цього вони дуже не хотіли.

Варте уваги! Загальні втрати російської армії на фронті вже перевищили 1,2 мільйона осіб і зростають шаленими темпами. Кремль не встигає поповнювати військо й змушений активно залучати іноземних громадян. Чи може Путін оголосити тотальну мобілізацію і чим це обернеться – читайте в матеріалі за посиланням.

Щодо того, чи можуть вони далі вести бойові дії, – тут усе залежить від інтенсивності. Якщо інтенсивність буде така, як зараз, а я вважаю, що вона невисока, бо їм не вистачає сил і засобів для великих проривів, то в такому режимі вони можуть воювати ще довго. Але це не означає, що в них немає проблем. Проблеми в них шалені і в армії, і в економіці.

Вони вже працюють собі в мінус. І намагаються зіграти так, щоб захопити Донбас малою кров'ю. Не стільки на полі бою, скільки дипломатичним шляхом, спробувати виманити його у нас, видурити у нашої влади. Не те щоб за підтримки наших партнерів, а через закриті очі наших партнерів, які іноді спонукають нас до цього, або просто нічого не говорять.

Тому в такому темпі вони справді можуть вести бойові дії, і ми бачимо, що вони зараз роблять. Десь уже починають говорити про можливу мобілізацію, бо ми знищуємо велику кількість їхніх військ, тому точно не треба розслаблятися.

Як Путін може реально підвищувати ставки? Цього року 24 лютого замість "перемог" у Росії знову почали погрожувати ядерною зброєю, звинувачуючи Україну, що ми нібито могли отримати її складники від Франції та Великої Британії. Чи є реальна загроза ядерного удару по Україні або партнерах, з огляду на те, що Росія часто звинувачує інших у тому, що сама потім робить?

Путін не хвалився нічим 24 лютого, бо хвалитися особливо немає чим. Вони виснажили й практично знищили свою армію, особливо техніку і запаси.

Вони ж готувалися воювати з НАТО, але НАТО побачило, що "король голий". Росія – найбільша країна у світі за територією, у три чи чотири рази більша за Україну за населенням. І за 4 роки вона не спромоглася захопити навіть чотири українські області, вже не кажучи про будь-яку країну НАТО, на війну з якими вони стратегічно готували армію. Тому Путіну не було що показувати 24 лютого, і, звичайно, йому довелося погрожувати.

Так він підвищує ставки. Йдуть перемовини, і він намагається тиснути погрозами, щоб схиляти український народ. Сюди ж можна віднести й теракти, і те, що відбувається всередині країни. І це все від безсилля Росії на полі бою.

Я не скажу, що ми десь перемагаємо на тактичному рівні, але факт у тому, що в нас є успіхи. Противник не може нормально просуватися, він зазнає шалених втрат. Кожен метр, який вони забирають, дається їм дуже дорого. Вони залишають там багато людей. Вони це розуміють, і їм нема чим хвалитися, тому вони знову починають говорити про ядерну зброю. Це ж не вперше.

Перший раз це було на початку повномасштабного вторгнення, коли Путін погрожував, що якщо хтось втрутиться в його так звану "спецоперацію", то він застосує силу і лякав країни НАТО. А тепер ми бачимо Курську операцію, удари по Бєлгороду, і нічого не відбувається.

Уже все змінилося. Летять ракети, які нам передають партнери, зокрема SCALP, Storm Shadow, і ті ж GMLRS, які партнери дозволили нам використовувати по російській території. Тому, звісно, Путін і далі намагається підіймати ставки та погрожувати.

Чи може Путін застосувати ядерну зброю? Ядерна зброя теж буває різна: є тактична і є стратегічна. Якщо хтось думає, що ядерка прилетіла і все – вже нічого немає, особливо коли йдеться про тактичну, то ні. Тактичну ядерну зброю придумували для проривів лінії оборони. Вона створює великі руйнування на конкретній ділянці, але це не про те, що зникає вся лінія фронту чи всі загинули. Точно ні.

Є різні види ядерної зброї та загалом зброї масового ураження. Звісно, краще про це не говорити й краще, щоб цього не було. Але ми маємо розуміти, з ким маємо справу – з диктатором, який, на жаль, володіє такою зброєю.

До речі, після розпаду СРСР Україна стала державою з третім ядерним арсеналом у світі. Проте вирішила відмовитися від нього в обмін на гарантії безпеки, які виявилися марними. Під час ядерного роззброєння Москва обманула Київ – забрала зброю на сотні мільярдів доларів і ще й придумала міфічні борги українцям. Що пішло не так з ядерним роззброєнням – в інтерв'ю 24 Каналу розповів перший очільник делегації Юрій Костенко.

Прогнозувати тут складно. На 100% гарантувати нічого не можна, але станом на зараз це малоймовірно. Водночас усе може змінитися, і багато залежатиме, зокрема, від поведінки наших партнерів. Якщо вони дедалі більше дозволятимуть і зніматимуть обмеження, то може статися різне. Але ще раз – зараз це малоймовірно.

Росія також звинувачує партнерів України в тому, що нам нібито можуть передати ядерні складники. Наскільки це реалістично? Я розумію, що це один із факторів стримування, і як безпековий фактор, звісно, було б добре, якби Україна знову стала ядерною державою проти Росії. Але я розумію, що в сучасних умовах ніхто на це не піде.

Тож Путін просто використовує цю тему. Вони створюють комбінації, щоб ці фрази прозвучали, зокрема в медіа. Потім це коментують і намагаються нас залякувати.

Міністр оборони Михайло Федоров написав, що потрібно примусити Росію до миру. Він вважає, що насамперед треба закрити небо над Україною, зупинити росіян в морі, на землі та в кіберпросторі, позбавити їх економічного ресурсу. Чи є конкретні кроки за цими голосними заголовками? Чи представляли вам на комітеті з оборони реальну стратегію на випадок війни на найближчі декілька років?

Це пропозиції, які він представляв на комітеті, але ж вони не нові – вони стояли перед кожним міністром оборони. Федоров їх просто ще раз озвучив і окреслив, що хоче знищувати 50 тисяч російських бійців, збивати всі "Шахеди", які залітають в Україну, щоб вони навіть не долітали.

Економічно, звичайно, це те саме, що роблять СБУ, ГУР і загалом Сили оборони України, знищуючи російські порти, їхні судна, інфраструктуру, заводи, зокрема оборонно-промислового комплексу. Це економічна історія. Додатково долучаються наші партнери, спецслужби, які працюють по санкціях і тіньовому флоту.

Це комплекс дій. Це як 2+2. Щоб перемогти, треба знищувати більше російських солдатів. Щоб в нас не страждала інфраструктура і населення, потрібно тримати небо завдяки ППО. А у Росії слід ламати економіку, логістику, тили. Це – ази військового мистецтва.

Хочеться розуміти, чи реально прописаний механізм реалізації цього? Чи ви бачите кроки до втілення?

Механізм реалізації нам не показували, але ви маєте рацію, що крім цих заяв має бути й механізм реалізації. Треба порахувати. Нам для цього потрібні резерви, ресурси, насамперед – кошти. Це не просто так – захотів і почав знищувати, так точно не працює. Для цього необхідно більше екіпажів зробити, відтворити в армії резерви, можливо, покращити систему рекрутингу, мобілізації для того, щоб була якісніша підготовка.

Також треба наростити кількість засобів ППО. Є ще багато пунктів. Я не бачив самого плану, нам його не представляли. Показували тільки візію, що хоче Міноборони. Сподіваємося, найближчим часом зустрінемося з міністром оборони, і він має розповісти про перші свої напрацювання в цьому напрямку і, можливо, вже є якісь досягнення, про які можна буде говорити.

У The Wall Street Journal писали, що нібито Володимир Зеленський наказав підготувати план ведення бойових дій ще на 3 роки, і він буцімто збирав вузьке коло радників, аби про це поговорити. Пізніше в ОПУ заявили, що ця інформація не відповідає дійсності. Але якщо уявити, що переговори провалюються, чи дійсно такий план хоча б на 2 – 3 роки має бути? І чи він має бути ширшим, ніж те, що озвучив Федоров?

Верховному Головнокомандувачу Зеленському не потрібно це озвучувати, для цього є "Закон про оборону України", який передбачає, зокрема планування оборони держави. Також є Генштаб, Міністерство оборони, які мають планувати ведення бойових дій на 1 рік, на 3 чи 5. Це в нас закладено безпосередньо у законодавстві, й туди залучено не тільки Міноборони.

У нас в плані оборони країни залучені не тільки Збройні Сили, Нацгвардія, ДПСУ. Ні, всі міністерства приєднані до цього, тому що одне з головних питань оборони – фінанси. Ми можемо мобілізувати, знайти мільйони вмотивованих, навчених солдатів, але якщо їм не буде чим стріляти, чим платити грошове забезпечення, лікувати їх, – то ніякої війни не буде, і ми одразу програємо. Отже, звичайно, економіка на першому місці.

Йде планування, яке згідно з "Законом про оборону", передбачає роботу і Міністерства фінансів, і Міністерства економіки, і Міністерство внутрішніх справ, і Служба безпеки. Увесь цей план зводиться на рік чи 3 роки – скільки потрібно. Як правило, він робиться на рік, він більш детальний.

Не пропустіть! Експерти прогнозують, що війна в Україні може тривати ще півтора-два роки, якщо не буде значних змін в політичних або економічних умовах. Експерти проаналізували, що може змусити Путіна вивести війська з України, деталі – за посиланням.

Далі стоять питання: куди ми рухаємося, скільки нам треба мобілізувати, скільки необхідно ресурсу, грошей, зокрема на закупівлю снарядів. Ці плани готуються кожного року, можливо, Зеленський щось конкретизував в цьому плані, що хотів виділити.

Планування – це один з основних аспектів, де Ставка та Верховний Головнокомандувач мають визначати конкретні завдання – що і для чого ми плануємо? Ми ж розуміємо, що таке план – має бути певна ціль. Якщо ми кажемо, що це план ведення війни, це передбачає один формат, а якщо говоримо про план перемоги, тоді – інша історія, бо це геть інші ресурси, можливості, потреби.

А ви думаєте, у нас є зараз план перемоги або стратегія перемоги?

Я не кажу, чи є вона чи її немає. Я пояснюю, як вона має формуватися. Президент не має казати зробити план війни. Є політичний складник – це Ставка, Верховна Рада, як це має бути? Ставка дає наказ, бо все одно політичний орган найвищий, хто б що не казав.

Збройні сили – це виконавці, які ведуть війну так, як їм вказує Верховний Головнокомандувач, Ставка. Це по класиці, зараз кажу не під якісь прізвища. Вони кажуть, що, наприклад, в них немає ресурсів захищати Південь або Донбас і треба сконцентрувати всі ресурси, бо потрібно втримати певну частину, і від цього йде планування. Або якщо кажуть, що у них є ресурси, щоб захищати все.

Тоді вже і ставку робимо на те, що захищатимемо всі ділянки. Або кажуть захищати тільки Київ, бо більше нічого не втримаємо. Тут треба конкретно ставити завдання. Або, якщо кажуть, що треба перемагати, ми атакуємо на Курському напрямку, захоплюємо Курськ, Бєлгород, Москву – тоді робиться план, начальник Генерального штабу або міністр оборони приходять з ресурсами, з розрахунками.

У нас є чітка ієрархія, є Ставка, яка визначає завдання військовим стратегічно, а вони потім під ці завдання планують сили, засоби, підрозділи, й від цього вже йде і мобілізація, і забезпечення ресурсами, і виділення коштів. Міністерство внутрішніх справ працює всередині країни, і Міністерство освіти, і всі інші працюють вже на цей план.

А коли говорять, що в нас є план, то незрозуміло в цьому випадку – план чого саме? Ось це мені цікаво. Можливо, просто не деталізують, а план є. Може, план оборони – стояти по напрямках.

Продовження інтерв'ю з полковником СБУ Романом Костенком – дивіться у відео 24 Каналу!