Українці розповіли 24 каналу, що не мають зв'язку з родичами та не знають, чи залишилися вони живими. Шукають як власних дітей, так і батьків.
Важливо! Із Запоріжжя у Маріуполь виїхала гуманітарна допомога та автобуси для евакуації
"Їй зробили операцію, і на другий день почалася війна"
Наталія Гладкая розповіла, що її мати була направлена до Маріуполя до лікарні на операцію. Все починалося як звичайно та нічого не віщувало лиха. Їй зробили операцію, і на другий день почалася війна. Їх перевезли з лікарні, яка розташована за адресою Металургійна 1, в іншу, бо там не було притулку.
Перевезли їх у пологовий будинок № 2, що на лівому березі. Сказали, що там хороше укриття. Щоденно там ставало все більше і більше людей, дітей, породіль, вагітних і самих лікарів. З 4 березня зник повністю зв'язок,
– розповіла дівчина.
Мати Наталії Гладкої / Фото з особистого архіву Наталії Гладкої
У них вже не було світла і тепла, воду їм привозили нечасто. Світло було іноді тільки від генератора, для якого паливо приносили військові. Вже понад тиждень вона не знає, як там вони – телефони лікарень та укриття не доступні, як і номер матері.
Якщо у вас є можливість якось допомогти, звернути увагу на це лихо! І врятувати людей! То прошу Вас, врятуйте пологовий будинок №2, лівий берег!
– сказала вона.
"Він встиг сказати, що немає їжі та води"
Батько чоловіка Яни Бриндуляк працював у відрядженні в Маріуполі, але не встиг виїхати до обстрілу. Останній раз зв'язок із ним був 4 березня. Він встиг сказати, що немає їжі, води та електропостачання. У будинку разом із ним було 6 людей.
Якщо у вас є можливість хоч щось дізнатися, то буду дуже вдячна. Його звати Василенко Сергій Володимирович. Ми б дуже хотіли швидше його побачити, або дізнатися хоч якусь інформацію про нього. Невідомість вбиває ще більше. Я дуже прошу якнайшвидше евакуювати людей з Маріуполя,
– сказала Бриндуляк.
Василенко Сергій / Фото з особистого архіву Яни Бриндуляк
"Батьки – люди з інвалідністю"
Вікторія Зініна розповіла, що її батьки – люди з інвалідністю. Батько – сліпий та хворіє на діабет. На двох ногах у нього немає стоп. Мати також хворіє та вже 2 роки не виходить з квартири.
У неї хвороба Паркінсона. До війни до них приходила жінка, доглядала. Зараз, я впевнена, що вони покинуті. Вони проживають у Маріуполі. Бульвар Шевченка, будинок 262. Я читала, що в будинку вибиті всі вікна. Вижити в таких умовах дуже складно. Не можу ні з ким зв'язатися, щоб отримати якусь інформацію,
– сказала вона.
Батьки Вікторії Зініни / Фото з особистого архіву Вікторії Зініни
Жінка народилася і жила в Україні. Зараз є громадянкою Ізраїлю. Однак вилітає до Варшави, зі столиці Польщі – на Львів, далі – на Запоріжжя, щоб при першій нагоді доїхати до Маріуполя.
Я прошу весь світ, почуйте нас, відкрийте очі і подивитися на наше обличчя! Крім розпачу, страждання та безнадії, ви не побачите нічого. У вас теж є діти, мами, тато і близькі вам люди, яких ви любите! Так чому ж ви дозволяєте страждати нам? Ми ж такі, як ви! Тільки сильніші духом! Я благаю про одне – закрийте небо! Сьогодні прийшли вбивати наших рідних, завтра прийдуть і до вас!
– заявила Зініна.
"Я плачу, кричу всі дні"
Наталія Данилюк також втратила зв'язок із власними дітьми, які в Маріуполі. Серед них – зовсім маленька дитина. Жінка наголосила, що у місті немає води, світла та газу.
Я плачу, кричу всі дні. Я прошу вас писати скрізь про допомогу людям. Щоб евакуювали дітей, жінок. Щоб швидше виконували своє завдання, а не займалися переговорами, які нічого не вирішують. Моє серце розривається від болю, що я не можу навіть поїхати туди, щоб забрати їх. Прошу вас, пишіть, щоб наші політики швидше евакуювали людей. Це просто страшно,
– наголосила вона.
Маріуполь / Фото Маріупольська міська рада
"Підігрівають сніг на вогні, щоб потім пити"
Родина Тетяни Ганжі також у Маріуполі. Дівчина розповіла, що не чула рідну мати вже 8 днів. 8 березня їй зателефонував рідний брат буквально на 30 секунд, знайшовши зв’язок. Вони ховаються під парковкою з котом. У них немає їжі й вони підігрівають сніг на вогні, щоб потім пити, адже води також немає. Деякі люди померли від зневоднення.
Маріуполь обстрілюють у кожному районі, дуже багато загиблих. Розбомблені та пограбовані всі магазини. Це вбивство півмільйонного населення, яке там проживає. Це муки, це пекло,
– сказала вона.
Маріуполь зараз покинути неможливо, тому що він оточений російською армією. Постійно відбуваються обстріли цивільних людей.
Моя родина може померти. Міста вже не існує,
– додала вона.
До теми У Маріуполі ситуація дуже складна: ворог тримає місто в заручниках, влаштувавши акт геноциду
"Вони, можливо, навіть не знають про можливу евакуацію"
Сергій Шлик востаннє чув своїх батьків Наталію та Михайла Найденови у перші дні березня.
Вже 9 днів немає з ними зв'язку, навіть не знаю, що думати. З ними так само родичі з Волновахи, вони приїхали до них на 4 або на 5 день війни, і досі десь разом. Вони, можливо, навіть не знають про можливу евакуацію,
– заявив він.
Чоловік додав: сподівається, що з ними все добре.