Під бомбами гріють сніг, щоб пити: українці шукають родичів у блокаді Маріуполя

Українці розповіли 24 каналу, що не мають зв'язку з родичами та не знають, чи залишилися вони живими. Шукають як власних дітей, так і батьків.

Adv

"Їй зробили операцію, і на другий день почалася війна"

Наталія Гладкая розповіла, що її мати була направлена до Маріуполя до лікарні на операцію. Все починалося як звичайно та нічого не віщувало лиха. Їй зробили операцію, і на другий день почалася війна. Їх перевезли з лікарні, яка розташована за адресою Металургійна 1, в іншу, бо там не було притулку.

Перевезли їх у пологовий будинок № 2, що на лівому березі. Сказали, що там хороше укриття. Щоденно там ставало все більше і більше людей, дітей, породіль, вагітних і самих лікарів. З 4 березня зник повністю зв'язок– розповіла дівчина.

Мати Наталії Гладкої / Фото з особистого архіву Наталії Гладкої

У них вже не було світла і тепла, воду їм привозили нечасто. Світло було іноді тільки від генератора, для якого паливо приносили військові. Вже понад тиждень вона не знає, як там вони – телефони лікарень та укриття не доступні, як і номер матері.

Якщо у вас є можливість якось допомогти, звернути увагу на це лихо! І врятувати людей! То прошу Вас, врятуйте пологовий будинок №2, лівий берег!– сказала вона.

"Він встиг сказати, що немає їжі та води"

Батько чоловіка Яни Бриндуляк працював у відрядженні в Маріуполі, але не встиг виїхати до обстрілу. Останній раз зв'язок із ним був 4 березня. Він встиг сказати, що немає їжі, води та електропостачання. У будинку разом із ним було 6 людей.

Якщо у вас є можливість хоч щось дізнатися, то буду дуже вдячна. Його звати Василенко Сергій Володимирович. Ми б дуже хотіли швидше його побачити, або дізнатися хоч якусь інформацію про нього. Невідомість вбиває ще більше. Я дуже прошу якнайшвидше евакуювати людей з Маріуполя,
– сказала Бриндуляк.

Василенко Сергій / Фото з особистого архіву Яни Бриндуляк

"Батьки – люди з інвалідністю"

Вікторія Зініна розповіла, що її батьки – люди з інвалідністю. Батько – сліпий та хворіє на діабет. На двох ногах у нього немає стоп. Мати також хворіє та вже 2 роки не виходить з квартири.

У неї хвороба Паркінсона. До війни до них приходила жінка, доглядала. Зараз, я впевнена, що вони покинуті. Вони проживають у Маріуполі. Бульвар Шевченка, будинок 262. Я читала, що в будинку вибиті всі вікна. Вижити в таких умовах дуже складно. Не можу ні з ким зв'язатися, щоб отримати якусь інформацію,
– сказала вона.

Батьки Вікторії Зініни / Фото з особистого архіву Вікторії Зініни

Жінка народилася і жила в Україні. Зараз є громадянкою Ізраїлю. Однак вилітає до Варшави, зі столиці Польщі – на Львів, далі – на Запоріжжя, щоб при першій нагоді доїхати до Маріуполя.

Я прошу весь світ, почуйте нас, відкрийте очі і подивитися на наше обличчя! Крім розпачу, страждання та безнадії, ви не побачите нічого. У вас теж є діти, мами, тато і близькі вам люди, яких ви любите! Так чому ж ви дозволяєте страждати нам? Ми ж такі, як ви! Тільки сильніші духом! Я благаю про одне – закрийте небо! Сьогодні прийшли вбивати наших рідних, завтра прийдуть і до вас!
– заявила Зініна.

"Я плачу, кричу всі дні"

Наталія Данилюк також втратила зв'язок із власними дітьми, які в Маріуполі. Серед них – зовсім маленька дитина. Жінка наголосила, що у місті немає води, світла та газу.

Я плачу, кричу всі дні. Я прошу вас писати скрізь про допомогу людям. Щоб евакуювали дітей, жінок. Щоб швидше виконували своє завдання, а не займалися переговорами, які нічого не вирішують. Моє серце розривається від болю, що я не можу навіть поїхати туди, щоб забрати їх. Прошу вас, пишіть, щоб наші політики швидше евакуювали людей. Це просто страшно,
– наголосила вона.

Маріуполь / Фото Маріупольська міська рада

"Підігрівають сніг на вогні, щоб потім пити"

Родина Тетяни Ганжі також у Маріуполі. Дівчина розповіла, що не чула рідну мати вже 8 днів. 8 березня їй зателефонував рідний брат буквально на 30 секунд, знайшовши зв’язок. Вони ховаються під парковкою з котом. У них немає їжі й вони підігрівають сніг на вогні, щоб потім пити, адже води також немає. Деякі люди померли від зневоднення.

Маріуполь обстрілюють у кожному районі, дуже багато загиблих. Розбомблені та пограбовані всі магазини. Це вбивство півмільйонного населення, яке там проживає. Це муки, це пекло– сказала вона.

Маріуполь зараз покинути неможливо, тому що він оточений російською армією. Постійно відбуваються обстріли цивільних людей.

Моя родина може померти. Міста вже не існує– додала вона.

До теми У Маріуполі ситуація дуже складна: ворог тримає місто в заручниках, влаштувавши акт геноциду

"Вони, можливо, навіть не знають про можливу евакуацію"

Сергій Шлик востаннє чув своїх батьків Наталію та Михайла Найденови у перші дні березня.

Вже 9 днів немає з ними зв'язку, навіть не знаю, що думати. З ними так само родичі з Волновахи, вони приїхали до них на 4 або на 5 день війни, і досі десь разом. Вони, можливо, навіть не знають про можливу евакуацію– заявив він.

Чоловік додав: сподівається, що з ними все добре.