Спогади про теракт в Оленівській колонії
Цей барак був розташований у промисловій зоні колонії. У ньому стояли ліжка, а територія була огороджена парканом. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
Важливо Що буде, якщо створити рекрутинг в кожній бригаді
Ввечері того ж дня нас пошикували й прийшов хтось головний з адміністрації. Можливо, це був той самий начальник колонії, автомобіль якого підірвали в окупованому Донецьку. Зараз я цього вже не пригадаю. Він розповів нам дивний задум, для чого нас перевели в цей барак. Мовляв, десь будуть робити ремонт і тоді нас переведуть в те приміщення. Це здалось дивним.
Наступного дня, 28 липня, майже до обіду нас всіх закрили в бараці. Робітники у той час натягували по паркану колючий дріт і встановлювали освітлення на прилеглій території. Після 23:00 десь поруч з колонією було чутно роботу ворожих систем РСЗВ, далі під прикриттям роботи РСЗВ пролунав вибух неподалік від барака.
Я побачив спалах. Я не знав, як реагувати та почав вдягатись. Менше, як за хвилину, відбувся вибух в самому бараці. Я впав на підлогу. Отримав уламки в руки, ноги й живіт. Усе палало, всі кричали. Намагались звідти виходити. Почав виходити і я.
Хлопці зробили в паркані діру, через яку ми всі вилазили назовні і йшли до воріт на дорозі. Та ворота були закриті, а адміністрація колонії до них нікого не підпускала.
Викликали наших полонених медиків, які намагались надавати нам допомогу. Хто з хлопців міг, ті теж надавали допомогу. Але не було достатньо засобів, тому дехто просто помирав буквально на руках.
Ближче до ранку приїхав перший КАМАЗ, яким нас (першу партію) вивезли у Донецьку лікарню.
До теми Прокопенко відреагував на загибель екскерівника Оленівської колонії
Зараз не існує справедливої форми відплати росіянам
Я з радістю сприйняв новину про підрив Євсюкова, та я не відчуваю у цьому справедливості для себе. Я радію, коли окупанти помирають у будь-який спосіб. Чи вплине ця історія на ставлення росіян до українських військовополонених – покаже час. Однак, думаю, що глобально вона нічого не змінить.
Окупанти вмирають пачками кожного дня, але це не заважає їм і далі йти в армію та віддавати своє життя незрозуміло за що.
Не існує такої форми відплати, яка зможе хоч на 1% закрити все те, що вони зробили. Тому ми маємо просто виконувати своє завдання – нищити ворога та не втратити свою державу.