Програма мінімум – сісти в крісло Путіна: Пригожин розпочинає "кремлівську м'ясорубку"

Як Пригожин поливав брудом суперників у новому інтерв'ю

Євгєній Пригожин – бізнесмен, власник незаконної ПВК "Вагнера" та відомий під прізвиськом "кухар Путіна".

До теми Колаборанти – геть, росіяни – welcome: як Кремль готується до "виборів" в окупації

Сам Пригожин запевняє, що "кухар Путіна" вигадали "Новая газета" і Алєксєй Навальний.

"Ніякий я не кухар Путіна і ніколи ним не був, готувати взагалі не вмію… Могли б дати одразу кличку "м'ясник Путіна" і було б усе нормально. Останній раз працював у в'язниці на лісоповалі, потім займався бізнесом", – каже Пригожин у своєму останньому великому інтерв’ю.

Але це просто дрібничка з того чергового масиву бруду, яким Пригожин знову добротно та щедро поливав керівництво Міністерства агресії Росії, кремлівську адміністрацію та їхні методи роботи, чи то, на його думку, корупційної бездіяльності. Це обливання помиями пролунало в черговій понад годинній розмові ватажка вагнерівців із типу журналістом, яку я радше визначила б як програмну доповідь, спрямовану на зростання своїх не лише медійних, бізнесових чи військових, а й уже політичних електоральних рейтингів.

"Батьківщину люблю, Путіна слухаю, Шойгу на мило, воювати далі буду", – так сам Пригожин окреслює свої політичні амбіції. Але місяці його критики та фільмографічної медійності навколо Бахмута, а також продовження неухильного курсу антикремлівського хамства кажуть зовсім про інше. Пригожин певен, що Росія хвора на "бюрократичну онкологію". Тому він закликає змінити все керівництво Міноборони, винних за провали в Україні притягнути до відповідальності, дітей можновладців відправити на війну.

При цьому він захищає пересічних солдатів та говорить про те, що суспільство завжди хоче справедливості. Мовляв, на Росію може чекати Варфоломіївська ніч, коли обурені родичі утилізованих зеків і солдатів не отримають від влади відповідей на питання, які їх турбують через катастрофічні для Росії втрати в українському чорноземі.

Цікаво Путіна врятує Лукашенко?

Ба більше, Пригожин нещадно критикує провал цілей самої так званої "СВО" (так росіяни називають війну проти України, Пригожин, до речі, теж), останніми словами характеризує цю війну та говорить, що будь-яка війна – це "набір лідерів". Вочевидь він має на увазі себе. Можливо, ще ФСБ, яку він своєю образливою критикою, обходить стороною, що теж доволі прикметно.

Яким росіянам подобається Пригожин

Насамперед своєю риторикою та поведінкою Пригожин докидає дров у той казан, на якому зараз смажиться військово-політичне керівництво Росії, сварячись та борючись між собою.

"Пригожин чітко б'є в одні й ті самі тезиси регулярно: Міністерство оборони ні на що не спроможне, слабке. Почасти він має рацію. Крім того, він собі "нарізав" завдань, він намагався їх виконати, він занапастив майже всіх кого рекрутував, але завдання, які він ставив то чи перед собою, то чи на вимогу Путіна, він майже виконав. Та й об’єкт для критики вдалий. Критикувати Міноборони Росії – більш ніж легко, приводів достатньо. Рейд легіону "Свобода Росії" до Росії (як би парадоксально це не звучало) – це також момент для критики.

Актуально Путін запхнув себе у пастку, з якої нема виходу

Але Пригожин лукавить. Він сам свого часу сидів на міноборонівських схемах: він постачав харчування підрозділам МО РФ, будівництвом для них займався. Він такий самий, як вони. Але якщо подивитися в контексті сварок військово-політичних представників Росії, то Пригожин відіграє непогану роль на користь нам, знищуючи авторитет армійського керівництва. Павуки з жабами та гадюками у цій своїй епічній битві зжирають один одного, чим допомагають нам", – зауважує в ексклюзивному коментарі 24 Каналу політтехнолог Борис Тізенгаузен.

На руку нам – на політичне майбутнє собі, певна я.

• Ціль Пригожина – влада;
• його надмета – гроші та ресурси від владної годівнички у Росії;
• його методи – силові та "правдорубні";
• його аудиторія – ті мілітарно налаштовані росіяни, які виросли на бандитських серіалах та вважають його "своїм".

Для мешканців "держави-в'язниці" Росії Пригожин такий собі "рубаха-хлопець": відбірний правдивий мат, сильна рука, зеківська натура. Так і перебирає на себе ватажок зеків та найманців той один з небагатьох козирів, які тримали Путіна в цій російській авторитарній колоді – монополію на владу через насильство і примус. Карта Путіна у цій крапленій колоді вже таки може бути бита.

Революція – так чи ні?

Однак питання часу тут залишається відкритим. Адже поки що на рішучі кроки Пригожин, який намагається вдавати потужного правдоруба і рішучого лідера, але при цьому відзначає також, що революційний лад ніби не потрібен, піти не може або не хоче. Каталізатором його рішучості може стати масштабне послаблення влади російського диктатора Володимира Путіна.

Важливо Хто допоможе Україні повернути Крим

"Пригожин хоче спробувати себе в новій реальності й зафіксувати себе як лідера цієї нової реальності. Періодично він робить обмовки, але вони не несуть глибокого сенсу. Складається враження, що революція – це погано, але без неї не обійтися. Тож Пригожин може виступити як глашатаєм, деміургом революції, так і відкрити важелі для її припинення. Він показує, що систему можна вважати повністю прогнилою, її можна зруйнувати. Його заяви дестабілізують ситуацію: все розвалюється, все прогнило, триматися більше немає за що. Прихильники режиму були за стабільність: ось є щось хороше, його треба втримати. Але чи то нічого хорошого не було, чи то воно повністю випарувалося", – каже в ексклюзивному коментарі 24 Каналу політтехнолог, публіцист і колишній спічрайтер російського диктатора Путіна Аббас Галлямов.

Водночас жорстка риторика Пригожина щодо варіантів завершення війни зі сторони Росії – або повністю програти, або ж тягнути до кінця й перебудовувати економіку на воєнні рейки, робити чергові хвилі мобілізації і жити так роками – навряд знайде прихильність.

Ані населення Росії, ані так звані "еліти", ані силовики не хочуть такого сценарію. Тож радше вони підуть за добровольцями на кшталт РДК чи легіону "Свобода Росії". Та і я собі завжди слабко уявляю, як світові західні лідери могли б сісти за один стіл із таким кримінальним елементом як Пригожин. Хай яким би коротким чи довгим цей стіл не був.