Убивством Пригожина російський диктатор міг намагатися компенсувати свої страхи, які виникли 2 місяці тому після невдалого заколоту вагнерівців. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу озвучив радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк.

До теми Падіння літака і загибель Пригожина: все, що відомо про катастрофу з вагнерівцями

23 серпня Євгеній Пригожин вирішив політати та, ймовірно, цей політ виявився останнім. Останки тіл нібито знайшли, але ще не дослідили, тому не доведено, що там був Пригожин і решта керівництва ПВК "Вагнера". Отже, віримо, що його приземлили на віки вічні? Чи все ж таки він ще може сплити десь в Африці?

Це цікава конспірологія. Безумовно, треба дочекатись генетичної експертизи, якщо такі робляться в Росії, тому що ми не розуміємо рівень нині розвитку країни-агресорки. Вона дійсно ж живе в радянських часах, тому технологічно може бути відсталою і не зможе ідентифікувати залишки, які залишились нам під Бологоє.

Але дивує швидкість, з якою було сказано, що літак впав, а через три хвилини Росавіація вже заявила, що про ідентифікацію. Тобто, що серед пасажирів, які перебували на борту цього літака, був Пригожин. Достатньо швидко це все було зафіксовано.

Можна вважати це якоюсь спецоперацією, щоб йому дозволити вийти. Однак Пригожин належить до того типу людей, які не зможуть мовчати. Тобто немає сенсу використовувати технологію зникнення, якщо через певний час людина почне говорити щось, і це буде додаткове обнулення і так обнуленої репутації Путіна.

Не треба тут плодити якийсь сенс. Усе достатньо примітивно – о 19:30 24 червня Пригожин сам особисто виписав собі ордер на смерть. Коли він за 200 кілометрів до Москви розвернув свої умовні 5,5 тисячі штиків і пішов назад. І сказав так, що "все, бачите, я програв, але ми з Владіміром Путіним про щось домовились, і безумовно він триматиме слово".

Мені тут більше подобається інша складова. Треба об'єктивно оцінити, що Путін готовий абсолютно конкретно порушувати будь-які домовленості, навіть так звані "кримінально понятійні", тому що, безумовно, Пригожин почував себе абсолютно спокійно.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

Два місяці він літав. Мовиться про Петербург, Москву, Мінськ тощо. Ба більше, правда неформально – був присутній на саміті Росія – Африка тощо. Тобто, вів достатньо безпечний образ життя. А це можливо лише за умови, що Путін взяв на себе певні зобов'язання щодо недоторканності Пригожина. Однак нині Путін це знищив.

Знаєте, до чого я це веду? Це було б бажано зрозуміти й нашим партнерам – будь-яка домовленість або компроміс з Путіним щодо війни в Україні означатиме абсолютний програш, який Путін реалізує через певний час. Програш саме для нас – країн демократії, проукраїнської коаліції.

По-перше, мені здається, що це було демонстративне вбивство саме Пригожина. Абсолютно зумисне та чітко усвідомлене Путіним. По-друге, це безумовно було особисте рішення Путіна. Третє – на думку Путіна, це має скомпенсувати ті страхи, які він відчував останні два місяці. Це не скомпенсує, але він думає, що так буде.

Крім того, Путін хоче налякати еліти та повернути статус одноосібного контролера російських еліт, щоб вони й думати не могли про якісь там замахи чи революції. Утім, це демонстративне вбивство Пригожина призведе до зворотних наслідків.

Демонстративний прояв цього формального вбивства має інформаційну складову – пропагандистську. Начебто Путін повернувся до свого образу, який він роками використовував.

Наскільки я розумію, сама смерть Пригожина нічого не змінює, адже фактично Пригожин був обличчям ПВК "Вагнера". Але разом з ним у літаку зібралося все керівництво ПВК "Вагнера".

Ні, зібрали тільки ключового персонажа – Дмітрія Уткіна, який і є ПВК "Вагнера" – щодо логістики, організації, військового вишколу. І зібрали на літаку Валєрія Чекалова. Це людина-логіст, яка опікувалась забезпеченням ПВК "Вагнера".

Ні, я не думаю, що ПВК "Вагнера" існує. Все – крапка на цьому.

Як падав літак Пригожина: дивіться відео

А як же цей "секретний план", який вступає в дію відразу після смерті Пригожина?

Ні, немає ніякого секретного плану. Для того, щоб якісь секретні плани вступали в дію, треба щоб люди були пасіонарними. Пасіонарних людей в ПВК "Вагнера" безумовно не існує.

Я взагалі вважаю, що ПВК "Вагнера" вмерла 24 червня Але це була фікція, спроба зберегти якусь там частину обличчя за дуже-дуже поганої гри. Маю на увазі цей білоруський вояж, провокації щодо Польщі, Сувальського перешийку і Литви.

Це все було показово, але свідчило про те, що ПВК "Вагнера" зникає достатньо швидко і нині її доб'ють. Тобто певна частка командирів вищого чи середнього рівня буде знищена. Не так демонстративно, як це було з Уткіним і Пригожиним, але все ж таки буде знищена.

Це кілька сотень командирів, певно, чи не найбільш активних прихильників самого Пригожина та Уткіна. Інші або зникнуть, або перепишуть контракт, але вони вже не перебуватимуть в єдиному пулі.

Тобто ПВК "Вагнера" не існує. Її не існує з 24 червня 2023 року. Що це означає для нас? По-перше, для нас Пригожин з вами – це воєнний злочинець, який вів війну геноцидного типу. Максимально жорстоку і проти цивільного населення, і проти полонених, і проти військовослужбовців України.

Безумовно, він мав би бути або юридично, або фізично знищений. Немає різниці, що його знищив Путін, тому що в принципі для нас він не змінює свій статус злочинця.

Але з іншого боку, останні місяці Пригожин вкрай активно та ефективно знищував репутацію Путіна і тої концепції державності, яку він будував. Тобто Пригожин зламав всі міфи. Зокрема ті, що виправдовували, на думку російської пропаганди, війну проти України.

Це вкрай було непогано і дало певні зиски для нас. Тож у Росії ця передреволюційна ситуація абсолютно вже сформована. Бачитимемо наслідки достатньо швидко. Крім того, важливо, що Путін не компенсує цим демонстративним знищенням Пригожина всі свої страхи. Навпаки – він їх тільки примножить, бо він не розв'язує проблему нелояльності еліт.

Сьогодні він показав, що порушуватиме будь-які "червоні лінії", які є у внутрішньому спілкуванні з елітами, зокрема, з найближчим оточенням. І це оточення сьогодні має зрозуміти, що Путін вкрай істерична особа, яка з величезною підозрою ставиться до всіх.

Отже, такі особи, як Ніколай Патрушев, сьогодні перебувають у зоні величезного ризику. Щоб там вони собі не думали та не вважали себе недоторканими. Це теж достатньо важливо для нас.

Є ключовий момент щодо війни та подій на передньому краї, на якому хочу наголосити. Упродовж останніх місяців ПВК "Вагнера" не мала жодної ролі у війні. А на цьому етапі Путіну і не потрібні професійні військові, які мають абсолютно конкретну підготовку. Наприклад, спецназ чи ПВК "Вагнера", які найбільш боєздатними були.

Наразі він не має завдань просуватися вперед, а виключно хоче зафіксувати лінію розмежування, залишитись на своїх ешелонах оборони. Тобто втримати їх, окуповані території та перевести конфлікт у війну низької інтенсивності – заморожений конфлікт.

Тобто зберегти лінію розмежування, зберегти окуповані території. Для цього Путіну не потрібні креативні підрозділи з ефективними навичками війни. Йому потрібні абсолютно непідготовлені мобілізовані, але у великій кількості.

Бо цей етап війни – просто закидати нас тілами мобілізованих. Тобто має бути достатньо велика кількість людей, які нічого не коштують в системі підготовки військовослужбовців Росії. Тож Путіну нині абсолютно байдуже: є ПВК "Вагнера" чи немає тощо.

Це інший етап війни. Для Путіна важлива лише кількість людей, якими можна пожертвувати для того, щоб зберегти перший, другий чи третій ешелони оборони.

А хто ж тепер буде "робити Африку ще більш вільною", як казав Пригожин?

Є достатньо багато людей, які не хочуть брати безпосередню участь у війні. Адже це, як самі росіяни говорять, "м'ясна війна". Тобто війна, коли ти маєш втратити величезну кількість людей на долю яких тобі байдуже. Росія саме це демонструє.

Усі ці люди, які отримали відповідну підготовку – насамперед контрактники, спецназівці – саме з них будуть сформовані додаткові ПВК. Тобто приватні військові компанії, які будуть в юрисдикції міністерства оборони та виконуватимуть відповідні завдання щодо Африки. Тому що для Росії Африка вкрай важлива.

Зверніть увагу Маленькі дияволи: чому вагнерівці в Африці не такі потужні, як розповідають пропагандисти

По-перше, вона дестабілізує Європу, тому що опосередковано Європа так чи інакше отримувала певні корисні копалини з африканського континенту. Це не тільки уран чи золото – там багато інших копалин.

По-друге, через Африку мала б відбутись додаткова диверсифікація забезпечення Європи газом, через Алжир і Нігер. Якраз тому переворот у Нігері чітко блокує можливість Європи отримати додатковий газ.

Тож Росія активно працюватиме в Африці, створюючи такий континент нестабільності. Це достатньо просто, тому що там немає повноцінних еліт, які можуть дбати про державність тієї чи іншої країни. Вони дбають насамперед про свої кишені. І, відповідно, Росія на цьому вміє ефективно грати.

Росія вибудовує системи військового придушування, тобто участі у військових переворотах. З іншого боку, вона вміє ефективно корумпувати. Ми це бачимо не тільки по інших країнах, а й по Україні, яка, на жаль, 30 років працювала в такій системі, де працюють відповідні країни, маючи партнером Росію. Тобто Росія працює через диктат, шантаж і корупцію.

Чи отримали якісь сигнали з цієї смерті Алєксандр Лукашенко і Рамзан Кадиров? Чи можуть вони бути абсолютно спокійними за своє життя, поки не кажуть слово проти Путіна?

Кадиров точно може бути спокійний, бо з Путіним у нього дружні стосунки. Кадиров матиме роль відповідного Брута. Щойно почнуться заворушення по всій Росії, то тут Кадиров, з'ясується, що він – Брут. Це дуже ефектно виглядатиме.

Мені здається, третя чеченська війна буде особливо жорстокою, і Росія її також програє, як і українську. Але поки що Кадиров буде достатньо обережний.

Після того невдалого перевороту росгвардія отримала право указом президента Путіна мати важку зброю. Тобто танки, бронетранспортери, артилерію тощо. А спецназ Кадирова належить саме до юрисдикції росгвардії. Відповідно, Кадиров абсолютно легально отримує доступ до тяжкої зброї.

Це вкрай цікава ситуація, і побачимо, як вона розгортатиметься далі. Бо Північний Кавказ точно не буде в складі Росії, щоб там сьогодні у Кремлі не думали. Дограють те, що не дограли в 1994–1996, в 1999–2000, а потім в Дагестані в 2001–2002 роках. Ми з вами ці події бачитимемо.

Тут питання в тому, чи Кадиров сам в цьому братиме безпосередньо участь, з огляду на його фізичний стан.

Щодо Лукашенка. Це зовсім інша фігура – такий блазень. Абсолютно відвертий наразі. Він не має жодної суб'єктності, не керує ніякими процесами в Білорусі, яка перебуває під тотальним контролем російських спецслужб. Це очевидно.

Зараз також очевидно, що Лукашенко не мав ніякого стосунку до врегулювання ситуації з Пригожиним. Це була фікція, постановка. Нині зрозуміло, що Лукашенко не має жодних гарантій, не впливає ні на які процеси.

Відповідно, Лукашенко наразі перебуває в зоні ризику. Тому що Путін у стані афекту знищуватиме всіх, хто так чи інакше йому не подобається з причин особистої неприязні. А також через те, що він їх підозрює в чомусь. До Лукашенка він також вкрай негативно та зневажливо ставиться.

Отже, ризики у Лукашенка суттєво виросли, й тому я б не звертав взагалі увагу на його заяви, просто немає сенсу.

Є два персонажі, які для мене виглядають абсолютно блазнями. Це Медвєдєв, який не впливає на жодні процеси в самій Росії. Усі його заяви є анекдотичними, на них можна точно не реагувати, не рефлексувати.

І таким самим є Лукашенко, який намагається щось говорити, коментувати, заявлятися на якісь позиції. Однак він ні на що не впливає. Це людина, яка також підписала собі "ордер на смерть", як і Пригожин.

Чи зможуть прихильники Пригожина влаштувати бунт у Росії, розуміючи, що це Путін вбив його? Чи знову-таки скажуть, що це нібито спецоперація українського ГУР або це наша ППО збила літак у Тверській області?

Непогано, якщо українська ППО почне збивати літаки у Тверській області. Я з іронією кажу, це було б добре. Однак Україна не має до цього жодного стосунку і немає різниці, що говоритимуть ці люди.

Але я про інше – про парадоксальність. Усі найбільш агресивні адепти війни та чорносотенні електоральні групи (вони невеликі – 10–20%), які підтримували Пригожина – недієздатні. Вони не чинитимуть жодного спротиву путінській системі, вони не виходитимуть на протести, а навпаки – завжди ховаються.

Читайте також У Росії впав літак Євгенія Пригожина: реакція спільноти на раптову "аварію" окупантів

Це ж психологічний феномен, який абсолютно чітко сьогодні простежується в Росії. Усі ті, хто найбільше кричить про війну, так само швидко тікають та ховаються від неї. Безумовно, росіяни будуть верещати, агресувати та коментувати в соціальних мережах. Але через день, два, три – вони забудуть про Пригожина.

Забудуть, так само як забули про "напівовоча" Сєргєя Суровікіна. Чому "напівовоча"? Бо він підпадав під певні медикаментозні дії спеціальних служб. Він не є адекватним. Думаю, що його розумова діяльність практично втрачена.

Росіяни говорили про Суровікіна, що це генерал "Армагеддон", і так само говорили про Пригожина. Проте росіяни – недієздатні. Вони готові максимально агресивно говорити лише сидячи на дивані.

Коли Росія перебуватиме у стані бунту – вони всі тікатимуть та ховатимуться, як це було в 1991 році, коли були певні прояви демократії після державного комітету з надзвичайного стану в Росії. І всі чорносотенні електоральні групи просто ховалися.

Зараз вони отримали шанс, як їм здається. Але не сьогодні, а трошки раніше. Після вбивства дітей у Беслані 1 вересня. Росіяни почали себе проявляти та почали вимагати компенсації за страхи 1991 року, коли розпався Радянський Союз.

Сьогодні вони перебувають на кульмінації цього реваншу, але це реванш диванного типу. Росіяни не виходитимуть на вулиці для того, щоб чинити опір путінській Росії. Бунти в Росії формуватимуться іншими людьми. Це головне завдання, щоб спровокувати масштабні хаотичні процеси в Росії.

Безумовно це суттєві тактичні поразки по лінії фронту. Коли ЗСУ обвалять оборону Росії – ображені люди зі зброєю почнуть повертатись у свої регіони, де вже є сформовані приватні територіальні та приватні військові компанії, які неформальні, але подекуди вже й формальні.

Вони почнуть переділ впливів та майна. Усі Дугіни, Малахієви та інші зникнуть, і ми їх більше не побачимо.

У Росії вже виникли масові ПВК. Кажуть, що "святе місце пустим не буває". Хтось займе місце Пригожина?

Ні, ніхто не займатиме місце Пригожина, тому що не в цьому суть тих конфліктів, які будуть в Росії. Там не буде публічного політичного процесу. Там буде класичний кримінальний перерозподіл впливу. Там будуть люди, які стоятимуть за іншими бандами – класичними російськими бандами.

Можна їх назвати ПВК. За ними стоятимуть відповідні кримінальні особи, зокрема елементи з суттєвою обтяжливою біографією. І вони не хочуть публічності.

Пригожин йшов до Москви достатньо швидко. Навіть занадто швидко. Він не дав часу сформуватись політичній групі, яка готова була перехопити владу. Пригожин за масштабом був маленькою людиною, але можемо говорити, що є. Адже поки не маємо суттєвих підтверджень того, що самого Пригожина вбитили на цьому літаку.

Він не є масштабною, але є дієвою особистістю – логістом внутрішньої війни. Він міг би бути логістом внутрішньої війни на території Росії. Але не він буде перехоплювати владу і формувати перехідний уряд чи владу в Росії.

Якби він йшов, наприклад, 72 години до Москви, то, безумовно, за цей час еліти повністю б розділились. Маленька частина підтримала Путіна. А 70–80% еліти була б готова підтримати Пригожина. Відповідно, з'явилося б ядро, яке готове було б перехопити владу і тимчасово очолити Росію.

Пригожин як людина недостатньо розумна, не зрозумів що до чого. Він дбав тільки про свої особисті статки, гроші, компенсації тощо. Таких ПВК, як "Вагнера", абсолютно точно з десяток буде по Росії. Я не кажу про маленькі банди, які сформуються з людей, які вийшли із зони "СВО", але політичне перехоплення буде здійснене іншими людьми.

Путін продовжуватиме нищити своє найближче оточення. Сьогодні він вкрай підозріло ставиться до людей, на кшталт того ж Ніколая Патрушева. У Патрушева можуть бути такі ж проблеми, як у того ж Пригожина, але в іншому вигляді.

Головні пропагандисти Ольга Скабєєва, Владімір Соловйов і Маргарітта Симоньян узагалі нічого не говорять про Пригожина.

Вони не говорять, бо шоковані. Це навіть не пропагандистська концепція щодо замовчення. Сьогодні в інформаційному світі не можна нічого замовчати на 100%. Вони розуміють, що відбуваються вкрай негативні процеси, панічно до цього ставляться та розуміють, що кожен з них вже так само має "ордер на смерть".

Вони думають, що "краще не дивитись угору" й тоді ти не бачиш ризиків. Тож якщо вони не говоритимуть про це, відповідно – не матимуть ризиків. Але це не так. Навпаки – для них щодня збільшується шанс закінчити все в пригожинському стилі.

Другу частину інтерв'ю з Михайлом Подоляком читайте вже незабаром на сайті 24 Каналу.