Джерело: сайт 24 каналу
Олександра Мезінова називає "Сіріус" своїм дітищем. Але найбільше мріє про те, щоб тварин в притулку було якомога менше: їх забирали в сім'ї, а викидання вихованців на вулицю (звідки вони і часто потрапляють у вольєри притулку) суворо каралося законом. Олександра поділилася з нами історією створення закладу, щасливими історіями "всиновлення" і грандіозними планами на майбутнє.
Важливо Як обрати тварину для малечі: корисні поради
"21 рік тому бездомні тварини нікого не цікавили"
Я мріяла давно навіть не стільки про притулок, а в принципі рятувати масштабно тварин. Мої батьки дуже любили їх і завжди допомагали – і домашнім, і диким. У нас завжди вдома хтось лікувався, когось ми прилаштовували: коти і собаки, пугачі, їжачки, кроленята.
Мама працювала викладачем в школі, тому у неї була велика аудиторія, так би мовити, потенційних власників тварин. Маму дуже поважали і любили, тому отримати вихованця від неї було великою честю. Котів і собак вона віддавала учням з напуттям, дуже серйозно до цього підходила. А вдома завжди жили наші два коти, два пса і було чотири акваріума з рибками – "стандартний набір".
Коли я вже стала жити в своїй квартирі з сім'єю, то зрозуміла, що в таких умовах масштабно займатися порятунком тварин неможливо. Тому вирішила, що потрібно робити притулок. І почалося все 21 рік тому з організації Благодійний фонд "Сіріус". Я спочатку думала, що всі з радістю мені будуть допомагати в створенні комфортного притулку. Але, на жаль, куди б я не зверталася, люди не реагували, або просто говорили, що мені немає чим зайнятися. Бездомні тварини нікого не цікавили тоді. На думку багатьох, їх потрібно було відловлювати і вбивати.
Олександра Мезінова
Так що відгуку я не знайшла ні у кого і сама вже орендувала колишню ферму, з чого і почався притулок. Інформацію черпала більше з-за кордону. Коли хтось їздив до інших країн, то завжди просила мені привозити відео і фото з притулків для тварин – щоб розуміти, як це працює. Десь років 2-3 все утримувалось тільки на гроші нашої сім'ї, а потім вже потихеньку стали підключатися волонтери, спонсори. Про мій маленький притулок почали дізнаватися.
Спочатку я збиралася робити його на 250 собак і 50 котів. 21 жовтня 2020 року "Сіріусу" виповнилося 20 років і у нас – більше 3 тисяч тварин.
Все це, звичайно, невтішні цифри – хотілося б відразу влаштовувати всіх. Але зараз у нас немає ресурсів, щоб максимально займатися піаром тварин. Часто пріоритет – їжа, лікування. А не реклама. Хоча це і мегаважливо.
"В місяць йде близько 1,5 млн гривень"
Я мрію змінити систему притулків в Україні в цілому. Цією думкою я загорілася, вивчаючи досвід інших країн. Багато разів ділилася цією ідеєю з нашими партнерами і результатом став проект, який розробила для "Сіріуса" компанія AIMM. Так, наш притулок стане пілотним і його модель зможуть використовувати інші. Притулок повинен бути місцем тимчасового перебування тварин.
Повинні виконуватися такі функції:
- освітня: формує культуру ставлення до тварин, показати, що вони – рівноправні члени суспільства і сім'ї;
- адаптивна: підготовка бездомних тварин до життя з людиною;
- медична: стерилізація, ветеринарна допомога та ін.
До теми Пес Гермес написав книгу: чому це важливо для кожної бездомної тваринки
Для цього потрібні фінанси і сильна команда. Фінансування ми придумали залучати за рахунок освітньої програми, яку нам запропонував пес – блогер і експерт з людинознавства Гермес. Він написав книгу "Практичні поради з людинознавства", де розкриває поради з пошуку "своєї" людини.
Вона буде продаватися, а кошти від неї – йти на допомогу друзям-сиротам Гермеса. Тому просимо всіх охочих, хто хоче приєднатися до зміни системи притулків в Україні, підтримати кампанію на Big Idea.
Пес-блогер Гермес "допомагає" друзям-сиротам
Зараз для керування притулком необхідно понад 30 людей: співробітники з догляду за тваринами, фельдшер, лікар, два кінолога, два керуючих і три охоронці. Це – в ідеалі. Але, на сьогоднішній день, в притулку працює до 15 осіб, співробітників катастрофічно не вистачає. Все впирається в банальне – фінанси.
Нова модель притулку зробить життя хвостиків комфортним, дасть можливість співробітникам швидше виконувати щоденний догляд за підопічними, з'явиться більше часу на адопцію тварин.
Величезний притулок програє маленькому в тій моделі, яка є зараз в державі. Тому що гроші ті самі йдуть, але потреб – у рази більше. На місяць притулку необхідно 1,5 млн гривень. А ми, в кращому випадку, збираємо половину цієї суми. Борги зазвичай складають від 400 до 900 тис. гривень.
Все, як сніжний ком, накопичується і в кінці року виливається ось така "чудова" сума. Тоді я вже падаю на коліна перед усіма нашими благодійниками, волонтерами та прошу допомогти нам погасити це все. В основному, допомагають громадяни України, але є і спонсори з інших країн.
КМДА десь з 2012-го дає нам по 100-150 тис. на рік. Одна сума була 300 тис., ще одна – 700 тис. і в минулому році було 1,2 млн грн. Але у нас тільки в місяць йде більше, так що це все – символічно, звичайно.
Дуже сумно, що Київ не особливо звертає увагу на приватні притулки. На комунальне підприємство київське, яке, скажімо так, покликане займатися тваринами, виділяють десятки мільйонів гривень. А воно, на жаль, практично не виконує своїх функцій.
Фінансування притулку від місцевої влади – символічне
Багато компаній під час карантину перекрили благодійні програми, що погіршило ситуацію. Тому ми з нетерпінням чекаємо, коли все це закінчиться і всі спокійно зітхнуть. Виходить, що наше виживання зараз дуже сильно залежить від пожертвувань. При цьому кількість тварин, які залишаються без дому, тільки зростає.
"Не віддаємо тварину людям, які "не чують"
Зараз з потенційними господарями тварин ми проводимо співбесіди по телефону. З'ясовуємо, наскільки вихованець потрібен людині і який саме, умови проживання – намагаємося підібрати за результатом розмови. А людина приїжджає, вибирає на місці вже з тих, кого ми запропонували. І ми з ним укладаємо договір, що він, як то кажуть, буде любити, плекати, лікувати і так далі.
Ми можемо відмовити, якщо тварина береться на ланцюг – для того, "щоб гавкала і охороняла". Або якщо у людини немає часу займатися нею. Часто приїжджають люди, які хочуть собаку дуже активну або цуценя, але вони вранці йдуть з дому і пізно ввечері повертаються. Звісно, це – абсолютно неприйнятний варіант. Ми намагаємося запропонувати їм, наприклад, кішку або дорослу собаку.
З потенційними господарями обов'язково проводять співбесіду
Не віддаємо тварину людям, які "не чують": кажуть своє і вважають, що взагалі все знають про вихованців. Добре, коли вони дійсно в курсі всього. Але, в основному, це – люди, які нічого не знають. Припустимо, годувати збираються кашею і кістками. Починаємо пояснювати, що кістки – це не їжа для собак, їм не можна це давати. Відповідають: "У нас багато років собаки живуть, я так годую їх і буду так годувати". Не питання – тоді можете взяти пса десь в іншому місці, якщо віддадуть, з таким підходом.
Я вже навіть нічого не пояснюю в таких випадках – просто дякую за дзвінок. Тому що закінчуються ці розмови тільки тим, що тебе ображають, кричать: "А гроші ви збираєте! І собак не віддаєте, тому що вам треба зібрати гроші!". Люди не розуміють, що у тебе 100 або 3000 тварин, а фінанси йдуть одні й ті самі.
Величезна частина мого життя фактично віддана цьому притулку: здоров'я, нерви, час, гроші врешті-решт. Чому ж я повинна віддавати своїх тварин куди попало? Я хочу влаштувати їх так, щоб я могла спокійно спати і не переживати за їх подальшу долю.
Я бачу, що важливо формувати культуру поводження з тваринами. Люди бояться тримати у себе вихованця, тому що немає місця, де можна отримати комплексну інформацію про догляд і поводження з ним. Вони не знають, що робити з твариною, коли щось трапилося, і залишають її на вулиці або приносять в переповнені притулки.
Багатьох українців потрібно вчити правильно поводитися з тваринами
За 2020-й рік влаштували близько 500 тварин, стільки ж – прийняли
Щомісяця до притулку "приходить" близько 30-40 тварин – з Києва та області. Часто нам дзвонить поліція, ЖЕКи, поліклініки, будинки престарілих – знаходять загублених. Коли були страшні морози, ми, незважаючи на те, що у нас дійсно велика переповненість і величезні борги, брали всіх, хто замерзає. Так за тиждень "приїхали" 32 тварини: коти, собаки, горлиця. Вже навіть є щаслива історія: сім'я забрала хлопчика – собаку, який просто замерзав у снігу.
За минулий рік влаштували близько 500 тварин
У нас є практика влаштування не тільки в Україні, а й за кордоном. Спочатку, звичайно, дізнаємося про господарів, працюємо з волонтерами в інших країнах – немає такого, що вихованці їдуть в нікуди. Оформляємо всі документи, друга сторона оплачує в клініці аналізи і перевезення. В основному, це – Німеччина, також наші тварини живуть в Італії, Швейцарії, США.
Ось у Штати близько 6 років тому дорослу собаку відправили – Лізу. Я її особисто підібрала на вулиці і пообіцяла знайти господаря. Два роки її не хотіли брати і вона була мені, як німий докір – я відверталася, коли бачила її погляд. А потім зателефонувала по вайберу дівчина, українка, з США. Каже: "Побачила вашу Лізу і спокою немає". Переправили її літаком – тепер собака живе на березі океану і просто душа сім'ї, її всі обожнюють і досі відправляють фото, дуже дякують. Я, коли це читаю – плачу. Ось таких господарів ми шукаємо.
Дворняжку Лізу з "Сіріуса" забрали до Каліфорнії
За 2020-й рік ми влаштували більше 470 тварин. Прийшло до нас приблизно стільки ж – плюс-мінус однакова кількість виходить. А в позаминулому році було влаштовано понад 800 – в період карантину рідше беруть і, до того ж, набагато менших тварин: якщо раніше і алабаї, і "німці" йшли, то зараз це, в основному, коти, цуценята і невеликі песики.
Тобто, якби не карантин, то у нас вже непогані темпи були б. Для нашого 3-тисячного притулку по 500 влаштованих тварин на рік і за кілька років нас би вже не було. І це було б прекрасно. Але, на жаль, таке неможливо в нашій країні.
Стерилізація і чіпування свого домашнього улюбленця – це запорука його щасливого і здорового життя. Що зробити для того, щоб в притулках була менша кількість тварин? Прийняти закони і ввести обов'язкову реєстрацію та ідентифікацію тварин (чіпи, жетони).
Тварини, яких ми бачимо щодня на вулицях – результат людської безвідповідальності. Для того, щоб вирішити цю проблему потрібно дивитися на ситуацію глобально, при цьому змінюючи культуру поведінки і ставлення до тварин, приймати закони, які захищатимуть їхні права, говорити про важливість стерилізації і вакцинації, популяризувати "усиновлення" тварин з притулків.
Я прагну максимально зменшити притулок: мені було б комфортно десь 200-250 тварин, як я і думала спочатку. Але надходжень менше не стає.
"Народ наш нарешті "дорослішає"
Ми займаємося також освітньо-просвітницькою роботою. Я їжджу до шкіл, садочків, дитячих будинків. Або вони приїжджають до нас. Проводжу екскурсію і бесіди, в залежності від віку. Показуємо їм відеоролики про наш притулок, про бездомних тварин взагалі – багатьох тем торкаємося.
Але цього недостатньо: коли наш притулок буде реконструйований в центр тимчасового перебування, діти та їхні батьки зможуть наочно на місці познайомитися з усіма особливостями. Проводитимуться екскурсії, майстер-класи про те як необхідно поводитися з тваринами. Будемо проводити кінезітерапію.
Можна буде також отримати консультацію зоопсихологів, кінологів, або взяти шефство над конкретною твариною (якщо, наприклад, батьки дитини поки не готові взяти пухнастиків додому, а вона дуже мріє про такого друга).
Олександра Мезінова особисто проводить лекції для школярів
Взагалі народ наш "дорослішає" нарешті. У порівнянні з 20-ма роками раніше – небо і земля. Діти дзвонять часто, щоб я їм допомогла (у багатьох школярів є мій особистий номер). Це – дуже приємно і я завжди відгукуюся, навіть якщо телефонують з інших міст. Мені важливо, що дітям це потрібно і що вони думають про тварин. Вони ж потім розповідають про це своїм одноліткам, дізнаються, що потрібно робити і що в їхньому місті є волонтери, які можуть допомогти в таких ситуаціях.
Також потрібно, щоб ЗМІ правильно висвітлювали цю проблему. Не так, що: "Жах! Ротвейлер покусав дитину". Питання: а яким чином пса виховували, що він таке зробив? Де дресирування або взагалі заняття з твариною, соціалізація і так далі? Робота з дитиною також – діти часто провокують собак. Про це всім – ні слова. Просто – "тварини-вбивці".
Якось ми забирали песика з села: подзвонили люди, що скажена собака залетіла в сарай, всі налякані. Ми приїхали, бачимо – люди з вилами стоять, тикають ними. А в кутку сараю – цуценя маленьке, облізле. Звісно, у нього оскал – він обороняється з останніх сил і у нього йде аж піна. Ми малюка забрали і ви не уявляєте, який він красень зараз. А так би просто загинув.
Все – через нестачу знань і різного роду упереджень.
"Породисті тварини мають бути дорогими"
Я років 6 тому була в Німеччині і мене дуже здивувало, що там потрібно було заплатити мінімум 100 євро за тварину з притулку, в обов'язковому порядку. Я тоді обурилася: адже ми віддаємо безкоштовно. Думала, що це – якась скнарість.
Мені сказали фразу, яку я не зрозуміла тоді – просто була наївним товаришем. А тепер дуже добре розумію. Вони сказали: якщо людина не може оплатити навіть 100 євро (для німців це не були великі гроші), то як вона буде тварину лікувати, утримувати, платити податки?
Можна, звичайно, допомогти людині, коли в неї ситуація така тимчасово – залишилася без роботи, наприклад. Але віддавати тварину і оплачувати все... Я раніше так робила іноді. Потім подумала: а якщо зі мною щось трапиться або не буде можливості допомагати цим людям, то вони її викинуть? Або годувати не будуть? Навіщо тоді таке влаштування?
У притулку тварин лікують, роблять щеплення, стерилізують
Тому я вважаю, що за тварин з притулку люди можуть щось оплатити і це добре, а не погано. Притулок нічого не повинен оплачувати людям. А породисті тварини повинні бути дорогі – породу потрібно зберігати, правильно розводити. Хочеш породисте – плати гроші. Тоді є гарантія, що людина буде і дорогий корм якісний купувати, максимально доглядати за улюбленцем.
"Ми боремося не з тими, хто на вулиці, а з тими, хто викидає"
Взагалі головне зло – коли плодять цуценят і кошенят, а потім викидають на вулицю. Села навколо всі були проти стерилізації, вважали: "собака не буде охороняти, буде товста і лінива". Я їм багато часу пояснювала, ходила в магазини, розмовляла як би між іншим. Тепер вся округа приїжджає до нас.
Села навколишні вже перестали на нас гарчати. Вони нас 4 рази підпалювали раніше – горів паркан. Справа в тому, що до нас тут було якесь виробництво – стояв дуже жахливий запах і багато відходів, які викидали на звалище поряд з селом. Ось люди думали, що ми будемо таке ж творити. А так бачать, що ми нікого не чіпаємо. Більше того, будь-яка людина з округи може зателефонувати, попросити забрати тварину або стерилізувати, полікувати.
Притулок чотири рази намагалися підпалити
Насправді ж ми боремося не з тими тваринами, які живуть на вулиці, а з тими, хто їх викидає. А це – вітряні млини. Поки не буде законодавства.
Один законопроєкт раніше вже був, але його "зарубали". Зараз ми хочемо доробляти другий – подібний. Я дуже сподіваюся, що цього разу нам все вдасться. Тому що без цього ніяк.
Ми просто локально бігаємо гасимо пожежі з відром, коли треба накривати це все масштабно. Так, як в інших країнах – у Нідерландах, Чехії і так далі. Там практично немає безпритульних тварин, хіба іноді коти. І процес цей зайняв від 3 до 7 років, у кого як.
Притулку необхідна реконструкція
У нас зараз, в основному, дерев'яні вольєри. Є також дві кам'яні будівлі. Звичайно ж, для того, щоб максимально поліпшити умови для наших тварин і щоб було приємніше співробітникам і гостям, потрібна реконструкція. Ми 13 років тулилися в орендованих приміщеннях і постійно ремонтували чужі будівлі. Тепер хочемо зробити реконструкцію в притулку, де земля вже наша.
Для реалізації буде побудований 51 модуль, кухня, склади для харчування і матеріалів, парк для прогулянок, карантинне, інфекційне відділення. Також буде проведено озеленення території. У кожному модулі – 16 вольєрів. Вартість одного модуля становить близько 2,5 млн.грн.
Важливо, щоб притулок був реконструйований згідно з планом: відео
Архітектурна компанія AIMM зробила проект, який передбачає дуже комфортні вольєри – конструкції для собак, котів. Дуже важливо, що вони – теплі. Там буде всередині виведена вода, каналізація, вентиляція.
Зараз такого у нас практично немає – лише одна будівля. Плюс – тварини не бачитимуть одне одного. Зараз у нас велика біда: вольєри розташовані один навпроти одного і призводить це до того, що собаки дуже сильно нервують, заводять один одного, багато гавкають.
Також в планах – гідні інфекційне і операційне відділення. Зараз у нас є операційна, але там живуть цуценята та кошенята. Це ж приміщення у нас працює і як офіс, і як такий ось центр притулку. А хотілося б, щоб операційна була операційною, а окремо було місце, куди ми могли б прийти з людьми – поговорити, обговорити проблеми притулку або їх бажання взяти тварину. Стаціонар ми раніше почали робити, але зайняли котами.
Обов'язково важливо зробити кімнату адопції, де люди могли б бачити на екрані наших тварин – відео, фотографії – і обирати. Тому що не завжди зручно ходити по притулку:
- через погоду і велику площу (4 гектара);
- для багатьох це – дуже важко морально.
Люди бачать цих тварин і дуже засмучуються, бо хочеться забрати взагалі всіх. Для багатьох це просто шок – потрапити до притулку, де стільки сирітських очей. І часто їдуть, так і нікого не обравши, але з обіцянкою повернутися.
Буде набагато ефективніше, коли люди просто нам говоритимуть приблизно, кого б вони хотіли, а ми – надаватимемо відео і фотографії тварин, згідно їх вподобанням.
Зараз вольєри для собак в "Сіріусі" виглядають так
Також у модулях передбачені дворики для того, щоб тварини могли там гуляти. Зараз у нас є великий вигульний парк з двома озерами. Але туди тварину можуть вивести тільки волонтери на повідку, а всі інші чекають свого вигулу. Є у нас і вигульні майданчики, але вони невеликі і це не зовсім зручно.
Також плануємо нові приміщення для котів – "котячий будинок" двоповерховий в склі. Тобто можна буде спостерігати, як котики грають, як біжать до людей. Візуальне сприйняття – дуже важливо. Коли вони всі перед тобою, за склом, а не в клітці – це краще сприймається і одразу ж вибирається хтось. Я вже спостерігала за цим.
Один такий модуль будується за кілька місяців і, на цей момент, він коштує 2,5 млн гривень. Але зараз у нас йде робота над тим, щоб перепроєктувати ці будівлі – максимально здешевити і зробити ще комфортнішими. Ми побудували перший модуль, будуємо вже другий. Я сподіваюся, що надалі вони будуть коштувати набагато менше і, в зв'язку з цим, знайдуться більше охочих допомогти нам зробити реконструкцію.
Яким буде "Сіріус" після реконструкції:
Я хочу, щоб притулок був просто таким перевалочним пунктом: тварина "приходить", ми її "приводимо до ладу", і тут же вона "йде". Для цього нам потрібна реконструкція – одна зі сходинок до досягнення моєї мрії, такого "притулку майбутнього".
Ми відкрили окремий рахунок для реконструкції – реквізити є на сайті. 5 млн вже один наш благодійник вклав – на два модуля якраз.
Актуальні потреби притулку
Один із перших варіантів – корм сухий для малечі і стареньких. Також дуже потрібні шприци на 2 мл – зараз якраз починається вакцинація. Решта – стандартні препарати та корми, які потрібні завжди.
Крім того, тут завжди раді професійним фотографам і кінологам, які могли б допомогти з соціалізацією тварин, щоб ті швидше знайшли будинок. Чекають і охочих допомогти пиляти дрова, щоб зробити дерев'яні підлоги у вольєрах – більшість старої підлоги вже прогнила. Свій будівельник у притулку є, але однієї людини для такого обсягу робіт мало.
Вічне питання – фінанси. Без грошей не буде ні їжі, ні будівельників, ні лікування – нічого.
Ну і, звісно ж, дуже потрібні господарі для тварин – "у великих кількостях". Якщо хочете взяти собаку або котика – звертайтеся до волонтерів притулку: +38 067 509 18 92, +38 096 131 03 91.