Про повоєнну Україну та освіту: як лауреатки конкурсу "Наука – це вона" змінюють країну на краще

Інші одинадцять лауреаток конкурсу "Наука – це вона" дотримуються тієї ж думки. Вони бачать Україну майбутнього прогресивною, толерантною, інклюзивною, і готові докласти зусиль задля повоєнної відбудови України.

Однак для цього талановитій та активній молоді вже зараз потрібно заручитись підтримкою від соціальних проєктів та ініціатив. Розповідаємо на прикладі "Наука – це вона", як благодійні проєкти можуть допомогти молоді розбудовувати повоєнну Україну.

"Наука – це вона": півтисячі есе і мрії дванадцяти дівчат

"Наука – це вона" – конкурс, через який про науковиць почали говорити не лише в Україні, а й у всьому світі. Це проєкт, який змотивував українських дівчат звернути увагу на STEM-спеціальності.

У межах проєкту – п’ять сучасних художників написали портрети 12 українських науковиць, щоб популяризувати STEM-спеціальності серед дівчат та підвищити обізнаність про жінок-вчених України. Своєю чергою, школярки та студентки зі всієї України могли написати есе про здобутки науковиць та надіслати їх на конкурс.

Попри те, що українці доволі мало обізнані в жіночих персоналіях, які творили й творять науку України, за місяць журі отримали 561 есе. У підсумку, вони обрали дванадцять переможниць від 14 до 20 років, які бачать своє майбутнє у біотехнологіях, іноземних мовах, математиці, архітектурі та інших науках. Дванадцять юних дівчат з грандіозними мріями.

Переможниці конкурсу "Наука – це вона" / Фото STEM is FEM

Щоб нагородити лауреаток конкурсу "Наука – це вона", організатори влаштували благодійний вечір, у рамках якого продали картини. Переможниця гран-прі – Анастасія Суворова – завдяки аукціону отримала понад 30 тисяч доларів. Дівчина написала есе про орнітологиню Наталю Атамась. Організатори згадують, що 20-річна Анастасія планувала стати культурологинею і мріяла про режисуру.

Анастасія Суворова / Фото STEM is FEM

Інші лауреатки конкурсу також отримали гранти, можливість постажуватися в держустанові або компанії мрії та таке інше. Наприклад, 15-річна Дар’я Гречанюк написала есе про медичну генетикиню Світлану Арбузову і в якості винагороди отримала екскурсію в Міністерство закордонних справ України разом з міністром Дмитром Кулебою. Дівчатам дали поштовх для розвитку у будь-якому напрямку, до якого у них є натхнення.

Нагороджують Надію Касянчук / Фото STEM is FEM

На церемонії нагородження ця історія могла б і закінчитись, адже дівчата вже написали есе і нагороди отримали. Але після цього організація STEM is FEM влаштовувала виставки картин у головному осередку ЮНЕСКО в Парижі та Нью-Йорку, в київському метро та МЗС, а також розіслала понад 400 наборів плакатів по школах всієї України.

Вже пройшов рік з церемонії нагородження лауреаток конкурсу. Дівчата розповідають, що завдяки "Наука – це вона" вони мають можливість створювати нові проєкти і оплачувати навчання. Чимало лауреаток діляться, що завдяки перемозі у конкурсі вони здійснили свої давні мрії. Як змінилось життя дівчат, – розповідаємо далі.

Наприклад, Богдана Якобчук, коли написала есе "Скляні стіни, халати, біосинтез" про видатну молекулярну біологиню Ганну Єльську, розповідала, що хоче бути популяризаторкою і комунікаторкою науки, працювати в інтерсекційних дослідженнях зв'язку між соціобіологією, прикладною наукою та теорією мемів. А 19-річна Надія Касянчук, яка написала есе про нейробіологиню Нану Войтенко у віршах, казала, що хоче розвиватись у сфері біотехнологій.

Через рік після перемоги Богдана Якобчук вступила на бакалаврат з філології в УКУ. Анна Бросаліна, що виграла конкурс завдяки есе про математикиню Марину В’язовську, після цього пройшла навчання в Tumo Kyiv за напрямками програмування, графічний дизайн та робототехніка. Надія Касянчук змогла оплатити навчання на заочній формі медичного університету і курси з веб-дизайну.

Анна Бросаліна / Фото STEM is FEM

А Дар’я Гречанюк, яка у свої 15 років стала лауреаткою конкурсу завдяки своєму есе про медичну генетикиню Світлану Арбузову, відмічає, що організатори здійснили неможливе. Завдяки "Наука – це вона" дівчина зустрілась з міністром МЗС Дмитром Кулебою. Навіть під час війни та окупації її рідного Бердичева вона згадувала цю зустріч.

Тоді доля подарувала мені можливість наблизитися до мрії. Я й досі, попри війну й окупацію рідного міста, не втратила надії на здобуття вищої освіти й працевлаштування в МЗС,
– розповідає Дар’я.

Але всі лауреатки "Наука – це вона" сходяться в думці про те, що найголовніший ресурс, що вони отримали завдяки перемозі – це спілкування.

"Неймовірним досвідом стала поїздка в Київ, зустріч із Першою леді й науковицями, а також чудовими гостями. Надихнувшись іншими переможницями, я почала волонтерити, брати участь у різних проєктах", – розповідає 16-річна Олена Петришин, що написала есе про генетикиню Оксану Півень. – "Переді мною відкрилося багато можливостей завдяки тому, що в мене за спиною було таке досягнення. Це допомогло мені стати альтернативною кандидаткою на програмі обміну учнями, тобто є ймовірність, що я поїду на 11 клас у США".

Єлизавета Лазарєва, що надихнулась прикладом математикині Олени Ванєєвої і написала про неї есе, продовжує: "Перемога у "Наука – це вона" дала безліч крутих знайомств і дуже багато мотивації. Після перемоги з’явилася віра в себе та в те, що немає нічого неможливого. І, звісно, бажання вивчитися та довести всім, що жінкам теж є місце в науці".

Єлизавета Лазарєва та математикиня Олена Ванєєва / Фото STEM is FEM

А Марта Швець, що перемогла з твором про есе про кібернетикиню Катерину Ющенко, зізнається, що вдячна STEM is FEM за впевненість у собі, нові знайомства, азарт та важливий досвід.

Упродовж останнього року я взяла участь у стількох конкурсах, активностях, відборах на програми обміну, що минулорічна Марта очманіла б від сучасної версії себе!,
– розповідає Марта.

Знання зі всього світу заради відбудови України

За рік після перемоги у конкурсі "Наука – це вона" дівчат розкидало по всьому світу: через війну дехто був вимушений виїхати за кордон, дехто – лишився в Україні. Але всі лауреатки продовжують вірити у майбутнє української науки, українських жінок та України, і планують всі свої знання та досвід застосувати під час повоєнної відбудови країни.

Олена Петришин каже, що для неї повоєнна Україна – країна зі свідомими громадянами, де люди цінують одне одного і тримаються разом.

Я уявляю безпечні міста, доступні для людей різного віку та тілобудови. Я хочу бачити школи, які відрізняються від радянських – школи, в яких у дітей набагато більша свобода самореалізації,
– розповідає Олена.

Інша лауреатка конкурсу Олена Коваленко вважає, що Україна стане високорозвиненою країною зі стабільною економікою, відсутністю корупції, неосяжними технологіями та талановитими людьми. "Моїм місцем в розвитку України була б сфера діджиталізації та автоматизації, адже саме сфера IT може значно покращити економіку нашої країни", – розповідає дівчина.

Богдана Якобчук теж планує докласти зусиль до розвитку країни, але до цього вона планує закінчити магістратуру за кордоном та розширити своє академічне коло, щоб набратись якомога більше знань та досвіду.

Дар’я Гречанюк ще тільки планує вступати до вишу, але вже впевнена – буде навчатись тільки в Україні. Дівчина розповідає: "Хочу зробити якийсь вагомий внесок у розвиток своєї країни, посилити її авторитет серед інших держав. Прагну, щоб світ завжди говорив про Україну, захоплювався нею!".

Ярослава Назаренко теж бачить своє майбутнє саме в Україні, можливо, у ролі інженера або вчителя – людини, яка приносить користь суспільству і країні.

Щоб молодь потім збудувала нову країну, їй потрібно дати можливість продовжувати навчання як у школі, так і у ВНЗ. Потрібно ще вдосконалювати систему дистанційного навчання, щоб якість знань була не гіршою, ніж офлайн. І, скоріш за все, у майбутньому потрібно створити сприятливі умови для студентів (навчальна база, обладнання, гуртожитки, стипендії), щоб заохотити їх залишатись в Україні, а не їхати кудись за кордон шукати долі,
каже Ярослава.

А інша призерка конкурсу Єлизавета Лазарєва впевнена, що найголовніше для створення ідеальної країни у нас вже є: непогана освіта, чудові спеціалісти та перспективна молодь. Вона теж мріє повернутися додому після того, як закінчить навчання, та зробити свій внесок у відновлення країни.

Анна Бросаліна, у свою чергу, вважає, що для подальшого розвитку України її громадянам потрібно відмовитись від всього російського, а для молоді мають створювати все більше освітніх можливостей.

Марта Швець підтримує свою колегу по конкурсу та додає, що вже зараз потрібно боротися не тільки на воєнному фронті, а й на культурному.

Марта Швець з Оленою Зеленською / Фото STEM is FEM

Анастасія Суворова, що виборола гран-прі, сподівається що у повоєнній Україні будуть боротися з такими проблемами, як-от ґендерна нерівність та гомофобія, корупція та "аполітичність" серед молоді. У свою чергу, вона мріє працювати в українській кіноіндустрії чи в сфері культурних проєктів та сприяти популяризації українського кіно та культури.

Надія Касянчук ж упевнена, що дуже часто після найстрашніших часів приходить найбільший розквіт. "Хочу в це вірити, і вірю! Головне для молоді зараз намагатись пам’ятати про свої мрії та плани і чітко рухатись до них: піти на гурток з танців, вступити в омріяний університет чи винайти ліки від раку. Коли кожен робитиме те, що любить і що вміє найкраще, тоді в України точно буде світле і яскраве майбутнє", – розповідає Надія.

А Юлія Павленко, що пройшла стажування в Мінцифри, тим часом хоче закінчити бакалаврат, а потім вступити на магістратуру в іншу країну, щоб привнести якомога більше різного досвіду у повоєнну Україну.

Нам в Україні потрібно ще багато освітніх програм з різних суспільно важливих тем. І я говорю не лише про м'які навички, але й про знання з тем прав людини, функціонування держави, рівноправ'я, податкової системи України тощо. Усі ці теми надзвичайно важливі для українського суспільства, яке має ще багато потенціалу для розвитку, – каже Юлія.

Дівчина вірить, що майбутнє України – за молоддю, тому зараз потрібно працювати над підвищенням її активності та заохочувати її до участі у суспільному житті країни.

Зустріч Олени Зеленської з лауреатками конкурсу "Наука – це вона" / Фото STEM is FEM

"Зараз, під час війни, підтримка молоді актуальна та важлива, як ніколи. Після перемоги молодь буде відбудовувати Україну. І ми маємо їй допомогти. Задля цього STEM is FEM кожного дня працює зі спільнотою та запускає нові проєкти – клуби психологічної підтримки, IT-курси, інші просвітницькі ініціативи, доцільні часу, в який ми живемо. Це надважливо. І я закликаю долучатися до таких ініціатив усіх українців", – говорить засновник STEM is FEM та "Наука – це вона" Сергій Токарєв.

Ініціатор проєкту впевнений, навіть один соціальний проєкт може змінити майбутнє дванадцяти дівчат, а дванадцять дівчат можуть змінити майбутнє повоєнної України.