За два з половиною роки ті з вас, хто стежать за моїми дописами (чесно – не почуваю себе тим "топ-блохіром", але все ж таки комусь ті дідові витребеньки таки цікаві), знають, що я завжди намагаюсь не накручувати напруженість, не протиставляти одну групу іншій, допоки ці групи складаються з українців.

Винятками є меншоватні та нацюки, з ними я ніколи теревенів розводити не стану. Але, загалом, дід є людиною досить поміркованою, аби не волати про палі та гілляки через будь-яку бздуру на кшталт Липецької фабрики або неправильного прононсу при вимові визначення слова "смолоскип".

Це була преамбула. А тепер – амбула. Наразі виходить так, що наша поліція нас берегти аж ніяк не може, бо просто не має на те повноважень. Подивився я ото через вічну мою цікавість на ті устави та інструкції і зрозумів, що в будь-якому більш-менш серйозному випадку у поліцейського просто нема жодних варіантів дій. Якщо він ніц не зробить, як у тому випадку з покидьками з Миколаїва – то він буде неправий, а якщо щось зробить – то він буде знову неправий. В обидвох випадках покидьки залишаються у виграші. Тож поліція у нас красива, але вкрай уразлива через відсутність чітких прав та обов'язків, якими вона може керуватися.

Окрім того, ми, як громадяни, теж не маємо жодного права захищати себе. Закону про цивільну зброю нема, самозахист прописаний таким чином, що перевищенням його меж можна вважати неввічливе слово на адресу грабіжника, а травмати та всіляка газова чухня – то є не самозахист, а самозаспокоєння.

Тому можу сказати єдине. Якщо становище не буде змінене вже просто зараз – а саме, через прийняття відповідних законів протягом вересневої сесії Верховної Ради (з одного боку – закону про повноваження поліції, з іншого – закону 1135-1 про володіння цивільною зброєю та її застосування), то в Україні неминуче почнуть з'являтися загони самооборони, цивільні патрулі, озброєні бодай незаконною зброєю, якої в нас нині багато, а також підпільні організації, які своєю метою будуть ставити фізичне знищення злочинців. Бо мертвий мажор, який когось зґвалтував, вбив чи пограбував, принаймні не зможе повторити свій вчинок.

Хто хоче – може вважати це закликом, я не боюся. Проте, я просто констатую наявну реальність. Із закликами чи без них – так буде.

Читайте також: Якби іноземець в Україні захотів вивчити мову, він вивчив би... російську