На Росію чекає небезпечний перелом: ексголова MI6 розкрив слабкі місця режиму Путіна
Колишній керівник британської розвідки MI6 сер Річард Дірлав у розмові з ведучим Деніелом розібрав ключові загрози для режиму Володимира Путіна. На думку експерта, повномасштабна мобілізація стане критичною політичною вразливістю для Кремля, адже вона кине в м'ясорубку синів російського середнього класу та спровокує протестний рух матерів за афганським сценарієм.
Росія дедалі більше виснажується через війну проти України, а ресурси, які дозволяли Кремлю уникати непопулярних рішень, поступово закінчуються. Водночас Володимир Путін опинився в залежності від Китаю, а спроби Москви зберегти вплив на міжнародній арені стають дедалі складнішими.
Чи зможе Кремль і далі купувати лояльність росіян грошима, чому Путін боїться оголошувати мобілізацію та як Китай використовує слабкість Росії – в інтерв'ю 24 Каналу пояснив колишній очільник британської розвідки MI6 сер Річард Дірлав.
Фінансова пастка та кінець прихованого вербування
Росія наближається до критичної межі у своїй здатності фінансувати війну проти України. За оцінкою Дірлава, фінансові аспекти конфлікту стають нищівними для Москви у середньо- та довгостроковій перспективі.
Досі Кремль уникав масового невдоволення, використовуючи кошти Суверенного фонду для залучення контрактників, переважно з неєвропейських, депресивних регіонів Росії. Проте ці фінансові резерви стрімко зменшуються і добігають кінця.
Коли грошовий ресурс для купівлі лояльності та гарматного м'яса вичерпається, російське керівництво постане перед необхідністю ухвалювати радикальні рішення для продовження бойових дій. Саме цей перехідний етап несе найбільшу загрозу для внутрішньої стабільності режиму.
Повна розмова з Дірлавом: дивитись відео
Мобілізація як політичний вирок: афганський прецедент
Ключовою вразливістю Володимира Путіна є повномасштабна мобілізація. Якщо Кремль наважиться на цей крок, під загрозою опиняться сини російського середнього класу, яких неминуче кинуть в українську м'ясорубку.
Річард Дірлав наголошує, що в цей момент у гру вступить потужний соціальний фактор – російські матері та бабусі.
Історичний прецедент уже існує: під час війни в Афганістані саме кількість загиблих та реакція сімей призовників мали колосальний вплив на політичну ситуацію в Радянському Союзі.
Мобілізація стане тим порогом, який трансформує військову проблему Росії у її тотальну політичну слабкість. У середньостроковій перспективі такий крок може призвести до серйозної халепи для Путіна та його оточення.
Геополітична ізоляція та статус васала Китаю
Внутрішня слабкість Росії підсилюється її стрімкою втратою позицій на міжнародній арені. Аналізуючи нещодавню тристоронню зустріч між Дональдом Трампом, Сі Цзіньпіном та Володимиром Путіним, ексголова MI6 констатує: жодної Ялти-2 не відбулося.
Зміст зустрічі був мінімалістичним, а основний діалог розгортався виключно між лідерами США та Китаю. Роль Путіна на цьому саміті була маргінальною. Візуально та дипломатично він був відсунутий на другий план – Сі Цзіньпін приділяв значно більше уваги Трампу, а на спільному фото російський диктатор навіть не стояв поруч із китайським лідером.
Історично Росія вже перетворилася на васальну державу та молодшого партнера Пекіна. Економічний потенціал Росії не дозволяє їй претендувати на статус рівноправної наддержави.
Ба більше, залежність від Китаю створює для Путіна додаткову непевність. Хоча Пекін продовжує постачати запчастини та електроніку для російської оборонної промисловості, стратегічно Китай віддав би перевагу завершенню конфлікту. Якби ця підтримка припинилася, наслідки для російської армії були б катастрофічними.
Показовим стало й те, як китайська сторона організувала прийом світових лідерів у Шеньчжені. Сі Цзіньпін особисто зустрів Дональда Трампа біля літака, тоді як Володимира Путіна зустрічав керівник канцелярії ЦК Компартії Китаю Цай Ці. Під час спільного фотографування російський диктатор також опинився осторонь від американського президента та голови КНР. Цей епізод привернув увагу журналістів на тлі дискусій про дедалі більшу залежність Москви від Пекіна.
Деградація російської дипломатії та шпигунські ігри Пекіна
Показовим індикатором падіння статусу Росії є фігура міністра закордонних справ Сергія Лаврова. За словами сера Річарда Дірлава, Лавров, який колись вважався шанованим дипломатом, нині перетворився на відверто неприємного персонажа.
На Заході його відверто зневажають за роль у виправданні путінської агресії, і під час міжнародних зустрічей його роздратування статусом молодшого партнера Китаю стає все більш очевидним.
Водночас сам Пекін веде власну агресивну гру, яка виходить далеко за межі партнерства з Росією. Коментуючи шпигунський скандал навколо компанії Nvidia, ексголова MI6 зазначив, що китайська розвідка роками цілеспрямовано викрадає західну інтелектуальну власність. Штучний інтелект є передовою лінією змагання між США та Китаєм, тому китайські спецслужби діють вкрай агресивно, використовуючи підставні фірми, як це сталося в Сінгапурі.
Це свідчить про те, що Пекін зосереджений на власному технологічному домінуванні, а Росія для нього – лише тимчасовий інструмент у глобальному протистоянні.
Дипломатичні ілюзії та провал швидких угод
На тлі військових та економічних проблем Росії, спроби певних західних політиків нав'язати Україні невигідні мирні угоди виглядають відірваними від реальності.
Коментуючи заяви Джареда Кушнера щодо можливої здачі Донбасу в обмін на гарантії безпеки за статтею 5 НАТО, Дірлав називає його дилетантом у дипломатії, чиї слова не варто сприймати серйозно. Російські пропозиції щодо нового європейського пакту про безпеку є старою ідеєю Кремля і повною нісенітницею, яка суперечить баченню НАТО.
А заклики Дональда Трампа до європейських лідерів щодо припинення підтримки України викликають обурення та масово відкидаються в Європі. Серед європейських союзників існує міцний консенсус щодо неприйнятності такого підходу.
До слова американський переговорник Джаред Кушнер заявив, що Вашингтон нібито переконав Росію погодитися на гарантії для України за зразком статті 5 НАТО. Та він наголосив, що такий механізм має відповідати інтересам США та бути частиною ширшого пакета безпеки. Ці заяви знову порушили питання про те, наскільки реалістичними є домовленості з Кремлем і чи можуть вони забезпечити Україні надійний захист.
Удари по інфраструктурі та прогноз на майбутнє
Україна продовжує демонструвати здатність завдавати болючих ударів по російській військовій машині. Успішна атака дронами та ракетами по Керченському мосту напередодні міжнародних самітів стала хитрим тактичним ходом Києва.
Це продемонструвало всьому світу нездатність Росії захистити свою критично важливу інфраструктуру та підкреслило високий рівень українських розробок озброєння.
Нагадаємо нещодавня операція СБУ та Сил оборони проти Кримського мосту продемонструвала можливості українських далекобійних засобів ураження. За оприлюдненою інформацією, для атаки застосували безпілотники "Паляниця", ракети "Нептун", "Рута" та FP-5 "Фламінго". Окремо видання The Times повідомило, що під час операції українські військові змогли скоординувати дрони й ракети через альтернативний канал передавання даних, без використання Starlink.
Прогноз на найближчі пів року залишається незмінним: поки Путін утримує владу, кардинальних змін у позиції Росії не відбудеться. Водночас Україна, яка успішно повертає території та вражає стратегічні цілі в глибині Росії, не піде на жодні компроміси.
Попри надзвичайний тиск на цивільне населення через російський ракетний терор, українське суспільство демонструє неймовірну стійкість, яка лише гартується в умовах війни на виснаження.