Логіка дій Трампа щодо України

Спочатку нагадаю логіку дій Дональда Трампа. Про це заявив Ігор Тишкевич, інформує 24 Канал.

До теми Жодна війна не безкінечна: що потрібно усвідомити українцям вже зараз

На українському напрямі логіка Трампа проявляється у такому собі "трикутнику".

1. Забезпечити швидке припинення вогню. Бажано до американо-китайського саміту, який відбудеться влітку. Тобто вийти з позицією, де США є драйвером мирного процесу, визначають конфігурацію та межі угод. В іншому випадку доведеться просити допомоги Сі Цзіньпіна. Це означає, що і MAGA не працює, і Пекін входить зі своїми інтересами до регіону як "миротворець".

2. Змінити підходи політики США на українському напрямі та продемонструвати виборцеві політику отримання вигоди для США. Це угода про ресурси. Простіше кажучи, Трамп показує виборцю, що вже надана Україні допомога "окупилася" і надалі приноситиме дохід.

3. Намагатися продемонструвати нові підходи до політики на російському напрямі. Якщо дуже просто – шляхом розвитку економічних відносин із Москвою спробувати зіграти у стримування Пекіна. А також не дозволити Росії пройти "точку неповернення" у процесі посилення технологічної та економічної залежності від Китаю.

Чого Путін хоче від переговорів

Тепер про інтереси Владіміра Путіна. Мир та Торгівля? Ні. Для Путіна важливо підтвердити амбіції Росії на статус глобальної супердержави. Але тут є одна проблема – без явної картини перемоги таке неможливо. Оскільки і КНР, і США влаштовує ситуація послаблення російського впливу у світі. Але не влаштовує варіант розгрому будь-якої зі сторін у російсько-українській війні.

Путін усвідомлює ризики посилення залежності від Китаю та намагається торгуватися зі США (а в перспективі з ЄС), щоб знайти новий баланс. Процесу заважає війна. Але й вихід на мир без "картини перемоги" для Росії не варіант.

Тому воювати Кремль налаштований досить довго. Як мінімум, провести літню кампанію, щоб спробувати досягти вигідного становища на фронті. Ставити через ці плани трек переговорів із Трампом Путіну так само не хочеться. Тому використали ідею з "прямими переговорами у Туреччині".

Коротка ідея, яка поки що виходить у Путіна: шляхом початку "прямих переговорів" спробувати поділити переговорні треки Росія – Україна, Росія – США і, можливо, Росія – Євросоюз. Тобто вичленувати "українську проблему", щоб вона замість визначального чинника у відносинах із країнами західної цивілізації стала просто тлом.

Таке Росія вже провертала у 2022 році під час укладання "зернової угоди". Там були документи щодо режиму судноплавства і паралельно (формально ніяк не пов'язана з ними) Генеральна ліцензія №6 (зараз уже General License 6D), яка звільняла від санкцій усі російські добрива.

У 2025 році ідея та сама – затягнути Україну в нескінченні розмови та суперечки, до якогось аналога Тристоронньої контактної групи в межах "Мінська-2". Водночас вести окремий діалог із Вашингтоном та європейськими столицями. Далі кожну нібито "поступку" на українському напрямі продавати як основу для поступок з боку США та ЄС. Водночас не розв'язувати питання по суті.

Домовленості між Путіним і Трампом не стануть драйвером для миру

Низка європейських лідерів чудово розуміє цю логіку і тому виступає за формат "перемир'я, а потім переговори". До них приєднується Туреччина, для якої вихід Росії з війни з сильними позиціями є загрозою політиці поширення свого впливу на Близькому Сході, Центральній Азії, на Кавказі та в Чорноморському регіоні (і навіть в Африці, до речі).

Але слабке місце у цій формулі – США. Дивимося на початок тексту на тріаду інтересів Трампа. Бонуси на українському напрямі він уже одержав. Два інші питання були у підвішеному стані, оскільки переговори щодо закінчення війни та переговори про співпрацю з Росією були пов'язані в один пакет. Путін підказав – треки можна розділити. Адже "переговори" у Стамбулі відбулися.

Трамп прийняв ідею і зараз пропонує зафіксувати ситуацію – де є російсько-українські переговори і є розмова про спільний бізнес Москви та Вашингтона, що для Трампа цікавіше.

Тому нас змушуватимуть йти на продовження "прямих переговорів". Користі від цього буде мало. Ймовірність укладання миру протягом найближчих 3 – 4 місяців вкрай мала. Адже Путіну потрібна картина перемоги. Тобто успіхи на фронті + поступки з боку США, ЄС та НАТО. До речі, першу Трамп дав "авансом", заявивши, що Україна навряд чи стане членом Альянсу. Тому будуть регулярні зустрічі за досить інтенсивних бойових дій.

Читайте також Путін – останній імператор: чому його мрія про велич Пьотра I приречена

Паралельно Трамп намагатиметься домовитися з Путіним. Не лише зі стратегічних питань (ресурси, Арктика), а й з питань "швидкої вигоди". Мовиться про повернення Росії на європейський ринок нафти та газу. Але вже через прокладку – якусь російсько-американську компанію.

Може, це стане драйвером до миру? Ні! Навіть, якщо будуть чорнові домовленості, США можуть почекати до осені – періоду різкого зростання попиту на газ у Європі. Це збігається за термінами отримання ясності в успішності чи провалі російської літньої військової кампанії.

Як діяти Україні

Українській делегації доведеться регулярно їздити на зустрічі з російськими емісарами без серйозних перспектив досягнення прийнятного результату.

Ситуація складна, але не безвихідна. Пам'ятаємо, що ідея розділити переговорні треки та ідеї Трампа про бізнес з Путіним не задовольняють цілу низку держав. Це означає, що українським делегаціям буде вкрай важливо проводити консультації щодо вироблення системи взаємодії з європейськими партнерами та Туреччиною. А так само (що б дуже не сподобалося Трампу, але мало б ефект), спробувати створити свій трек консультацій з КНР, Бразилією та Індією – ядром БРІКС.

Завдання – до осені мати механізм співробітництва як мінімум із країнами старої Європи, Великою Британією і Туреччиною. А також переговорний трек із ядром БРІКС. За такого варіанту Трампу та Путіну буде вкрай складно реалізувати свої ідеї щодо спільного бізнесу ціною України.