Тиняючись дорогами фронтового Донбасу, журналіст може побачити що завгодно. Доля занесла нас на взводний опорний пункт однієї з рот одного з батальйонів 53-ї бригади Збройних Сил України, тобто – на якийсь край географії. Здавалося, здивувати воєнкора вже неможливо. А ні, виявляється – можна!

Читайте також: Танки на світанку: старлей Роман про військову техніку та своїх підлеглих

Неповних 40 кілограмів енергії та оптимізму – таким було перше враження, коли ми побачили Юлю. Автомат і бронежилет напевне сильно контрастували б з дитячим образом, якби не вміла хватка і професійний погляд на під'їзді до взводного опорного пункту. Дівчина – військовий професіонал з бойовим досвідом, який добре знає свою справу. Про обстановку розповідає цілком по-діловому. Перше враження розвіюється миттєво…

Українські військові
Ось такий позитивний настрій панує серед військових

Утім, не варто думати, що гарні фахові знання стали приводом для надмірної серйозності чи, тим більше – суму. Такий він залізний характер українських амазонок. Добрих і веселих у товаристві, серйозних у роботі, спокійних в екстремальній ситуації. Вибухова суміш уміння сміятися там, де плачуть інші, безтурботності на привалі і смертоносної майстерності – в бою.

Командир бойової машини, командир відділення взводу зв'язку старший солдат Юлія "Білка"

Юлія
Старший солдат Юлія

Як потрапила на службу?

Було бажання. У мене чудовий колектив. Усі дружні. Намагаються бути дружніми і підтримувати один одного за будь-яких обставин. Звичайно, можуть траплятися якісь непорозуміння, як і будь-де, але вони проходять дуже швидко і не впливають на загальний психологічний клімат.

Воюю з лютого 2017-го року. В сім'ї мене всі підтримали. Звичайно хвилюються. Як не хвилюватися? Побратимам бажаю наснаги і терпіння. А ще – скоріше повернутися додому.

Плани на майбутнє?

Коли скінчиться війна – подивимося.

Особисті плани?

А у мене все є (сміється – Прим. авт.) В армії у мене є все. Навіть собака, про яку завжди мріяла і якої у мене не було в мирному житі.

Всі фото автора

Читайте також: Танки йдуть зі світанком, або Перед боєм завжди є страх