Річниця потоплення "Москви" і витік даних Пентагона: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Ба більше, потоплення "Москви" показало, що російські загарбники не зможуть домінувати у Чорному морі. Про це та багато іншого в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк.

До теми В Україні з нагоди затоплення "Москви" з'явиться нове свято: що відзначатимуть українці

Річниця потоплення "Москви" та бойова готовність флоту Росії

13 квітня 2022 року наші "Нептуни" надкусили Крейсер "Москва". А вже 14 квітня він відправився на дно. Сєргєй Шойгу повідомив, що Тихоокеанський флот приведений до бойової готовності. Росіяни начебто планують наростити здібності, вирішувати завдання щодо відображення агресії ймовірного супротивника тощо.

Це вони вирішили "відсвяткувати" так річницю затоплення "Москви". Бо рік про нього мовчали, а саме 14 квітня вирішили Тихоокеанський флот підняти, це збіг?

Щодо флагманського крейсера "Москва", то минулого року Росія показала, що не контролює Чорноморську акваторію. Росіяни вважали, що повністю заблокують Україну з цього напрямку й у такий спосіб тиснутимуть. Тобто думали, що домінуватимуть у регіоні й загалом на Південному напрямку.

Після втрати флагманського крейсера вже було зрозуміло, що вони акваторію не контролюють і це суттєво вдарило по репутації Росії для багатьох країн, зокрема для Туреччини. Це був важливий і політичний крок.

Також стало зрозуміло, що ми зможемо ефективно протидіяти на Південному напрямку в цілому. І Одеса буде не під таким тиском, на який вони розраховували. Не лише Одеса, але той фрагмент Молдови під назвою "Придністров'я".

Далі стало зрозуміло, що острів Зміїний, який вони хотіли використовувати як елемент територіального тиску на Україну, буде лише під контролем України. І взагалі вони довели, що в Росії не існує флоту, на який треба дивитись з острахом.

Це були наслідки атаки на флагманський крейсер. Ми вирішили фундаментальне завдання на той момент і показали, що Україна ефективно може протистояти навіть надсучасній техніці, про яку росіяни постійно говорили на різних ринках.

Варте уваги Турчинов показав пуск ракет "Нептун": стверджує, що це момент перед ударом по "Москві"

До речі, це дуже важливо. Тому що для нас було зрозуміло, що ми чинитимемо опір до кінця, але для наших партнерів це стало першим прикладом того, що Україна – це щось взагалі інше, і в нас є великі шанси отримати ті чи інші тактичні переваги над російською армією.

Тепер переходимо до сьогоднішнього дня. Ні, Тихоокеанський флот має навчання, це не святкування втрати флагманського крейсера "Москва", хоча було б бажано, щоб вони це робили. Тоді б це пришвидшило фіналізацію війни, тому що усім було б зрозуміло, що жодного шансу на перемогу в них немає.

Кораблі Тихоокеанського флоту Росії / Фото з відкритих джерел

Насправді підсвідомо росіяни розуміють, що немає шансів захопити Україну, тобто виграти війну. Однак у них є єдина надія й тому вони ще демонструють певний спротив логіці війни – вони хочуть вийти на "нічию". Тобто, щоб була патова ситуація і ніхто не виграв. Росія зможе це видавати за свою перемогу, бо вони начебто протистояли всім країнам НАТО, але все ж затримались на частині української території.

Повертаючись до Тихоокеанської флотилії, це схоже до розмов тиждень тому про передачу тактично-ядерної зброї Білорусі. Це елементи класичної російської пропагандистської гри.

Вони хочуть бути все ж домінантними у порядку денному і постійно генерувати якісь інформаційні приводи для цього: "Дивіться, бійтесь нас. Ми передаємо тактичну ядерну зброю Білорусі, вона там зберігатиметься. Дивіться, ми Балтійський флот використовуємо для тренування пуску "Іскандерів" чи "Калібрів". Бійтесь нас в цьому регіоні".

Це все елементи інформаційної гри Росії, тому що сьогодні вона може "грати" тільки так. Росіяни не можуть "грати" дипломатично або на полі бою, тому шукають будь-які моменти, які дозволяють їм тиснути на глобальне суспільство.

А глобальне суспільство, на їхню думку, має перелякатися і залишити українців. Розумієте, яка в них логіка? Не треба шукати щось інше ніж те, що є притаманним примітивній російській пропаганді.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

Росія має вирішити 3 стратегічних завдання, щоб продовжити існувати

Теза "бійтесь нас" існує у Росії вже не перший рік і є ледь не її основною зброєю. Бо на будь-яке питання або заклик росіяни кажуть: "Бійтесь нас". Як виявилося, ця теза нічим особливо не підкріплена, але міф навколо неї обростав.

Росія саме на цьому і будувала свою зовнішню політику. Вона будувала монструозний образ, якого потрібно було боятись. На жаль, лише Україна повністю розуміє, що це блеф, а Росія – це "одна велика потьомкінська дєрєвня", де "дураки, корупція і дороги" є основними елементами справжньої Росії.

Однак образ "бійтесь нас" досі має певні впливи. Якби не було впливів, ми б сьогодні не мали проблем з логістикою постачання зброї. Там є дві складові:

• виробництво, бо країни не готували арсенали до такої інтенсивної війни у XXI столітті. Всі говорили, що мають величезні потужні армії, але з'ясовується, що арсеналів такого обсягу не існує;
• теза "бійтесь нас", вона досі працює. На Заході постійно говорять про те, що можливо, все ж Росія є потужною країною, тому давайте обережно ставитись до Росії й дозволяти їй обходити санкції, вдавати, що ми цього не бачимо, дозволяти сидіти в ООН тощо.

Захід сьогодні не дивиться на Росію так, як дивимось ми. Вони досі вважають, що у Росії є ресурси в рамках концепції "бійтесь нас". І це дуже погано.

Ми дивимось на Росію як на маленьку, технологічно відсталу країну. Втім, територіально велику, яка має певну кількість сировини, військових і спецслужб, через які вона за допомогою амбасадорів в інших країнах працює щодо розколу політичного простору цих держав. І от якби до Росії усі ставились, як Україна, то, безумовно, був би інший підхід до цієї війни.

Очільник МЗС Білорусі під час свого візиту до Угорщини закликав негайно оголосити перемир'я і розпочинати переговори, аби зупинити загибель людей. Чому МЗС Білорусі в Угорщині говорить про це, а Алєксандр Лукашенко, який літав до Владіміра Путіна, особисто йому це не сказав. Це нова риторика чи це риторика "кожен почує те, що хоче"?

Ні, Білорусь виконує певну пропагандистську роль для країни-агресорки. Росія розуміє, що виграшу в цій війні не буде, тому шукає будь-які можливості зробити 2 речі:

• суттєво знизити інтенсивність війни як такої для того, щоб витрачати менше ресурсів і проводити певне накопичення;
• зафіксувати ту лінію розмежування, яка буде для них плацдармом для 3, 4 чи 5 етапу війни, щоб знищити Україну.

Росія це вже ні від кого не приховує і говорить прямо: "України не має існувати". Вона вважатиме виконаною свою "місією", якщо знищить Україну. Але для того, щоб можна було знищити Україну, 3-денний формат не підходить, росіяни це вже розуміють. Хоча ми розуміємо, що і 3-річний не підходить.

Однак Росія шукає можливість знизити інтенсивність для накопичення, щоб вирішити свої 3 стратегічні завдання:

• модернізувати армію, забути про всі ці "аналогов нєт", провести антикорупційну роботу та витрачати трохи більше грошей на виробництво ВПК, накопичити зброю;
• внести розкол в антиросійську коаліцію, яка підтримує Україну, залякати цих людей, сказати: "Бійтесь нас". Це матиме більший вплив, наприклад, на європейські еліти;
• втягнути Україну у виснаження внутрішнього простору і політично, і соціально, і економічно, щоб ми тут чубились один з одним. Це дуже популярна гра "Хейтити того, хто стоїть поруч із тобою". Неважливо, що є ворог Росія, потрібно нищити своїх, щоб чужі боялись. Це наша традиційна національна гра.

Тобто Росія хоче внести розкол в Україну, щоб ми були зосереджені на собі, на внутрішніх війнах. У цей час нам не будуть йти інвестиції, буде занепадати економіка. У такий спосіб голими руками візьмуть Україну не сьогодні, а через 3 – 4 роки. Паралельно з цим політичні вбивства, перевороти, теракти у різних регіонах, зокрема в Україні – це план Росії.

Тож тут виходять такі суб'єкти, як міністр закордонних справ Білорусі Сєргєй Алейник. У дивний спосіб забуває про те, що де-факто бере безпосередню участь у війні: надає інфраструктуру, повітряний простір, розконсервовує зброю, передає її Росії, зберігає ядерну зброю тощо. Тобто цей суб'єкт взагалі має максимально мовчати.

Однак там є дуже важлива річ, про яку казав Лукашенко: "Зробімо так: негайне перемир'я, щоб не було ніякої передислокації зброї". Тобто щоб ніхто не постачав зброю в Україну, а що робитиме Росія – хай сама собі визначає. Не хочу вживати медичні терміни, але це треба бути неадекватними, щоб серйозно таке пропонувати. Тобто Білорусь буде юридично відповідати за все.

Алєксандр Лукашенко / Getty Images

Отже, їм би навпаки менше говорити, ініціювати якісь пропозиції, щоб були якісь шанси у того ж Алейника сказати, мовляв, він просто формально виконував певні повноваження. Натомість він фіксує участь у злочині агресії.

Чи має Кремль лазівки, щоб отримувати зброю

Якщо ми заговорили про зброю у Росії, у них ще залишились лазівки, звідки вони можуть доставити собі зброю? Чи їм треба цей період, щоб виготовити зброю?

Їм потрібен дуже інтенсивний переговорний процес, щоб швидко знизити інтенсивність війни та хоча б 6 – 12 місяців маленької інтенсивності війни або навіть заморозки конфлікту, щоб налагодити виробництво. У них є певні регіони, які робитимуть це.

Це дуже складне питання. Це не просто так, що ми тут вимкнули війну на певний час, заморозили конфлікт, а водночас хтось починає постачання. Ні, багато процесів відбуватиметься.

Ті країни, які сьогодні частково бояться передавати щось Росії, розумітимуть, що все "підвисло". Вже не буде все так агресивно щодо тих, хто пропонує Росії можливості обходу санкцій. Вони почнуть щось передавати Росії.

Тобто Росія отримає додаткові матеріали, пришвидшуватиме виробництво на своїх підприємствах. Через рік ми отримаємо вже зовсім інший рівень снарядного і ракетного забезпечення, відремонтованої та законсервованої бронетехніки тощо.

Тобто Росія буде і своє виробництво суттєво підвищувати, і буде мати низку партнерів. Не всі будуть про це публічно говорити. Це не тільки Іран та Північна Корея. Просто багато країн сьогодні бояться, розуміють, що Росію можуть дотиснути санкціями та війною.

А після того, як війна закінчиться поразкою Росії, буде багато розслідувань, хто дозволяв Росії певний час обходити санкції, отримувати снаряди, дрони. Це будуть суттєві репутаційні, економічні та фінансові втрати для цих "сірих" країн. Це не тільки Ірану стосується.

Цікаво Криваві алмази, метал і руда: чи працюють санкції ЄС і як Росія може їх обходити

Тому країни дуже обережно до цього ставляться. Але як тільки буде заморожування конфлікту, оці всі "сірі" країни одразу дозволять собі інтенсивно співпрацювати з Росією, бо вона платитиме преміально. Тобто купуватиме щось не за 100%, а за 150 чи за 250% від ринкового ціноутворення. Це дуже важливий параметр.

Тому ми не можемо зависнути у заморожуванні цього конфлікту. Навіть з огляду на те, що Росія точно не буде підписувати ніякий мир, який захоче 100 років виконувати.

Я пригадую ті злиті документи. Там і з Єгиптом йшли перемовини й нібито були певні замовлення на зброю для Росії. У Туреччині ПВК "Вагнера" шукала для себе зброю. Китай нібито сказав, що готовий щось поставляти. Чи залишились у них лазівки, де вони можуть взяти ту зброю для себе?

Це те, що намагалися робити, але все зупинялось, бо всі розуміють відповідальність у випадку програшу Росії. Це буде достатньо жорстка відповідальність. Але коли це все "підвисне", тоді можна буде працювати на будь-якому напрямку.

Росія це робитиме. Вона вміє працювати, корумпувати, впливати, має достатньо компромату на різні країни, достатньо агресивно себе поводить у зовнішній політиці.

Витік даних Пентагона і закиди західних ЗМІ

Щодо витоку секретних матеріалів. Це трошки дивна історія. Дивіться, хлопчик 21 чи 22 роки Джек Тейшейра. Він не підтримує жодну сторону. Тобто взагалі, напевно, не знає, що таке Росія, Україна і на карті не бачив.
Ви бачите, який доступ є, але це не секретні матеріали. Це такі аналітичні матеріали.

Цей хлопчик незрозуміло, як він має цей доступ. У нас в країні одиниці мають доступ до певних секретних матеріалів. Навіть на Ставці не всі до кінця розуміють, про що хтось говорить, бо не всі мають доступ до певних секретів.

Тейшейра зробив це нібито просто для того, щоб мати авторитет у геймерському середовищі, в який дуже активно інтегруються представники російських спецслужб. Бо розуміють, що потрібно шукати інші середовища для впливів. А цей дискорд розповсюджує документи.

Сама логіка цього дуже дивна. Якийсь невідомий військовослужбовець 10-го плану має доступ до певної аналітики, яку потім він серед таких хлопців як він, розповсюджує, до яких долучились російські спецслужби. Це дуже цікава історія і її треба вивчити.

Після цього ми бачимо, як істерично Пентагон сам починає розкручувати цю тему. Мовляв, це такі секретні документи й вкрай негативно, що вони стали загально доступні. Треба менше роздмухувати істерику, тоді й менше буде цінність того, що втратили. Крім того, треба подивитися протоколи безпеки, хто до них має доступ.

Там багато аналітики, але це суб'єктивна інформація. Вона оцінює сценарій розвитку війни та відносин Росії з іншою країною, як це може впливати на той чи інший хід. Наша аналітика, на відміну від американської, не у закритих чатах, а у соціальних мережах.

У нас тонни фахівців, які дають ту ж саму аналітику, яку американці запропонували як секретні матеріали. Треба, щоб ця тема інакше модерувалась:

• немає жодних фактичних секретів. Це не секретні матеріали, які спираються на факти;
• це суб'єктивна аналітика – оцінка розвитку тих чи інших подій;
• дивно, що офіційні обличчя американського істеблішменту починають самі гіпертрофувати ту чи іншу тему;
• медіа створюють з цього маленького факту величезну конструкцію, яку дуже інтенсивно використовують російські спецслужби.

В аналітиці, яку видають західні медіа, пишуть, що Україна готова, або може зупинитись на лінії розмежування, яка є зараз, що далі ніхто не піде, а сил та засобів не вистачає. Пишуть, що в Росії вже теж сили не ті. Відтак, буде замороження конфлікту, а значить ніхто не зможе повернути собі частину територій.

Давайте я тоді буду інакше розставляти акценти. Нагадаю, що говорили ці суб'єктивні аналітики щодо можливості України чинити спротив 22 лютого 2022 року. В їхній аналітиці сьогодні – нас вже не існує. Ми з вами через 14 місяців повномасштабної війни говоримо, бо нас не існує. Так виглядає ця суб'єктивна аналітика.

Щодо нестачі забезпечення, у мене зустрічне питання. Партнери накопичують певний обсяг зброї, бо колись може десь бути велика війна. А хто має цю війну почати: якісь племена чи Талібан? Росія почала, тому що вона накопичила величезний арсенал.

Сьогодні в межах великої війни, як це було під час Другої світової війни, треба надати все країні, громадяни якої готові своє життя покласти за право вільного світу існувати, за право демократії домінувати. Сьогодні треба не рахувати, що у вас є, чи нема, а просто все віддати Україні – боєприпаси та все інше.

Паралельно з цим пришвидшити виробництво, тому що завжди є якась країна, яка не хоче вкладати – а це Росія – у свій комфорт, а хоче вкладати в агресію. Такі великі країни – є авторитарні чи тоталітарні системи постійно з'являються в людській цивілізації.

Це очевидний історичний процес. Сьогодні, як і під час Другої світової, є єдиний монстр, якого потрібно зупинити, і Україна готова це зробити, тому надайте інструменти. Отже, якщо ви говорите про недостатню кількість ресурсів України – дайте ці ресурси. І це не питання, що ми просимо – це питання цінностей.

Зверніть увагу Війна артилерії: як мільйон снарядів змінить ситуацію на фронті й коли настане переломний момент

Тоді в себе десь напишіть, що немає демократії – є сила. Яка сила виграє, така і виграє. Немає ніякого міжнародного права, суверенітету. Є сила під назвою Росія, вона прийшла і ріже людей в іншій державі, де є зафіксовані територіальні кордони. Якщо цього всього немає, тоді не потрібно говорити, що є певні глобальні правила. Їх немає, є класичний дикий ліс – у кого є сила, той домінує.

А що ви хочете отримати у результаті цієї війни? Невже досі хтось вважає, якщо Росія не програє, вона буде себе поводити пристойно. Мовляв, ми там трошки порізали, вкрали дітей, поґвалтували. Однак завтра ми поводитимемо себе інакше – сидітимемо разом на дивані й читатимемо Достоєвського.

Росія, яка не програє, не піде на внутрішню трансформацію – навпаки вважатиме, що перемогла НАТО, демократію. До неї долучаться інші країни з такою ж самою агресивною поведінкою.

Треба все ж таки правильно розставляти акценти. І тоді не треба видавати суб'єктивні оцінки "фахівців", яких ви наймаєте, щоб вони аналізували, що може Україна і що не може. А потім видавати це за секретні матеріали.

Це не секретні матеріали, а суб'єктив, який не дозволяє правильно оцінити, що це за війна, яка її природа, як вона має фіналізуватись, чому Україна 14 місяців бореться і далі боротиметься й чому Росія має програти.

Оце має бути аналітика. Якщо її не вистачає, тоді ми ходитимемо по колу, матимемо дефіцити, постійну ескалацію, Тихоокеанський флот, який буде проводити навчання. А можна все закінчити дуже швидко. Просто правильну аналітику робіть. І не давайте юнаку, на прізвище Тейшейра, можливість бравувати серед таких дивних аудиторій.