Через терни до європейських зірок

Президент України Петро Порошенко привітав українців доволі тривалим телезверненням, яке було присвячено основним досягненням України. За словами глави держави, наша країна через терни іде до європейських зірок. Хоча три роки тому, зауважив Порошенко, все було дуже трагічно.

Від усього державного механізму залишився лише штурвал, та й то – гнилий. Україну душив дефолт, який здавався вже невідворотним. Економіка так і не оговталася від світової кризи. Росія не просто розв’язала війну, а ще й влаштувала справжню торговельну блокаду, чим у сукупності завдала нам збитків на сотні мільярдів. Армії і спецслужб практично не існувало. От такої глибини було те дно, з якого ми починали підніматися,
– наголосив президент.

Нині, переконаний Порошенко, Україна виходить з економічної кризи, армія озброєна, нагодована і вдягнена, поступово підвищуються зарплати бюджетникам і соціальні виплати.

Настає час збирати перші, хай поки що не дуже соковиті, але плоди жорстких антикризових заходів,
– зазначив Порошенко.


Порошенко повний оптимізму щодо проведених змін і майбутнього України

Звичайно, в промові пролунали закиди в сторону Росії, яка продовжує розхитувати ситуацію в Україні з метою добитися дострокових виборів і посилення позицій проросійських сил у новому парламенті. А далі, говорить президент, – "ревізія європейського курсу. А ще потім – повна зміна зовнішньополітичного вектору держави. У фіналі – повернення України в імперське стійло".

Повільні реформи і тотальна корупція

Те, що Росія не зупиниться і буде активно дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію, мало в кого викликає сумніви. Та Москві вдається це зробити тільки тому, що їй активно в цьому підігрують українські політики і можновладці. Хоча три роки – невеликий термін для того, щоб побачити ефективність реформ, але достатньо, щоб зрозуміти про їхні недоліки.

Читайте також: Опитування: що для вас означає річниця Майдану?

Так, Україна в 2014 році підписала Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Але далі процес євроінтеграції відверто забуксував. Попри обіцянки як з боку Брюсселя, так і Києва про надання Україні безвізового режиму, цього за три роки так і не відбулося.

В ЄС не дуже задоволені реформами в Україні, а Нідерланди, зокрема, на референдумі висловилися проти Угоди про асоціацію нашої держави з ЄС.


Один з головних успіхів – Угода про асоціацію з ЄС

Що стосується проведення реформ, то, на думку експертів, вони повільно, але проводяться. В деяких сферах вони більш успішні, як-от створення нової патрульної поліції, в інших, в першу чергу, боротьба з корупцією йде дуже повільно. Принаймні, хоча хабарників і затримують, як правило, це, так би мовити, "мілка риба". Високопоставлених чиновників притягнути до відповідальності правоохоронцям так і не вдалося. Всі, щодо кого з’являються підозри у корупції або ж відкривається кримінальне провадження, швидко виїжджають за межі України.

Е-декларації політиків і чиновників стали для українців ще одним доказом того, що корупція на вищому рівні має безпрецедентний розмах.

Справа дійшла навіть до того, що МВФ прямо заявив, що очікує від влади нашої країни реальної боротьби з корупцією та притягнення до відповідальності високопосадовців, викритих у корупції.

Читайте також: Як в Києві вшановують пам'ять загиблих під час Революції Гідності

Реформа судової системи, яка потребує тотальної зачистки і повної люстрації, перебуває на стадії законодавчих змін, які поки що не призвели до реальних результатів. Більше того, судді, які виносили вироки майданівцям, повертаються на свої посади.

Як розповів директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик, одним із таких є екс-суддя Дніпровського району Києва Віталій Марцинкевич, який у січні 2014 року за дзвінком з адміністрації Януковича засудив журналіста Володимира Корольова на 15 років за те, що той виконував свої службові обов’язки – висвітлював події на Майдані. Верховна Рада звільнила Марцинкевича. Однак наразі він намагається, використовуючи свої службові відносини, поновитися на своїй посаді через апеляцію до Вищого адміністративного суду.


Боротьба з корупцією, особливо у вищих ешелонах влади, майже не ведеться

Одна з головних претензій до влади – засудження винних у побитті студентського Євромайдану і розстрілі учасників Революції Гідності. Є певні вироки щодо "беркутівців", але так і невідомо імені жодного снайпера, який вбивав людей.

Є провадження проти екс-президента-втікача Януковича, та жодне з них не передано до суду. Хоча генпрокурор Юрій Луценко пообіцяв направити до кінця 2016 року до суду низку справ по Януковичу.

Тому українці знову розчаровані, хоча, як зауважують експерти, одна з причин – завищені очікування. Водночас політологи впевнені, що на зміну політикам, проти яких виступив Майдан три роки тому, прийшли фактично такі самі. Але українці стали більш активними і, в основному, покладаються на власні сили, про що свідчить масовий волонтерський рух. Тому одне з головних завдань громадянського суспільства – демонтаж старої системи і побудова нової. При цьому, наголошують спостерігачі, хоча суспільство розчарувалося в новій владі, але, як і раніше, українці не розчаровані в незалежності нашої держави.

Які зміни відбулися в Україна за три роки після Євромайдану? Думки експертів

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента":

Ми в черговий раз зіткнулися з ситуацією, яку переживали вже неодноразово – завищені очікування, які обертаються швидкими розчаруваннями. Причому, розчарування за 25 років незалежності українці в серйозних формах переживали вже 5-7 разів. Для нас нічого нового в цьому немає. В Україні з приводу кожного президента розчарування.

З приводу Незалежності також було розчарування: хотіли краще, швидкого і світлого майбутнього після відділення. В результаті майже 10-літня криза. Але в незалежності не розчарувалися. Так само з Майданом. Було розчарування в першому, тепер у другому. Це емоційні гойдалки: завищені очікування – потім розчарування.

Але зміни відбулися істотні і в деяких сферах навіть кардинальні і радикальні. Насамперед, зміни геополітичного характеру. У світлі подій 2014 роки не стільки самі українці, скільки Росія нас відштовхнула в сторону Заходу. До речі, велика частина вимог, які були висунуті на Майдані частині євроінтеграції, виконані. Підписано Угоду про асоціацію з ЄС. Скоріше за все, до кінця року буде рішення по "безвізу". Але шлях до членства в ЄС буде складним і невизначеним.

Десь є істотне просування вперед, десь топтання на місці. Боротьба з корупцією набуває системного характеру і більших масштабів. Арешти відбуваються майже кожен день. Інше питання, що немає гучних арештів вищих чиновників. Але ці люди страхуються.

Є прогрес, хоча і неоднозначний, в створенні нової патрульної поліції. Це приклад успіху в боротьбі з корупцією. Колишня тотально корумпована ДАІ і нинішня патрульна поліція – два різних феномена. Очевидний прогрес в контролі за держзакупівлями. Але, очікувати, що корупція в економічній і правовій сферах буде подолана швидко і тільки політичними рішеннями, наївно. Це тривалий і болісний процес, а суспільство чекати не хоче.

Що стосується протестів, то невдоволення присутнє, але особливих рухів немає. Зараз головний фактор можливих протестів залежить від того, як себе поведуть і з якого приводу ветерани АТО і громадські активісти можуть вийти на вулицю. Протести стримує тотальна недовіра до політиків. 2/3 українців нікому не довіряють. Не тільки Петру Порошенко, а й Юлії Тимошенко, Міхеїлу Саакашвілі. Якщо проводити аналогію з двома Майданами, то в перший раз, крім невдоволення владою, був фактор надії. Зараз цього немає. Теоретично і практично Майдан можливий. Але коли і з якого приводу, невідомо. Феномен Майдану в його непередбачуваності. Але поки немає соціальних і психологічних передумов.

Євген Магда, директор Центру суспільних відносин:

Противники України, які зосереджені в російській владі, добре усвідомлюють те, що відбувається на сьогоднішній момент в нашій державі. Зокрема, що стосується внутрішньополітичних процесів. Тому вони намагаються імітувати Майдан і демократію.

Спроби створити видимість Майдану в Україні відбуваються вже не вперше. Зокрема, восени 2014 року після Іловайської трагедії такі намагання вже були. Російські ставленики в Україні намагаються імітувати демократію, розірвати причинно-наслідкові зв’язки всередині українського суспільства і використати це у власних інтересах.

Це їм не дуже вдається. Хоча створюється для багатьох українських політиків своєрідна платформа такого спільного руху з прицілом для використання її для дестабілізації ситуації в Україні. Але, по-перше, Революція Гідності суттєво змінила логіку подій в Україні. По-друге, подальший розвиток подій свідчить, що для Росії Україна є послідовним противником, проблемою. Тому Москва будь-якою ціною намагатиметься Україну приручити, встановити зовнішній контроль. Ідеальних сценаріїв для Росії два: або встановлення проросійської влади, або роздрібнення країни на шматки.

Втім перспектив у цьому напрямку в Росії немає. Українські громадяни неодноразово доводили, що достатньо добре розуміються на різноманітних політичних нюансах, і тому не дозволять втілити ці російські плани.

Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:

В 2013 році українці виходили на Майдан не за євроінтеграцію, не проти Януковича, а за власне майбутнє. У нас його просто крали. І українці розуміли, що залишимося в болоті пострадянської дійсності, від нас нічого не залежатиме, і перспективи жити в цій країні немає. Ми виходили за своє майбутнє і за те, щоб ми самі впливали на це майбутнє. Українці не довіряли політикам, тому і Майдан починався під гаслом "Майдан без політиків".

Через три роки ми фіксуємо нашу правоту, що ті політики, які є зараз, нічим не відрізняються від попередників. Ми фіксуємо банкрутство існуючої політичної системи і політиків, які тоді були на сцені, а зараз у владі.

Тому 21 листопада – це день спогадів, аналізу і вироблення позитивної програми. Гасло "Майдан без політики" актуальне і сьогодні. Якість політики за три роки не змінилася. Е-декларації, неефективне управління, відсутність бачення майбутнього, "договорняки", нездатність опиратися на думку своїх громадян, приймати відповідальні рішення – ознаки сучасного політикуму, його незрілості. Ціну таким політикам три роки тому сказав Майдан. Тому громадянське суспільство завжди обганятиме політикум. Але зараз, як і тоді, стоїть питання: громадянське суспільство як суб’єкт, який буде здатен впливати на формування нової системи. Необхідно демонтувати існуючу систему і пророщувати нову.

Ірина Бекешкіна, директор фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва:

За три роки після Революції Гідності влада в Україні змінилася і зрозуміла, що не можна із суспільством поводитися так, як її попередники. Інакше може бути наступний Майдан, і ті, хто зараз при владі, втратять її. Водночас суспільство стало більш активним і покладається більше на себе.

Хоча суспільство рухається в напрямі апатичних настроїв, це не заважає наявності протестних настроїв, які високі в Україні всі 25 років незалежності. Щоб мобілізувалися протестні настрої, потрібно три речі. Перша – подія, яка сколихне всю країну або її значну частину. Комунальні платіжки, на її думку, могли би бути такою подією. Але це було пом’якшено субсидіями. Коли людей питають, що їх може спонукати до протестів, в основному, називають економічні причини. Але і перший, і другий Майдани виникли не з економічних, а політичних причин.

По-друге, щоб вийти на протест, потрібні герої. З героями зараз погано. Українці не вірять нікому. Третя – люди повинні розуміти, що буде в результаті. В Україні після першого і другого Майдану добивалися зміни влади. Коли люди не бачать, хто прийде замість тих, хто зараз при владі, то вони не йдуть на вулиці масово.

Щодо досягнення влади за три роки після Революції Гідності, то реформи йдуть повільно, особливо, що стосується боротьби з корупцією. Це можна визначити так: спроба успішно вилікувати грип у хворого раком. Тобто хвороба корупції в Україні дуже серйозна, а лікують якісь супутні. Тому перед владою стоїть завдання – зламати ту систему, яка формувалася 25 років. А влада намагається з цією системою домовитися, замінити окремі елементи. Але це нічого не дасть. Економічну кризу не здолати, якщо не подолати корупцію. Потрібна серйозна люстрація, і на державні посади повинні прийти інші люди – з громадянського суспільства.

Сергій Постоловський, політичний експерт:

За три роки стратегічних висновків нова влада не зробила. Немає яскравих кроків, якими можна було б пишатися. Стримання ворога на сході – це завдяки потенціалу українського народу. Зараз річниця Майдану, і всі знову почують логічні і справедливі питання від українців до влади: чому не знайшли ні одного вбивцю людей, жодного снайпера?

Немає особливих ні соціально-політичних, ні економічних успіхів. Тому це найкращий період – коли в суспільстві переважає апатія, невизначеність – щоб дестабілізувати внутрішню ситуацію, використовуючи для цього акції протесту. Це й робить Росія, щоб показати Заходу, Європі, що Україна за цей час не просунулася ні в реформах, на економічних показниках. Тобто знову показати Україну Failed state – державою, що не відбулася.

Це тактика боєм з боку Росії для апробування слабких місць державності України. Спроби розхитати ситуацію в Україні спрямовані на те, щоб добитися дострокових парламентських виборів. Але треба розуміти, що такі вибори мало що змінять, якщо не буде ухвалено новий закон. Тому йде банальна боротьба за владу, де державний інтерес і громадянські потреби на останньому місці для політиків,

Водночас, чим далі будемо рухатися, тим більше буде приходити усвідомлення і для політиків у тому числі, що за старими шаблонами, під які можна завуалювати якісь нові гасла, не вийде жити. Україна переросла це. Сьогодні політична громадянська свідомість українського народу на щаблі вища від свідомості політиків.

Читайте також: Крок вперед – два назад: чому розслідування резонансних справ знову затягується