За час арешту українка, яку звинувачують у причетності до загибелі російських журналістів на Донбасі, а також у незаконному перетині російського кордону, двічі оголошувала голодування на знак протесту проти свого утримання під вартою. Акції з вимогою звільнити Савченко відбуваються не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу. Сама ж вона продовжує доводити, що справа проти неї сфальсифікована.та демонструвати силу духу. Ми підготували чергову добірку ТОП-цитати полонянки.
Про викрадення:
Чоловік на ім'я Женя, який представлявся, як особіст батальйону "Зоря" сказав: "Тебя хотели отдать в одну службу но я договорился и тебя заберут другие, покруче. Я там сам побывал, тоже был в плену. Если согласишся работать и ляжешь под этих людей, то возможно будешь даже переговорщиком, но главное будешь жить". – На що я їм сказала що краще померти в Україні, ніж жити в Росії.
"Потім мене посадили в ту ж машину завезли на окраїну Вороніжа, переїхавши через міст, і поселили в готелі "Евро" М-4 "Дон" 519 км. в двухкімнатний номер і залишили з двома охоронцями. У готелі мене утримували тиждень. Конвой змінювався кожного дня о 10 годині ранку. Були озброєні пістолетами. У них були наручники, але на мене їх не одягали. Їжу мені замовляли, але приносили так, щоб мене не бачили працівники готелю. До вікон підходити заборонялося, спати тільки в зоні видимості конвою. Продовж тижня мого утримання мене щодня допитували, як пояснили: "Вы в гостях. И допрашивают вас в качестве свидетеля", хоч я пояснила, що свідком загибелі журналістів не була. Допити проводили навіть на поліграфі "детекторі брехні" і без присутності адвоката. 30.06.2014 року провели мій арешт начебто несподівано", — з листа до генерального консула України у Російській Федерації.
Про Росію:
"У мене немає національної ненависті до росіян, як в цьому мене звинувачує слідство. Я не вбивала російських журналістів і тим більше за національними мотивами, включаючи те, що вони, в принципі, родом з України", — сказала льотчиця в суді.
Я ніколи не скажу, що росіяни погані. Я не кажу про таких брехливих і продажних, як слідство та суд. Але зрозумійте: немає поганого народу, є погані люди.
"Президенту простіше підписати указ про нерозголошення втрат військових у мирний час, щоб приховати від російського народу, скількох синів своїх матерів він послав на вірну смерть, не піклуючись про спасіння їхніх життів. Я захищала свою землю! І в полон потрапила тому, що вирішила, що не вартий мій полон життя того хлопця, який вийшов мені назустріч захоплювати мене в полон. І не стала стріляти в нього. Кого захищають російські військові на території іншої країни? Інтереси своєї влади? Так чому влада їх кидає?" — Савченко про полонених російських військових.
Про ув’язнення:
"Фізично я відчуваю себе нормально. Морально — фігово. Як інакше людина може відчувати себе у в'язниці? В Україні рабами не народжуються", — з інтерв’ю сайту "Открытая Россия".
Я була на двох війнах і готова померти в ім'я справедливості. Ваш прем'єр Медведєв сказав, що якщо відрубають систему SWIFT, то Росія готова на всякі заходи. Я теж готова на всякі заходи. Я тримаю себе силою волі. Я піду до кінця.
Про Порошенка:
"Я-то витримаю! А Вас я щиро прошу допомогти Україні. Хочу вірити в те, що у Вас все вийде краще, ніж у попередників і на нашій землі настануть мир і злагода. У Вас для цього є всі можливості, і вірю, що є бажання і мудрість", — написала Надія Савченко.
Вірю в перемогу! - Надія Савченко відповіла Президенту Порошенко. #Poroshenko #Президент pic.twitter.com/XxHZppBDqX
— Петро Порошенко (@poroshenko) 18 Липень 2014
Про Україну та українців:
"Українкою я народилася, українкою я і помру", — за підсумками одного із засідань суду.
Українці вже показали світові приклад Революції Гідності і як боротися зі злочинною владою. А зараз мені та й усій Україні доводиться боротися ще й з безчинною владою сусіда!
"Я ще не так довго голодую, але витримаю стільки, скільки знадобиться, щоб і мій народ мав право бути українцями на українській землі, жити правдиво, чесно і по совісті, самим вирішувати свою долю! Україна переможе, я вірю", — у листі до лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва.