Росія опинилася не у своїй тарілці

Але все ж таки роз'ясню ситуацію зі своєї позиції, як це бачиться мені. По-перше, хочу звернути увагу на те, де відбулися переговори – у Туреччині.

Радимо Єдина гарантія: Росія ніколи не відмовиться від знищення України

Це дуже важливий момент, адже протягом усього 2021 року Володимир Зеленський пропонував Володимиру Путіну переговорний майданчик будь-який інший, окрім білоруського. Тоді ж Туреччина, яка майстерно балансує між Сходом та Заходом, запропонувала в особі Реджепа Таїпа Ердогана переговорний майданчик на своїй території.

І ось минуло трохи більше місяця, а російська делегація в Туреччині. Тобто це дійсно серйозна не просто геополітична, а й моральна перемога над ворогом – змусити його вести діалог на тому майданчику, де зручно нам і де за низкою показників дискомфортно їм.

Спіймали облизня з капітуляцією

По-друге, у межах переговорів уперше зазвучала така назва, як "мирний договір". Не акт про капітуляцію, а саме мирний договір.

Тобто те, що декламувала Москва у лютому 2022 року, а саме капітуляція "нацистського режиму", лише місяць потому вже не обговорюється. Дуже стрімка і надзвичайно показова метаморфоза.

Актуально Путін не зміг "денацифікувати" нас "високоточною зброєю" і готує виправдання вбивств

Окупанти пішли зализувати рани

По-третє, Росія повідомила про зниження військової активності на чернігівському та київському напрямку. Це російська сторона подала як жест доброї волі з боку Москви Києву. Але насправді це не так.

Протягом останніх кількох днів у Білорусі відзначають заїзд на територію республіки пошарпаних у боях російських підрозділів з боку України. Тобто фактично ми могли спостерігати або ротацію, або виведення частини окупаційних військ.

І ось сьогодні в межах переговорів російська делегація назвала це зниженням інтенсивності боїв. Тобто відступ російських окупантів отримав дипломатичну назву.

Очевидно, що з часом кожен такий відступ отримуватиме своє дипломатичне пояснення, для чого частково переговори зараз Росії потрібні навіть більше, ніж Україні. Адже необхідно якось свою капітуляцію пояснювати російському населенню, яке залишалося останній місяць в ура-патріотичному екстазі, нав'язаному одурманювальною пропагандою, але не здоровим глуздом.

Цікаве Феномен Чорнобаївки як він є без "магії фейсбуку"

Початок кінця недоімперії Путіна

По-четверте, Україна відкрито заявляє про межі 1991 року, тоді як Росія продовжує обговорювати окуповані Крим та Донбас. Але факт у тому, що досягаючи перемоги на всіх напрямках, настане той момент, коли ЗСУ підійдуть до кордонів окупованих територій 23 лютого 2022 року та продовжать рух далі.

При цьому слід розуміти, що Росія вже не зможе залякати Україну. Вона вичерпала ліміт своїх жахачок, які насправді виявилися пустушками. Так, болючими, але абсолютно марними в межах масштабної окупації.

Щодо останньої жахачки Росії – застосування ядерної зброї, то цього ніколи не відбудеться. І крапка.

Зверніть увагу – брифінг української делегації після перемовин у Стамбулі: дивіться відео