Ситуація – цілком стабільна
Ймовірно, командування ОТУ "Бєлгород" намагалося вирішити щонайменше три основних завдання в тактичній зоні.
Читайте також Колись це назвуть помилкою в історії ООН: як Гутерреш порушив міжнародне право
- Завершити захоплення північної частини Вовчанська й одночасно розширити свою "зону контролю" на цьому напрямку завдяки захопленню села Тихе, що на схід від міста.
- Повернути собі повністю контроль за селом Глибоке й заодно при нагоді максимально ближче просунутись до села Липці.
- Демонстраційними діями скувати максимальну кількість українських військ саме на Вовчанському напрямку, аби не дати можливості їх командуванню посилювати Курський та Куп'янський напрямки.
У реальності результати діяльності російського командування ОТУ "Бєлгород" виглядають, скажімо так – суперечливими. Особливо, після історії з Агрегатним заводом у Вовчанську.
Мабуть, єдине, чим можуть похвалитися в цій зоні росіяни – спочатку утриманням частини, а потім й поверненням під свій контроль залишків села Глибоке. У решті випадків – а ні спроба протягом кількох діб жовтня просунутись у село Тихе, а ні такі ж спроби у напрямку Бугруватка – Стариця, або у напрямку Лук'янці – Липці чи Глибоке – Липці, зокрема, вздовж Трав'янського водосховища, не привели до якихось результатів.
У цих спробах були помічені підрозділи зі складу тих частин 69-ї МСД, які на кінець минулого місяця перебували в оперативному резерві першої черги. Окрім них, декілька разів передові підрозділи 11-го армійського корпусу "оживали" на вказаних напрямках.
Тому, попри періодичний "тягни-штовхай" у тактичній зоні, пов'язаний переважно із захопленням\втратою обома сторонами окремих спостережних пунктів чи позицій відділення, зокрема у Вовчанську, ситуацію цілком можливо вважати стабілізованою станом на цей момент.
Можливі подальші дії ворожого війська
Далі поговоримо про можливі подальші дії противника безпосередньо на тактичному рівні та можливий розвиток подій на більшому – оперативно-тактичному.
На тактичному рівні противник спробує таки обійти Вовчанськ, або зі сходу (прорвавшись у напрямку на Вовчанські Хутори, через Тихе), або відновить штурмові дії у напрямку Бугруватка – Стариця, чи вздовж одного з берегів Сіверського Донця. Мета – форсувати річку Вовча й створити умови для подальшого загального просування у бік Білого Колодязя та Рубіжного.
Зауважте Захід простим клацанням пальців може забезпечити перемогу України
На допоміжному напрямку, ймовірно, противник може трохи змістити напрямок своїх атакувальних дій і спробувати пробитися до дамби Трав'янського водосховища через "дачі". Або взагалі перенести свої головні зусилля на дирекцію Зелене – Нескучне, вздовж річки Муром.
На більшому, оперативно-тактичному рівні, я б очікував декілька речей. Інтенсивних спроб противника розширити зону активних бойових дій. Адже зараз добитися кардинального успіху у справі "сковування" сил та засобів ЗСУ в межах угрупувань ЗСУ на Харківському напрямку росіянам не вдається. Їхні склад і структура залишаються більш-менш стабільними. Будь-які їх зміни та перегрупування мають лише "фрагментарний характер" й не мають значного, в оперативному сенсі, обсягу.
У цьому контексті найбільш ймовірними напрямками дій противника можуть бути:
- стик Сумської та Харківської областей,
- дирекція на Дворічну, вздовж правого берега річки Оскіл.
Зараз у командування противника просто немає відповідного обсягу сил та засобів, щоб спланувати, організувати та влаштувати це на практиці (чи, бодай, спробувати це зробити). Однак це зовсім не означає, що воно не бачить цієї можливості чи не думає про це.
Уже скоро стануть зрозумілими плани росіян на зиму
Й головне – протягом найближчих 2-х місяців стане зрозумілим, принаймні в основних обрисах, задум російського командування на зимову кампанію. В оперативному відношенні "проблему Вовчанська" протягом цього періоду окупантам доведеться вирішувати. Через одну, але просту причину – це "недороблене" створення буферної зони, яке зараз використовується російським командуванням, як своєрідний "дамоклів меч" оперативно-тактичного масштабу для наших військ, відвертає й значну частину власне російських військ зі складу УВ "Північ".
Важливо Найстрашніша форма тероризму повільно поширюється світом
Зокрема, тут діє не менше як половина 6-ї загальновійськової армії, більша частина 11-го АК та визначені комплекти військ. Але вони не здатні ані прорватись до Білого Колодязя, ані значно розширити цей "огризок" буферної зони по флангах чи у глибину.
Ба більше, всі ці сили та засоби дуже згодились би російському командуванню в інших місцях, особливо під Курськом та у напрямку на Куп'янськ. Однак, наскільки я розумію, росіянам для того, щоб продовжити розширення буферної зони, потрібні будуть додаткові сили та засоби.
Це притому, що Суджу "відбити" поки не вдається (а скоро вже листопад), та й під Куп'янськом хоч й вдалося прорватися до Осколу, але темпи там не такі, щоб сподіватися на "швидкий та безумовний" успіх вже протягом найближчого часу.
Тому, якщо подумки допустити, що на зиму командування противника замислилось про Слов'янськ та Краматорськ, де одну з основних партій доведеться грати УВ "Захід", усю цю метушню, зокрема Курськ та Вовчанськ, у смузі УВ "Північ" доведеться або вирішувати кардинальним чином, або припиняти (нехай у вигляді якоїсь стабілізації).
Інакше, "столичному" округу доведеться виключно самостійно, в дуже несприятливих для себе умовах й з мінімумом резервів і "брати" Куп'янськ, й прориватися на Борову та Лиман, і навіть спробувати форсувати з півночі на південь Сіверський Донець, у напрямку на Сіверськ.