Натомість Україна отримає все необхідне озброєння для звільнення наших територій. Про наслідки війни, визнання Росії державою-агресором, "бавовну" на її території та як наша держава переживе цю зиму в ексклюзивному інтерв'ю для 24 каналу розповів радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк.

Зверніть увагу Путін вперше вжив слово "війна" щодо вторгнення в Україну і визнав, що агресія триває 8 років

У першій частині інтерв'ю ми вже писали про візит Володимира Зеленського до США та в Бахмут, істерику російських пропагандистів з цього приводу та багато чого цікавого.

Росіяни тепер заявляють про те, що хочуть зробити собі резерв у півтора мільйона військових, щоб підготувати боєздатну армію і виконати цілі "СВО". Для цього готують півтора мільйона бійців і збільшили термін служби або призовний вік. Такі підсумки "СВО" підбили, хоча це більше схоже на нові плани чергового наступу.

Росія проводить демілітаризацію, перш за все, себе, і дуже ефективно. Тобто країна довела, що в неї немає військово-промислового комплексу, який є конкурентним для глобального ринку.

Також Росія практично залишиться без зброї на ключових напрямках – не тільки на українському, а й інших напрямках також. У них буде дуже нікчемна кількість зброї, яку вони зможуть використовувати, щоб захистити свою територію.

Будуть наступні наслідки цієї війни – Росія не зможе захищати свою територіальну цілісність. І тут навіть не йдеться про Україну, а про інші країни, які можуть висловити претензії.

Крім того, вони, на жаль, для нас, і на радість для Близькосхідного регіону – демілітаризували Іран. Ця країна практично залишиться без дронів і частково без балістичних ракет. У мене є питання – як країна, що десятиріччями перебуває під санкціями, змогла зробити все це.

Але ООН не зможе розібратися в цьому. Треба називати речі своїми іменами – така організація, як ООН, не проведе розслідування, бо вони не для цього створювалися, вони сьогодні не виконують цю функцію. Це будуть робити після війни. Треба буде принципово ставити питання, чому Росія досі в ООН.

Тож ще один ключовий наслідок цієї війни – переформатування глобальної системи організацій, які мають опікуватися проблемами безпеки чи проблемами контролю за тими чи іншими галузями, за санкціями. До ООН ми ще дійдемо, але давайте правильно закінчимо війну.

Спочатку Росія провела демілітаризацію, а далі "супернацифікацію" своєї країни. Тобто вона відкинула всі маски, і сьогодні всі розуміють, що Росія – це банально нацистська країна, це суть сучасної Росії:

  • у них авторитарна модель;
  • вони знищують інакомислення повністю;
  • у них немає свободи слова;
  • у них немає здорової конкуренції, зокрема політичної;
  • в Росії саджають довічно не за вбивство, а за відмову вбивати. Вони говорять, що треба йти вбивати людей, і за це отримують премії, а якщо відмовляться – то отримають довічний термін.

Росія сьогодні виглядає як антицивілізація, там треба знищити політичну конструкцію. Кремль перетворює свою країну у тотальний військовий табір.

І вони не можуть сказати своєму народу, що не вміють керувати та формувати конкурентну економіку, тому люди все гірше живуть. Вони перетворюють країну у військовий табір, де будуть наказувати вбивати інших.

Тобто Росія – це класична репресивна країна, яка має перестати існувати у такому вигляді, тому нас з вами не обходить, про що говорить Шойгу чи Путін, бо півтора мільйона вони не наберуть. А якщо й наберуть, то це буде нелояльна армія, яка в будь-який момент може повернутися проти самої Росії.

Вони там кажуть, що бійці "СВО" – це нібито герої, які захищають "родіну". Але тут виникає просте питання – де вони воюють? Вони воюють в іншій країні, то що вони захищають? Вони напали і є агресорами.

Сьогодні росіяни розуміють, що це вони напали, проти них сьогодні весь світ, все заборонено, в їхній країні арештовують за те, що вони відмовляються йти вмирати. Вони гинуть "пачками" – станом на сьогодні є 100 тисяч загиблих. І вони вмирають в іншій країні, тож точно не будуть героями та не отримають якоїсь допомоги.

Україна дістане кожного окупанта, і вони будуть сидіти на лаві підсудних. Росіяни все це поступово розуміють. А тому вся ця бравада Путіна, Шойгу та інших – це бравада для бідних.

Дивіться повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: відео 24 каналу

Давайте тоді про нас з вами. Була інформація, що влада США чекає схвалення Володимира Зеленського щодо їхньої пропозиції визнати Росію державою-агресором, а не державою-спонсором тероризму.

Говорили, що нібито була якась попередня домовленість – Путін свого часу просив Байдена про три речі – не визнавати Росію державою-спонсором тероризму, не називати його публічно Гітлером і не давати зброю, яка може бити по території Росії.

Мені трохи дивно виглядає, що Путін може когось про щось попросити чи вимагати. Це конспірологічно і до реальності немає жодного відношення.

Давайте почнемо з 3 пункту щодо зброї. На той обсяг зброї, яку отримує Україна, впливає не Росія, а логіка війни. Адже у XXI столітті ніхто насправді не хотів би воювати, ми жили в іншому світі. У нас були армії, зброя, працював ВПК, але ніхто не хотів воювати. Або щоб ці війни були дуже локальними – два танки проти двох стволів артилерії.

Безумовно всі дуже боялися ескалації. Боялися, що величезна кількість зброї використовуватиметься в прямому сенсі цього слова. А сьогодні логіка війни змушує відмовитись від цієї консервативної точки зору.

Сидіти й дивитися в прямому ефірі, як з Каспійської акваторії підіймаються Ту-95 і атакують територію іншої суверенної держави та вбивають дітей – це можна, так. Але точно ти вже внутрішньо для себе вирішив: треба зробити все, щоб Україна мала можливість симетрично відповідати.

ЗРК Patriot
США нададуть Україні ЗРК Patriot / Фото з відкритих джерел

Чому люди з паспортом громадянина Росії взагалі мають право це робити? Чому цей суб'єкт, поважно розсівшись в кріслі, взагалі сказав: "Я тут пащітал неабхадімим правєсти специальную ваєнную апєрацию, я буду атаковать Украину, ми хатім дємілітарізацию сделать, дєнацифікацию, вот я нє знаю, кто я, і вообщє історічєскі я очень странно вигляжу, но я Путін і рєшил, что я імєю право убівать украинских дєтєй".

Ви розумієте, це нонсенс! Безумовно, є гуманітарне міжнародне право і міжнародне право в цілому, яке говорить, що потрібно отримати мандат, треба мати юридичні підстави. Путін сказав: "У мене є право, я не буду ні з ким це погоджувати, тому що я гопник".

Путін сказав так практично всьому світу і він це спочатку проковтнув. Але сьогодні логіка війни каже, що Україна не буде вставати на коліна, вже усі це зрозуміли. Вже не буде 2014 року. Я хочу, щоб ми постійно про це говорили.

Україна в будь-якому випадку дійде до правильного фіналу цієї війни – до кордонів 1991 року. Це однозначно, і усі це розуміють. А якщо розуміють – виникає логічне питання: "Давайте дамо їм симетричну зброю? Нехай вони також завдають удару по територіях, звідки підіймаються ці "ТУ-шки" й б'ють українських дітей".

Читайте також Ілюзії мирного часу: чи вистачить у Європи зброї для самозахисту та підтримки України

Це вже є практично мейнстримом. Коли це буде мейнстримом не практично, а в повному обсязі – тоді ми отримаємо всю номенклатуру необхідної зброї. Це щодо зброї.

Щодо статусу. Я прагматично на це дивлюся: є конкретні юридичні формулювання – країна-терорист та організація-терорист. Наприклад, ПВК "Вагнер" – це організація-терорист, яка вела терористичну війну не лише в Україні, а й в Центральній Африці, Північній Африці, на Близькому Сході тощо. "Вагнер" треба було б зафіксувати юридично як організацію-терориста.

Так само і Росію, яка фінансує той самий "Вагнер", свої збройні сили, які вбивають цивільне населення – це країна-терорист, чи принаймні країна-спонсор тероризму. Це конкретні юридичні формулювання, які дають конкретні юридичні наслідки.

Щодо країни-агресора, то це скоріше емоційна оцінка. У міжнародному праві є юридична концепція не війни, а агресії. У будь-якому випадку Росія, коли 24 лютого почала бомбардувати наші військові та цивільні об'єкти, водночас отримала автоматично статус країни-агресора, тому що вона веде агресію проти нашої держави в межах міжнародного права. Це вже зафіксована позиція.

Тому мені здається трохи дивним називати ще раз те, що вже є по факту. Країна агресор-агресор? Я не бачу в цьому жодних юридичних сенсів.

А проте давайте говорити про логіку. Буде сьогодні країна-агресор, повірте мені, через пів місяця буде країна-спонсор тероризму, а через два місяці буде країна-терорист з усіма наслідками.

У міру того, як ми будемо фіксувати правильний фінал війни, тобто деблокуватимемо все більше своїх територій, риторика щодо Путіна, Росії та конкретних суб'єктів на кшталт Патрушева, Ковальчука та Кірієнка, буде все більш жорсткою. І це буде юридично вмотивованою риторикою, яка надаватиме ті чи інші юридичні підстави для подальших дій.

Президент Зеленський сказав, що повертається додому з добрими новинами. Я розумію, що ми не скажемо, з якими саме. Ми не можемо спілкуватися як Єрмак – смайликами й ребусами. Можливо, ви можете словами це описати. Ви згадали про симетричні відповіді. Ми можемо собі дозволити бити по території Росії, звідки злітають ті літаки та ракети?

Ми завдаємо ударів по окупованих територіях, тому що це абсолютно чітко в межах міжнародного права є нашою територією. Сьогодні ніхто у світі, навіть нейтральні держави чи держави, які підтримували Росію, не будуть висувати претензії Україні, якщо ми знищуємо об'єкти на окупованій території – включно з Кримом та Донбасом.

Це ключова концепція у межах міжнародного права – права України на захист своєї територіальної цілісності. І ми юридично все робимо абсолютно правильно. Тепер щодо ударів по території Росії:

  • перше – безумовно, сьогодні ми ударів по території Росії не завдаємо, тому що ми ведемо оборонного типу війну;
  • друге – якщо консенсусно міжнародною спільнотою буде прийнято, що ми можемо вести іншого типу війну, і це юридично буде вмотивовано, проговорено публічно, тоді ми будемо обговорювати, чи треба завдавати симетричних ударів по території Росії. Сьогодні нам достатньо того, що ми робимо на своїй окупованій території;
  • третє – безумовно, у міру того, як ми звільнятимемо свої території, у Росії зростатиме кількість ексцесів. Нам навіть не треба буде проводити якусь там диверсійну роботу, тому що це буде робитися безпосередньо у самій Росії. Там є дуже багато людей, які готові це робити.

А щодо добрих новин – президент в нас дуже харизматична людина, яка вміє дуже цікаво розповідати про добрі новини й коментувати погані, і бере на себе відповідальність. Це буде дуже некоректно, якщо я заанонсую щось, що він зможе ефективно розказати.

Добре, тоді давайте про інші новини, які дещо навели метушні серед українців. По-перше, була новина про те, що ще два – три обстріли й усе, ракети в Росії будуть вичерпані. З іншого боку, сказали про те, що найближчі один – три місяці війни будуть для нас вирішальними.

Почнемо з енергетики. Росія використовує дві тактики обстрілів нашої території:

  • перша – обстріли крилатими ракетами всієї енергосистеми по всій країні, щоб її розірвати й відірвати, наприклад, наших партнерів з Євросоюзу, через яких можна частково імпортувати, відірвати Захід від Центру чи Півдня України й зробити так, щоб десь був дефіцит, а десь профіцит електроенергії.
  • друга – атака дронами великих міст України, де електроенергію використовують у чималих обсягах. Ними атакують саме розподільчі підстанції, які дають енергію безпосередньо на споживача.

Я не хочу, щоб ми казали: "Лишилось 2 – 3, 3 – 4, 10 – 20 ударів". Ні, буде стільки ударів, скільки ми отримаємо з боку Росії, тому що воювати вона не вміє, тому битиме лише по цивільному населенню. Росія істерично шукає можливості все-таки взяти в Ірану і крилаті ракети, і додаткові дрони. До речі, Москва отримала додатково 250 дронів.

Однак Patriot та інші системи протиракетної оборони дозволять мінімізувати впливи російських атак. Тобто будемо працювати стільки разів, скільки треба, аби мінімізувати наслідки ударів з боку Росії.

Все, що буде відбуватися під час війни, буде робитися для того, аби захистити нашу територію, об'єкти критичної інфраструктури та цивільне населення. Для цього президент їздив у США, аби пришвидшено отримати ЗРК Patriot.

Щодо енергетики в цілому – чи витримаємо ми це все? Безумовно, так. У нас фантастичні енергетики. Я постійно перебуваю з ними на зв'язку для того, аби розуміти стан і Укренерго, і конкретних об'єктів. Проводиться диспетчеризація, правильний перетік – тут трохи більше даємо, тут трохи менше, постійний ремонт трансформаторів.

Також завдяки засобам радіоелектронної боротьби робляться "обманки", і Повітряні сили ЗСУ залучені до модерації захисту фізичних об'єктів. Давайте говорити відверто: цієї зими на нас чекають дефіцити та проблеми.

Буде трохи менше тепла та світла. Однак, попри складнощі, завдяки низці кроків ми витримаємо цей сезон у плані атак на нашу енергетичну систему. Треба розуміти, що ця зима буде складною, і трохи потерпіти.

До речі, наші партнери шукають додаткові трансформатори 330-ї чи інших модифікацій, які потрібні нам, щоб ми мали можливість замінити знищену інфраструктуру. Саме це ми й будемо робити.

Чи повертається президент Зеленський зі США? Була інформація про те, що він може здійснити таке собі європейське турне і також відвідати Велику Британію, Францію та Німеччину, адже є про що поговорити.

Подивимося, давайте не будемо анонсувати все наперед. Про все треба повідомляти у свій час, аби були інформаційні приводи, які можна було б обговорювати.

Сьогодні ми з вами говоримо про чудові наслідки зустрічі президента України з американською політичною елітою. Дуже важливо це допрацювати, аби всі зрозуміли, що це означає для нашої держави й для ходу війни загалом. Також важливо, щоб ми нарешті позбулися конспірологічних теорій, що США дуже охололи до України.

Не випитаєш у вас нічого, пане Михайле. Тоді запитаю з приводу Дня народження "космічного чиновника" Рогозіна. Є інформація, що він постраждав на окупованій Донеччині.

Також періодично голова Луганської ОВА Сергій Гайдай говорить про те, що до Нового року можна очікувати гарних новин від ЗСУ з Луганщини. Ми також бачили вибухи в районі Чонгара, і дехто вже говорить про те, що ми просуваємося до звільнення Криму. Тож обговорімо ситуацію на наших фронтах.

Бог вміє сміятися та іронізувати. Цей дуже галасливий "толстячок" на прізвище Рогозін, якого називають "найпідлішим політиком Росії", отримав поранення саме туди, куди потрібно: "божественне" поранення у сідницю. Це приниження "толстячка". Йому показали його майбутнє.

Зруйнований ресторан
Ресторан, в якому Рогозін отримав поранення / Фото з пропагандистських ЗМІ

До теми Пекельна вечірка: хто намагався підірвати Дмитрія Рогозіна у Донецьку

Щодо прогнозів стосовно ситуації на Луганщині, було б бажано, аби цивільні не коментували, що і коли буде відбуватися щодо воєнних тактик і стратегій. Є ЗСУ, Міноборони, конкретні командувачі напрямків, також є Верховний Головнокомандувач.

Я вважаю, що можна говорити про звільнення тієї чи іншої території лише після того, як військові сказали: "Так, ми це зробили". Всі ці хайпові теми на кшталт "Ми до Нового року звільнимо Луганщину чи Крим", "зайдемо у Мелітополь, Енергодар" – все це некоректно стосовно ЗСУ.

Збройні Сили України платять невимовну ціну за те, щоб просуватися на кілометр вперед. І сидіти у теплому місці та анонсувати звільнення тієї чи іншої території – це виглядає трохи дивно.

Дайте право героям бути героями. Дайте їм можливість самим говорити про свої величезні успіхи та їхній внесок у звільнення територій. Після цього ми можемо коментувати, які це матиме політичні, економічні наслідки, як відбуватиметься соціальна адаптація, реінтеграція цих територій, як там будуть відпрацьовуватися стабілізаційні заходи.

Український захисник підіймає прапор
Український захисник підіймає прапор / Фото з відкритих джерел

Але дайте воїнам насолодитися своїм героїзмом. Хай вони виходять і розповідають про звільнення Херсона, Куп'янська чи Донецька. Я хочу, аби вони стояли на центральній площі Донецька і саме той, хто перший туди зайшов, міг сказати: "Ми звільнили місто". Ми маємо запам'ятати прізвища людей, які це роблять. Це дуже важливо для нашої історії.

Президент США Джо Байден сказав, що успіх України на полі бою допоможе уникнути Третьої світової війни. А 22 грудня я побачила новину від президента Франції Еммануеля Макрона, який сказав, що вступ України до НАТО зараз є малоймовірним. Думаю, президент України таки має привід завітати до Франції.

Завжди є люди, які живуть у порядку денному, якого вже немає. Це була класична концепція, на якій спекулювала сама Росія. Мовляв, Москва не може дозволити Україні вступити до НАТО, оскільки це спровокує їх самих.

Такі тези вже відмерли. Вже очевидно, що Україна і НАТО будуть одним цілим, адже це гарантія безпеки континенту. А якщо говорити ширше, то це гарантії безпеки всього демократичного світу.

Навіщо повторювати те, що могло проговорюватися на початку війни? Це нонсенс. Навіщо показувати, що ти не розумієш того, що відбувається у світі? Це і є проблемою цієї війни: коли ти живеш в іншому порядку денному, який вже вмер, то ти не дозволяєш дійсності дійти до логічного фіналу. Декому просто треба помовчати.

Питання вступу України до НАТО не стосується Росії й ніколи вже не стосуватиметься. У нас юридично був нейтральний статус. У Конституції України було зафіксовано бажання українського народу йти до НАТО. Однак юридично наміри вступати до Північноатлантичного Альянсу ми зафіксували у 2018 році.

А Росія напала на Україну у 2014 році, коли ми мали без'ядерний нейтральний статус. Який зв'язок НАТО і нападу Росії? Немає жодного зв'язку.

А сьогодні після цієї війни, якого біса ми маємо говорити про те, що Росія хоче чогось чи не хоче? Вона хоче, щоб у нас пам'ятник Жукову десь стояв, чи щоб ми не йшли в НАТО тощо. Яка нам різниця, чого хоче Росія?

Я хочу, аби Росія усвідомила: прийшов вбивати – підеш на лаву підсудних і отримаєш довічний строк, максимально жорстке покарання. Також Росія має усвідомити, що ми не хочемо слухати бубніння Сєргєя Лаврова. Він не вміє розмовляти, він – не інтелектуальна людина.

Я хочу, аби Росія все-таки зрозуміла, що вона може щось говорити у Норильську чи Мурманську. Хай іде і відремонтує "Адмірала Кузнєцова", а не говорить про Україну. Україна є суб'єктом глобальної політики, який сам буде вирішувати, що, коли і як робити. Тим паче було б бажано, щоб політичні лідери інших країн не продукували тези, які стимулюють війну.

Пане Михайле, а чому ви згадали про авіаносець "Адмірал Кузнєцов"? Річ у тому, що у Мурманську горить саме він. Цей корабель стоїть на ремонтному заводі "Звьоздочка". Ймовірно, росіяни святкують 100 тисяч втрат, про які звітували ЗСУ та Генштаб.

"Адмірал Кузнєцов" у такому вигляді, як він є – палає на причалі заводу "Звьоздочка" – це і є символ "русского міра". Тому я й згадав про символи "русского міра".