Кількість текстів про "занепад російської економіки" різко збільшилася зі зростанням використання систем штучного інтелекту. Але тут є одне суттєве "але", яке називається "логіка дій" – це те, що не бачать системи ШІ, але що можна оцінити, якщо дивитися документи й намагатися зрозуміти, що для Кремля є пріоритетом. З російською економікою те саме. Про це заявив Ігор Тишкевич, інформує 24 Канал.
Читайте також Мита 500% і російська нафта: чому США ніколи не запровадять ці санкції
Для розуміння спочатку дам базові цифри.
У пояснювальній записці до "бюджету Росії на 2025 і на плановий період 2026 – 2027 років" є теза про те, що на військові витрати йде 13,49 трильйона російських рублів або 32,5% російського бюджету. Тобто росіяни перебудовують економіку з цивільної на військову. І логіка дій уряду змінюється. Збереження цивільних галузей економіки, підтримання темпів зростання рівня життя громадян – для уряду Росії зараз не є пріоритетом. Ба більше, запланований обвал за низкою напрямків, який буде підтримкою системи найму громадян країни на війну. Тобто прихованої мобілізації.
Нафтогазові прибутки
Бюджет Росії (та й основні показники економіки) будуються на основі двох документів:
- "основних напрямів державної грошово-кредитної політики на 2025 рік та період з 2026 по 20267 роки", підготовленого Центробанком Росії;
- "прогнозу соціально-економічного розвитку Росії", підготовленого міністерством економіки.
В обох документах є базовий сценарій, який передбачає коридор світових нафтових цін на 69 – 81 долар (59 – 71 для російської). Це ситуація, за якої бюджет не зазнає абсолютно ніяких труднощів й відбудеться накопичення коштів у міжнародні резерви та Фонд національного добробуту.
Але якщо дивитися на "консервативний варіант", то діапазон прогнозованих цін є нижчим. У цьому варіанті передбачалося скорочення середньорічних світових цін на нафту до 59,1 долара за барель до 2027 року. За цих умов економічне зростання мінімальне, але міжнародні резерви – стабільні.
Реальною кризою для Росії є світова ціна 45 доларів за барель і нижче протягом 10 – 12 місяців. Тому що саме тоді активно витрачаються міжнародні резерви та кошти ФНД.
Міжнародні резерви Росії
Станом на початок 2022 року вони становили близько 630 мільярда доларів. Мінімальний обсяг був зафіксований у листопаді 2022-го – 540 мільярдів. Далі були коливання, але вже з періодами зростання.
У травні 2025 року обсяг резервів становив 686 мільярдів доларів. Заради справедливості – за "травневі свята" росіяни "пропили" 19 мільярдів. Але залишок у розмірі 667 мільярдів все одно більше, ніж на початок 2022 року. Причина – п'ятикратне зростання цін на добрива 2022 року (одночасно з виведенням їх з-під санкцій США при підписанні "зернової угоди") та високі ціни на нафту у 2023 – 2024 роках.
Варто зазначити, що вже сьогодні активно витрачаються кошти Фонду національного добробуту. Однак він створювався як система фінансування дефіциту пенсійного фонду. Лише частина його коштів (розміщена в цінних паперах іноземних держав та компаній) враховується як компонент міжнародних резервів Росії. Але з жовтня 2022 року ФНД розміщує кошти переважно у цінних паперах російських емітентів. А також фінансує інвестиційні проєкти всередині Росії. У травні 2023 року вийшло "бюджетне правило", за яким кошти ФНД можуть вільно використовуватися мінфіном "у розмірі НГВ, що випадають, при негативній кон'юнктурі".
Висновок: ФНД – робочий інструмент мінфіну Росії та оцінювати за його станом російську економіку помилково.
У Росії триває найбільша з 90-х років хвиля переділу власності. Низка компаній пускають через процедуру банкрутства з пізнішою передачею (безкоштовно) "Ростеху" чи продажу лояльним до Путіна олігархів. Кошти від продажу – умовно "невраховані" доходи мінфіну, які спрямовуються теж на війну.
Тепер про систему підтримки війни
Для Росії ключовим є саме військова компонента. І 13,5 трильйона рублів у бюджеті – це не зовсім коректна оцінка. Нещодавно писав один текст, де трохи переглянув "цивільні" статті бюджету і вийшов на цифру 18,7 трильйона. Це 40,2% від бюджету, або 9,01% від прогнозованого ВВП на 2025 рік. Для аналізу здатності вести війну нас цікавить саме ця частина.
У цьому тексті я коротко зупинюся на двох аспектах:
- механізми підтримки воєнної економіки. Це здебільшого витрати бюджету;
- механізми підтримки прихованої мобілізації. А ось це цікаво – росіяни використовують кризу цивільної складової у російській економіці;
Ключовою програмою підтримки російської військової промисловості є тріада держпрограм:
- розвиток оборонно-промислового комплексу;
- забезпечення обороноздатності країни;
- забезпечення державної безпеки.
Але, крім них, на військові потреби йде частина коштів ще п'яти "цивільних" державних програм чи проєктів – починаючи від "науково-технічного розвитку" та закінчуючи "забезпечення захисту особистості, суспільства та держави".
До механізмів підтримки можна зарахувати наступні.
1. Пряме субсидування корпорації "Ростех" – сумарно близько 200 мільярдів доларів (далі даватиму в доларах з розрахунку курсу 1:100).
2. Субсидії та фінансування окремих підприємств. Тут цікава схема, яка забезпечує низькі ціни державних закупівель та механізми перерозподілу власності. Наприклад, заплановане банкрутство деяких компаній задля зменшення виплат за кредитами чи зміни власника. Сумарно на всі напрямки маємо ще трохи більше ніж 75 мільярдів доларів.
3. Фінансування окремих проєктів із цивільних програм. Наприклад, робота над створенням авіаційного двигуна ТВ7-117, який формально виготовляється для цивільних літаків, але використовується у військових транспортниках та гелікоптерах. Або створення нових колісних шасі, безпілотних платформ тощо. Сумарно ще 8 мільярдів доларів.
4. Інвестиції в наукові розробки та людський капітал. Це окремий досить цікавий напрямок, на який витрачається ще близько 700 мільйонів доларів.
5. Підтримка (субвенції) місцевим бюджетам на створення військових виробництв або будівництво транспортної та інженерної інфраструктури біля лінії фронту – маємо понад 900 мільйонів доларів.
Як Росія переводить економіку на військові рейки
А тепер до деяких особливостей політики переведення економіки на військові рейки. Мовиться про конкретні програми та рішення, що стимулюють розвиток ВПК та військові закупівлі.
Перше та ключове – людський капітал, зокрема робочі руки на військових підприємствах. У Росії з 2022 року розпочалася програма "переселення" – структури "Ростеху" мають бюджетні кошти на переманювання фахівців із "громадянських" сфер та з різних регіонів. Для таких людей передбачено покриття витрат на переїзд та оренду житла. 150 мільйонів доларів "на житлоплощу" – добрий стимул. Сюди можна додати субсидування системи профтехосвіти (на підприємствах ВПК, природно) і навіть програму "моніторингу забезпеченості кадрами".
Зауважте Росія збільшує виробництво БпЛА та прагне досягти мети військовими цілями, – ISW
Для самих же працівників передбачені "стипендії" за хорошу роботу чи досягнення – це плюс до звичайної зарплати 40 мільйонів доларів на виплату конструкторам та інженерам та 75 мільйонів на виплати молодим фахівцям (до 35 років). Тобто оборонку роблять місцем гарантованого заробітку та професійного розвитку, що полегшує найм спеціалістів.
Друге – наукові розробки. Тут цікавіше. Є, звичайно, пряме фінансування наукових центрів, університетів. Але є такі програми як "гранти" різним АНО (автономна некомерційна організація) на міжнародні та національні програми наукового співробітництва. Де отримана технічна документація потім продається (за 1 – 2% від виторгу) підприємствам ОПК. Фактично, мовиться про промислове шпигунство серед "дружніх" до Росії держав.
До цього розділу можна додати відразу кілька програм і проєктів з електроніки (субсидії) та розвитку безпілотних систем. Сумарно не мало не багато – понад 500 мільйонів доларів (це саме додаткові програми).
Третє – питання забезпечення цін. Формально цивільні підприємства орієнтовані на отримання прибутку. Міноборони має своїх звичних постачальників. Та й корупцію ніхто не скасовував. Аби створити додаткову конкуренцію, на закупівлях у бюджеті передбачені субсидії на покриття "прибутків, що випадають" від продажу за низькими цінами. І окремо субсидії банкам на ті самі цілі при кредитуванні військових виробництв (саме тому відсоткові ставки для підприємств оборонки можуть бути досить низькими). А частина підприємств може розраховувати ще й на субсидії щодо виплат кредитів російським банкам.
Досить заплутана система перехресного субсидування, яка за кризи цивільної частини економіки штовхає виробників до переходу на виробництва військової продукції.
Четверте – забезпечення заробітку. Особливо це актуально для виробників БпЛА. У бюджеті Росії передбачені кошти на "підтримку експорту" продукції (зокрема підприємств ОПК). А також державна програма стимулювання використання безпілотних систем (у тому числі в цивільному секторі). Це дозволяє виробникам отримувати прибуток не лише з військових замовлень та зберігати обсяги виробництва, коли міноборони не може забезпечити великих замовлень.
Криза цивільної частини економіки як фактор мобілізації
У Росії справді спостерігається збільшення відсоткових ставок за кредитами, стиснення будівельного ринку та зростання інфляції. Але зі своїми винятками пільгова іпотека продовжує працювати для військових та працівників військово-промислового комплексу. А частина будівництва, наприклад житла, активно передається структурам міноборони та навіть "Росгвардії".
На фінансування таких програм є пряме фінансування державного бюджету. А також субвенції "суб'єктам федерації". Причому, в окупованих українських регіонах програми розгортаються досить масштабно. Це свідчить про політику "заміщення населення" – Росія намагається завезти туди "нових мешканців".
Суть процесу – війна та мобілізація. Це свідома сегрегація населення. Не секрет, що в Росії за мобілізацію на війну виплачуються "підйомні". До того ж у досить цікавій пропорції – до 400 тисяч рублів від міністерства оборони та від 1,6 мільйона рублів від "суб'єкта федерації".
Сумарно сягало 2 – 2,5 мільйона рублів за контракт. Це було основним механізмом прихованої мобілізації. Людина, якій треба було виплачувати кредити, могла розраховувати на отримання коштів, що дозволяють вибратися з боргів. Чим закредитованішими були домогосподарства, тим більша база для мобілізації була у Кремля.
Але великі втрати на фронті (а соціологія показує, що громадяни Росії вже почали усвідомлювати їхній масштаб) були потужним фактором стримування. У 2025 році відсоткові ставки знову поповзли вгору. Значна частина домогосподарств зі своїх доходів не може виплачувати взяті раніше кредити. Тут маємо зростання виплат за укладання контракту – у частині регіонів сумарні "підйомні" подолали бар'єр у 3 мільйони російських рублів. До цього додалися механізми (поки що не по всій Росії) часткової виплати кредитів або "кредитних канікул" для того, хто підписує контракт з міноборони. Після служби – військова іпотека, пільгові кредити та освіта.
Тобто Кремль продовжує політику створення видимості "соціального ліфта" через війну. Простіше кажучи, пішов воювати та вижив – сподівайся на вирішення своїх проблем. Друга привілейована група – працівники оборонної промисловості. Доходи у них менші, але і ймовірність стати добривом менша.
2025 став роком продовження такої політики. Сума підйомних за найм на війну зросла до 3 – 4,5 мільйона. Путін хоче як мінімум зберегти, а то й збільшити масштаби прихованої мобілізації під час літньої кампанії. Причому переклавши основні витрати на рекрутинг на регіони Росії та місцевий бізнес.
При цьому такий тип мобілізації є досить "безпечним" для Кремля. Адже люди самі пішли по гроші. І рядовий росіянин, навіть кажучи про загиблого родича, повторює це – "сам пішов". Не згадуючи про причини – якість життя.
Висновки та що з цим робити
Російська економіка остаточно перетворюється на економіку війни. Де свідомо допускається криза цивільних секторів. Але без повного обвалу, що варто зазначити. Фактично, Кремль реалізує старий анекдот:
– Тату, горілка (війна) подорожчала. Ти менше питимеш (воюватимеш)?
– Ні, дитинко, ви з мамою менше їстимете!
Причому "менше їсти" не для всіх – створюється картина "позбавлення життєвих проблем" – воювати чи працювати на військових підприємствах. Тому ура-оцінки відсоткових ставок, подорожчання іпотеки на тлі активної фази війни говорять лише про розширення мобілізаційного резерву.
Щодо грошей на війну, то, на жаль, на найближчі півтора-два роки вони в Росії є. Складнощі можуть виникнути, але лише за умови обвалу нафтогазових доходів не на місяць чи два, а на щонайменше рік – півтора.
У чому Росія справді слабка – це технологічна база. Саме тому Кремль так активно вкидає гроші в освіту, науку та промислове шпигунство.
Що робити Україні?
- По-перше, відмовитися від ідеї створення міфу про крах противника "вже завтра". Створюючи такі міфи, ми створюємо ілюзорні надії у населення. І потім (коли прогнози краху Росіє не виконуються) пожинаємо плоди у вигляді проблемних настроїв у суспільстві.
- По-друге, аналізувати механізми підтримки війни в Росії. Деякі з них можна адаптувати до наших умов. Така ж підтримка оборонних підприємств та людського капіталу. Зрештою, ми маємо безліч біженців. Вони можуть із задоволенням переїхати у надане житло в обмін на навчання та роботу на підприємствах ВПК. Або експорт військової продукції, що вирішить проблему недозавантаженості низки підприємств оборонним замовленням.
- По-третє, дивитися на слабкість противника і працювати з цим напрямком. Якщо про так званий "тіньовий флот" написано багато і є спроби викликати реакцію наших партнерів, то за тематикою військово-технічного співробітництва і військового шпигунства інформації мало. Дій ще менше. Водночас спроба позбавити Росії можливості розвивати свої технології (чи красти їх) дає перевагу. Значить із цим треба працювати.
І, нарешті, пам'ятати, що спотворена оцінка потенціалу твого ворога породжує помилки у плануванні.
Помилкові плани = проблеми при реалізації.