Запис розмови Медведчука з Пушиліним: на що потрібно звернути увагу
Джерело:
фейсбук Володимира ФесенкаНавряд чи ми здивовані тим, що "як би" Медведчук" вітає з "днем перемоги" ватажка сепаратистів. Але те, про що здогадувались, зараз підтверджується.
Навіть на побутовому рівні це сприймається як зрада (в прямому сенсі цього терміну), як причетність Медведчука до п'ятої колони та його співпраці з ворогом.
За темою Побільше нам перемог, – запис ймовірної розмови, де Медведчук вітає бойовика Пушиліна
Я розумію, що сам факт такої розмови не є кримінальним злочином (і це вкрай прикро). Але це викликає величезні обурення й огиду. І сам факт такої розмови, і формальна неможливість за це покарати. А також викликає питання: що з цим робити?
А точніше, як з цим боротися?
Хай запізно, але треба законодавчо врегулювати проблему неофіційних політичних контактів українських державних чиновників і політиків (депутатів Верховної Ради та місцевих рад, представників місцевого самоврядування) та державних діячів з офіційними особами держави-агресора та терористичних утворень проросійських бойовиків.
Такі контакти (крім санкціонованих уповноваженими державними органами в рамках переговорного процесу) треба заборонити, і ввести кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони.
Не проґавте Родинний секрет Медведчука: чому кум Путіна проігнорував флешмоб "Безсмертний полк" від ОПЗЖ
Тільки так можна остаточно припинити феномен Медведчука, який не тільки регулярно контактує з лідером держави-агресора, а ще й хизується цим і навіть пропагував це на своїх телеканалах.
Мені здається, що такі законодавчі ініціативи вже були в перші роки війни з Росією. Але їх фактично заблокували. І я вже цьому не дивуюсь.
Зверніть увагу на дату цієї розмови – 9 травня 2015 року.
Записували явно наші спецслужби.
І що, тодішнє керівництво держави (Президент Порошенко та інші) про це не знало?
Саме тому що знали, і блокували оприлюднення цих записів. Тому що паралельно була таємна політична гра (і, схоже, навіть певна співпраця) з Медведчуком.
В цьому сенсі декому треба згадувати не тільки про політичні червоні лінії для інших, а частіше треба нагадувати про моральні червоні лінії для себе.