Навіть на побутовому рівні це сприймається як зрада (в прямому сенсі цього терміну), як причетність Медведчука до п'ятої колони та його співпраці з ворогом.
За темою Побільше нам перемог, – запис ймовірної розмови, де Медведчук вітає бойовика Пушиліна
Я розумію, що сам факт такої розмови не є кримінальним злочином (і це вкрай прикро). Але це викликає величезні обурення й огиду. І сам факт такої розмови, і формальна неможливість за це покарати. А також викликає питання: що з цим робити?
А точніше, як з цим боротися?
Хай запізно, але треба законодавчо врегулювати проблему неофіційних політичних контактів українських державних чиновників і політиків (депутатів Верховної Ради та місцевих рад, представників місцевого самоврядування) та державних діячів з офіційними особами держави-агресора та терористичних утворень проросійських бойовиків.
Такі контакти (крім санкціонованих уповноваженими державними органами в рамках переговорного процесу) треба заборонити, і ввести кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони.
Не проґавте Родинний секрет Медведчука: чому кум Путіна проігнорував флешмоб "Безсмертний полк" від ОПЗЖ
Тільки так можна остаточно припинити феномен Медведчука, який не тільки регулярно контактує з лідером держави-агресора, а ще й хизується цим і навіть пропагував це на своїх телеканалах.
Мені здається, що такі законодавчі ініціативи вже були в перші роки війни з Росією. Але їх фактично заблокували. І я вже цьому не дивуюсь.
Зверніть увагу на дату цієї розмови – 9 травня 2015 року.
Записували явно наші спецслужби.
І що, тодішнє керівництво держави (Президент Порошенко та інші) про це не знало?
Саме тому що знали, і блокували оприлюднення цих записів. Тому що паралельно була таємна політична гра (і, схоже, навіть певна співпраця) з Медведчуком.
В цьому сенсі декому треба згадувати не тільки про політичні червоні лінії для інших, а частіше треба нагадувати про моральні червоні лінії для себе.