Архив
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS ЛЕНТА
      Общий RSS

      Топ новости

      Видео новости

      Шість запитань до соратників президента Зеленського

      1928
      Декларативні декорації чи дії від партії "Слуга народу"?
      Декларативні декорації чи дії від партії "Слуга народу"?

      Днями партія "Слуга народу" виключила зі свого списку на вибори в Раду трьох кандидатів. Мова про Дмитра Співака (№33), Ірину Панченко (№73) та Вадима Гутцайта (№81).

      Нагадаємо, 9 червня партія президента Володимира Зеленського "Слуга народу" представила сто перших людей із виборчого списку партії. До першої десятки потрапилиДмитро Разумков, голова партії "Слуга народу", Руслан Стефанчук, радник та представник Зеленського у Верховній Раді, Ірина Венедіктова, радниця штабу Зеленського з юридичних питань, Давід Арахамія, волонтер, Галина Янченко, експерт з питань антикорупційної політики, Михайло Федоров, керівник digital-напряму "Слуги народу", Олександр Корнієнко, керівник передвиборчого штабу партії, Анастасія Красносільска, експертка з податкового та антикорупційного законодавства, Олександр Ткаченко, директор каналу "1+1" та Жан Беленюк, чемпіон світу з греко-римської боротьби.

      Читайте також: Порошенко користується більшовицькою формулою, – Кравчук

      Як свідчить соціологія, пропрезидентська партія "Слуга народу" наразі є лідером електоральних симпатій (понад 45% підтримки) і не виключено, що в парламенті наступного скликання матиме можливість сформувати монокоаліцію. Зрозуміло, що ключовий ризик такого сценарію – це ймовірна узурпація влади, тому дуже хочеться вірити, що у команди "Зе" все ж є "гальма".

      Є ще ціла низка питань, які викликають певне занепокоєння.

      Перше: що нам взагалі відомо про ідеологію СН? Навряд чи заяви Руслана Стефанчука про лібертаріанство можна сприймати, як серйозний партійний фундамент.

      Друге: чи запровадять "слуги" нову політичну моду і насправді зроблять програмні позиції керівництвом до практичних дій, а не декларативною декорацією?

      Третє питання: чи проводиться хоча б мінімальна партійна робота в регіонах? Очевидно, що без справжньої клопіткої роботи на місцях електоральні позиції "Слуги народу" досить швидко луснуть як мильна бульбашка. Зараз, як запевняють колеги з різних регіонів нашої країни, в місцевих осередках СН дуже багато "парашутистів" і так званих "тушок". Тенденція, скажімо відверто, не надто втішна з точки зору, передусім, захисту інтересів України та українців. Чим нинішні попутники Зеленського і компанії відрізняються від випадкових союзників НДП, "Нашої України" чи того ж БПП в період їхнього політичного розквіту? Відповідь на поверхні – абсолютно нічим.

      Питання четверте: чи стане Дмитро Разумков справжнім, а не лише формальним керівником найпопулярнішої наразі політичної команди?

      П'яте: чи є у "Слуги народу" своє "ядро"? Електорат, на який за будь-якої політичної погоди можна спиратися і точно розраховувати на його підтримку. Ні, немає. А чисельність симпатиків самого Зеленського як показав перший тур – 30%. Але чи екстраполюється електорат чинного президента в армію вірних симпатиків СН – велике питання.

      І, нарешті, шосте питання: хто насправді формував виборчі списки "Слуги народу"? Очевидно, якщо проаналізувати прохідну частину, що монополії в цьому питанні у  Зеленського не було. В СН чітко проглядається тінь Коломойського. Крім того, в кулуарах подейкують, що свою квоту в СН має ще один олігарх – Віктор Пінчук. Не потрібно бути Вангою, аби розуміти, що за таких умов "разброд і шатаніє" всередині самої "Слуги народу"неминучий.

      У разі, якщо "Слуга народу" не набере достатньої кількості голосів для формування одноосібної правлячої більшості у ВР наступного скликання, її представникам доведеться шукати союзників. Вже сьогодні про бажання вступити в коаліційний шлюб з СН відкрито говорять в "Батьківщині" Тимошенко. В "Голосі" Вакарчука публічну позицію з приводу ймовірної участі в коаліції не оголошують, але в неформальних бесідах партійні соратники фронтмена ОЕ підтверджують готовність зв'язати себе коаліційними узами. В інших політсилах відмовчуються.

      Але насправді важливо навіть не те, якою буде коаліція – одноосібною чи "багатоголовою". Набагато важливіше те, що вже сьогодні очевидно, що кількість світлих голів у наступній Верховній Раді може вирости з 15% до 40%, судячи по партійним спискам. Якщо так станеться, а до цього власне все і йде, це буде майже проривом. Якісним проривом в історії українського парламентаризму. Звичайно, деякі партії ведуть в парламент зашкарублу номенклатуру, але вони більше не будуть в Раді більшістю як раніше, тим більше переважною.

      Читайте також: Право "на ліво": чому Гройсман усіляко намагається позбутися посади прем'єра

      powered by lun.ua
      Если Вы обнаружили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter
      Комментарии
      Больше новостей
      Залиште відгук