Крізь сльози розпачу усміхалися, згадуючи світлі хвилини спілкування.

"Спочатку ми з Омельченком вручали йому Знак пошани. І це був, напевно, перший і єдиний випадок, коли ми на джинсову куртку вішали Знак пошани – таку визначну нагороду. Але цей демократизм Мозгового, йому було це все якось… Він виходив і співав. Для нього було головне – пісня", - каже народний артист України Олександр Биструшкін.

Пісенний конкурс в Ялті "Море друзів", конкурс імені Володимира Івасюка - непересічні події в музичному житті України проходили великою мірою завдяки наполегливості й завзятості Миколи Мозгового. Колишні конкурсанти згадують, що саме він допомагав і розкривав таланти: і добрим словом, і власною піснею.

"Такі пісні не шлягери, вони вищі за шлягери. Це пісні від землі української, напевно так говоритимемо. Тому їх і співають. Тому що там і тексти, і музика - все красиве, все хороше", - каже народний артист України Іво Бобул.

"Він так простими словами завжди і був такий дуже теплий. І такий, знаєте, дуже щедрий на поради. Я завжди підходила до нього і питала, ну, як би чому не пройшла? Він казав: те, те і те, ти ж моя землячка, ти вийшла й заспівала як всі, а мала бути на голову вище за всіх", - каже співачка Наталя Валевська.

"Завдяки декільком його пісням українцем бути було модно у всьому Радянському Союзі. Для мене це "Ніч" і "Край, мій рідний край", - каже народна артистка України Наталя Могилевська.

З 94-го року Микола Мозговий очолював Український театр пісні. А в останні роки був директором Національного палацу "Україна". Панахиду за померлим правили у Печерській Лаврі. А поховають композитора на Байковому цвинтарі.