Рябошапка спростував причину своєї відставки, яку називали у "Слузі народу"

Як пояснив Рябошапка в ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу, мова йде про так звані 1100 чи 1300 проваджень, в яких нібито не було призначено прокурорів. Однак, за його словами, ця проблема була пов’язана не з роботою Офісу генпрокурора, а і з роботою ДБР.

Цікаво Рябошапка: Венедіктова – це був найгірший вибір Зеленського

Він додав, що ця проблема, виникала ще за часів роботи Юрія Луценка на посаді генпрокурора.

"Тоді він декілька разів звертався до ДБР із вимогою виправити ситуацію щодо реєстрації кримінальних проваджень. Оскільки через те, що вони неправильно вносили дані у Єдиний реєстр досудових розслідувань, прокурори не бачили ці провадження. Відповідно, вони не могли призначати процесуальних керівників", – розповів ексгенпрокурор.

Тобто ця проблема існувала і до мене. На жаль, ні тодішнє керівництво, Роман Труба, ні потім Венедіктова цю проблему не вирішили. Тобто та проблема, яка існувала, не була пов’язана навіть із реформою органів прокуратури. Це були недоліки в роботі слідчих ДБР, які неправильно користувалися ЄРДР. Ми це пояснювали ДБР, і раніше Луценко та його заступники теж це робили. Але, на жаль, проблема, досі не вирішена,
– підкреслив Рябошапка.

За його словами – є декілька причин відставки: це рейтинги, боротьба в кулуарах, справа "Приватбанку", тиск проросійських і не лише осіб, яким були невигідні розкриття справ Майдану, вбивства Гандзюк та нападів на Стерненка.

Що відомо про відставку РябошапкиВерховна Рада 5 березня на позачерговому засіданні відправила у відставку генпрокурора Руслана Рябошапку. Перед цим генпрокурор взяв останнє слово і наголосив, що став "незручним" та залишився незалежним перед владою.

Згодом Рябошапка покинув залу Верховної Ради, так і не дочекавшись голосування. Відео дивіться тут Руслан Рябошапка після емоційного виступу залишив залу Верховної Ради.

Рябошапка вважає, що Верховна Рада зацікавлена у його відставці, оскільки органи прокуратури після проведення реформи очистилися від тих співробітників, з якими парламентарі звикли мати справу.